Постанова № 52072306, 16.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2015 р. Справа № 2а-4863/12/1470

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника позивача Новосьолової І.А. та представника відповідача Дідик О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року по справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (правонаступник - ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20.09.2012р. ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» звернулося до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва, в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.06.2012 року №0000032303 відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем у сумі 57 645,20 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 14 411,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ним правомірно не утримувався та не сплачувався до бюджету в IV кварталі 2010 року податок на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 57 645,20 грн., в той час як відповідачем невірно застосовано положення Конвенції і, як наслідок, висновки акту перевірки №007/22-100/00952114 від 16.05.2012 року в цій частині є помилковими, а спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року адміністративний позов ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 05.06.2012 року №0000032303.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва 20.05.2013р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17.05.2013р. та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

26.08.2014 року дана справа разом із вказаною вище апеляційною скаргою відповідача надійшла до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

16.05.2012р. працівниками податкового органу здійснено документальну планову виїзну перевірку та складено акт №1007/22-100/00952114 «Про результати перевірки ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» зпитань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.12.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 р. по 31.12.2011р.»

У зазначеному акті перевірки ревізорами зазначено, що ПАТ «Миколаївський КХП», в порушення вимог пп. «а» п.13.1, п.13.2. ст.13, п.19.4. ст.19 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.2 ст.11 «Конвенції між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на дохід та майно», було занижено загальну суму податку на доходи з нерезидентів за період з 01.01.2010 року по 31.12.2011 року в сумі 57645,20 грн., у т.ч. за IV квартал 2010 року - в сумі 57645,20 грн. при виконанні умов кредитного договору з нерезидентом - A/S «TRASTA KOMERCBANKA» (Латвійська Республіка).

В подальшому, на підставі вказаного акту перевірки, уповноваженою особою відповідача прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032303 від 05.06.2012року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб у загальній сумі 72056,50 грн. (в т.ч. основний платіж в розмірі 57645,20 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 14 411,30 грн.).

Не погоджуюсь з зазначеним рішенням податкового органу, позивач оскаржив його до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно з неправомірності спірного рішення відповідача.

Проте, колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, не може погодитися з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх необгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як Встановлено судовою колегією з матеріалів справи, між ПАТ «Миколаївський КХП» та A/S «TRASTA KOMERCBANKA» (яке зареєстроване в Регістрі підприємств Латвійської Республіки 27.09.1991р. та в Комерційному регістрі 28.04.2003р. під єдиним реєстраційним номером 40003029667) було укладено Кредитний договір № К-97/2005 від 15.12.2005 року, відповідно до умов якого A/S «TRASTA KOMERCBANKA» надає ПАТ «Миколаївський КХП» кредит у сумі 700 000 доларів США зі сплатою процентів за користування цими кредитними коштами в розмірі 10 % річних.

По справі встановлено, що протягом IV кварталу 2010 року ПАТ «Миколаївський КХП» на виконання умов наведеного вище кредитного договору сплатило на користь нерезидента - A/S «TRASTA KOMERCBANKA» 576 452 грн. процентів за користування кредитними коштами.

Так, на думку податкового органу, суть даного порушення полягає в тому, що позивач повинен був утримати та внести до бюджету податок з виплачених на користь нерезидента - A/S «TRASTA KOMERCBANKA» процентів за користування кредитними коштами в розмірі 10% з суми виплачених процентів, що складає 57 645,20 грн.

Судова колегія цілком погоджується з такою позицією віповідача, в свою чергу, зазначає натупне.

Так, відповідно до приписів ч.1 п.13.1 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» №334/94-ВР, будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у т.ч. на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими) резидентом (пп."а" п.13.1 вказаної статті).

А, силу вимог п.13.2 ст.13 цього ж Закону №334/94-ВР, резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у т.ч. на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у п.п.13.3-13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п.13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 % від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності..

Нормами пунктів 1 і 2 ст.11 Конвенції визначено, що проценти, що виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись у цій другій Державі. Однак такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо одержувач фактично має право на проценти, податок, що стягується, не повинен перевищувати 10 % від загальної суми процентів.

Випадки, коли проценти, які виникають у Договірній Державі, мають звільнятися від оподаткування в цій Державі, передбачено п.3 ст.11 Конвенції, зокрема, це стосується процентів, якщо вони одержуються і дійсно належать Уряду другої Договірної Держави, включаючи його політико-адміністративні підрозділи і місцеві органи влади, Центральний банк або будь-яку фінансову установу, що повністю належить цьому Уряду, або проценти, які одержуються за позиками, що гарантуються цим Урядом.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку про те, що проценти, сплачені позивачем за кредитними договорами резиденту Латвійської Республіки, можуть оподатковуватись в Україні відповідно до її законодавства з урахуванням норм міжнародних угод щодо максимального розміру ставки податку та інших особливостей оподаткування за цими угодами. При цьому, положення статті 11 Конвенції не можуть трактуватися як такі, що надають платнику податку право вибору, в якій саме з двох договірних держав здійснюватиметься оподаткування одержаного доходу, оскільки таке тлумачення не відповідає дійсному змісту вказаних міжнародних угод та суті податку, наведеному у ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Одночасно, необхідно звернути увагу й на те, що вказаний висновок апеляційного суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України та ВАС України, викладеній відповідно в постанові від 30.10.2012р. (у справі №21-285а12) та від 09.07.2015р. (по справі К/9991/64682/12), т.б. по аналогічним справам за позовом того ж самого ВАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів».

Отже, за таких обставин, судова колегія вважає, що суд 1-ї інстанції, в даному випадку, дійшов помилкового і необґрунтованого висновку про правомірність дій позивача щодо неутримання та не сплати до бюджету в IV кварталі 2010 року податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 57 645,20 грн., а тому, відповідно, позовні вимоги ПАТ «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» задоволенню не підлягають, а спірне податкове повідомлення-рішення від 05.06.2012 року №0000032303 про донарахування цього податку, відповідно, є правомірним.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що, в даному випадку, і було належним чином зроблено представником відповідача при розгляді справи в суді 2-ї інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, до того ж, висновки суду не відповідають обставинам справи та ґрунтуються на невірному тлумаченні норм діючого у цій сфері законодавства.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, за вказаних обставин, судова колегія, діючи виключно межах позовних вимог і апеляційної скарги та відповідно до ст.202 КАС України, приходить до висновку про наявність усіх законних підстав для скасування оскаржуваної постанови окружного та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 травня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Миколаївський комбінат хлібопродуктів» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко