Ухвала суду № 52072473, 29.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 р.Справа № 816/2706/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калитки О. М.

Суддів: Бондара В.О. , Кононенко З.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2015р. по справі № 816/2706/15

за позовом Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне виробниче підприємство "Комсомольськтеплоенерго", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02.07.2015 №0003622201/1654, №0003612201/1653.

В обґрунтування позовних вимог посилався на необґрунтованість та протиправність висновків акту перевірки № 740/22-01-16-03-08/13940851 від 16.06.2015 щодо порушення ним ст.ст.138,139,198,201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 25 074 грн та податок на додану вартість в розмірі 105 096 грн. Наголошував на тому, що оскаржувані рішення відповідачем винесені безпідставно та протиправно, суперечать чинному законодавству та підлягають скасуванню. Таку позицію обґрунтовував тим, що КВП "Комсомольськтеплоенерго" для перевірки податковому органу було надано всі первинні документи бухгалтерського обліку щодо підтвердження господарських операцій з ТОВ "Ресурс - Метал", ТОВ "Елемар - Україна", ТОВ "Укртеплоенергопостач", ПП "Таір- 1", ТОВ "ТПП "Спектр" у спірних періодах. Як позивач, так і його контрагенти, у період, що охоплювався перевіркою, були зареєстрованими суб'єктами господарювання, платниками ПДВ, перебуваючи на відповідному обліку в податкових органах. Висновки перевіряючих про нікчемність правочинів, безтоварний характер операцій обґрунтовані лише припущеннями та спростовуються наданими документами. З боку позивача виконані всі вимоги бухгалтерського та податкового законодавства, суму податкового кредиту та валових витрат сформовано за рахунок операцій, які мають реальний характер, отриманий товар та послуги були використані у господарській діяльності позивача. Позивач зазначав про індивідуальний характер юридичної відповідальності, а тому останній не може нести відповідальність за можливі порушення норм податкового законодавства його контрагентами. Відтак, на думку позивача, оскільки в діях КВП "Комсомольськтеплоенерго" відсутні порушення податкового законодавства, оскаржувані рішення відповідача є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 року у справі № 816/2706/15 задоволено адміністративний позов Комунального виробничого підприємства "Комсомольськтеплоенерго" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення. Визнати протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 02.07.2015 №0003622201/1654, №0003612201/1653.

Відповідач не погодився із рішенням суду та подав апеляційну скаргу, в якій, зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив суд скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки не повідомив.

Відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, КВП "Комсомольськтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 13940851) зареєстроване як юридична особа у встановленому законом порядку 24.12.2001, перебуває на обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (а.с.13-14).

Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку КВП "Комсомольськтеплоенерго" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2014, законодавства про збір та облік єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2014.

За результатами даної перевірки відповідачем складений акт перевірки № 740/22-01-16-03-08/13940851 від 16.06.2015, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем ст.ст.138,139,198,201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в розмірі 25 074 грн. та податок на додану вартість в розмірі 105 096 грн. (а.с.17-51).

У зв'язку зі встановленням в ході перевірки порушень вимог податкового законодавства, Кременчуцькою ОДПІ 02 липня 2015 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0003612201/1653, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 25 074 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 12 537 грн., а також податкове повідомлення - рішення №0003622201/1654, яким донараховано податок на додану вартість в сумі 104 478 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 52 239 грн. (а.с.9-12).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач виконав усі передбачені законом умови набуття права на податковий кредит та має його документальне підтвердження, сформував суми валових витрат на реально придбаний товар та послуги , який був використаний у власній господарській діяльності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Підпунктом 138.2. статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 вказаного Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 вказаного Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.

Приймаючи оскаржувані рішення-повідомлення, відповідач посилався на те, що КВП "Комсомольськтеплоенерго" фактично не здійснювало придбання товару та послуг (труби, термоперетворювачі, роботи з заміни конвективної частини при модернізації котлоагрегату, патрон токарний 3-кулачковий, бікроеласт сірий сланець, праймер бітумний Техноніколь ) у ТОВ "Ресурс - Метал", ТОВ "Елемар - Україна", ТОВ "Укртеплоенергопостач", ПП "Таір- 1", ТОВ "ТПП"Спектр" , оскільки, на думку контролюючого органу, такі операції не підтверджені належно оформленими доказами, тому відповідач стверджував про заниження позивачем податку на прибуток в сумі 25 074 грн та податку на додану вартість в сумі 105 096 грн.

Разом з тим, матеріалами справи встановлено, що між КВП "Комсомольськтеплоенерго" (Покупець) та ТОВ "Ресурс-Метал" (Постачальник) було укладено договір поставки №М1119 від 24.10.2013. За умовами вказаного договору, Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити на умовах викладених в даному договорі, металопрокат, асортимент, кількість та ціна якого вказані у договорі (труби) (а.с.59-61).

Також, між КВП "Комсомольськтеплоенерго" (Покупець) та ТОВ "Елемер-Україна" (Продавець) було укладено договір купівлі-продажу №25/04/13 від 25.04.2013, за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити промислову продукцію по згоді сторін, на умовах, визначених даним договором (а.с.87-89).

Крім того, між КВП "Комсомольськтеплоенерго" (Замовник) та ТОВ "Укртеплоенергопостач" (Підрядник) було укладено договір №07/06/12 на виконання робіт від 07.06.2012, за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати роботи із заміни конвективної частини при модернізації котлоагрегату ПТВМ-50 ст.№2 котельній по вул.Енергетиків, 31 в м. Комсомольську, відповідно до договірної ціни, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити ці роботи відповідно до умов даного договору (а.с.109-110, 112).

Також, між КВП "Комсомольськтеплоенерго" (Замовник) та ТОВ "ТПП "Сектр" (Постачальник) було укладено договір №1 від 20.01.2014, за умовами якого Постачальник передає, а Замовник придбаває на умовах, викладених в договорі, товар, визначений в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору, а саме патрон товарний 3х кулачковий 250 7100-0009П (а.с.131-132).

Встановлено, що між КВП "Комсомольськтеплоенерго" та ПП "Таір-1" укладено договір №Т/36 від 21.09.2011 щодо придбання будматеріалів.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження дійсності укладення та реального виконання вказаних угод представником позивача надано суду податкові накладні, оформлені належним чином, платіжні доручення на підтвердження оплати придбаних товарів та робіт, видаткові накладні, рахунки-фактури, прибуткові ордери та сертифікати відповідності на підтвердження отримання товару, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей, картки складського обліку на підтвердження оприбуткування та зберігання купленого товару, акт допуску, акт приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 року, підписаний сторонами без заперечень, відомості об'ємів робіт, довідку вартості поточних цін на матеріальні ресурси за даними Замовника. (а.с.58-151)

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформленні відповідно до вимог ст. 201 Податкового кодексу України. Відтак, в силу приписів норм Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді та підтверджує правомірність сформованих витрат.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що КВП "Комсомольськтеплоенерго" не може нести відповідальність за можливе порушення податкового та валютного законодавства його контрагентами, в силу індивідуального характеру відповідальності платників податку. Висновки податкового органу щодо сумнівності його контрагентів ніяким чином не можуть стосуватись позивача та впливати на його податкові зобов'язання.

Така правова позиція узгоджується з висновками, викладених в постанові Верховного суду України №21-47а10 від 31.01.2011 року, яка в силу ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Окрім того, згідно ст..1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції» ст.. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обовязковим для правозастосування органами правосуддя.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява № 3991/03) визначено, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Однак, відповідачем, в порушення приписів ч.2 ст. 71 КАС України, не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності, законності та обґрунтованості прийнятого ним (оскаржуваних позивачем) податкових повідомлень -рішень.

Натомість, позивач, на виконання приписів ч.1 ст. 71 КАС України, надав належні та допустимі докази на підтвердження та обґрунтування позовних вимог, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що дії відповідача, пов`язані з прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення щодо позивача, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2015 року у справі № 816/2706/15 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з судовим рішенням суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2015р. по справі № 816/2706/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калитка О.М.Судді(підпис) (підпис) Бондар В.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 05.10.2015 р.