Ухвала суду № 52072257, 24.09.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2015 р. Справа № 815/8684/13-а

Категорія: 3.6 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року по справі за адміністративним позовом Приватної фірми «Кілт» до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

20.12.2013 року ПФ «Кілт» звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, в якому просила суд скасувати постанову №694 від 10.12.2013 року про накладення на підприємство передбаченого ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» штрафу в загальній сумі 9725 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з його боку порушень законодавства про захист прав споживачів допущено не було допущено, а тому прийнята відповідачем на підставі акту перевірки №001883 від 19.11.2013 року постанова є протиправною і підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року адміністративний позов ПФ «Кілт» задоволено частково. Скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області №694 від 10.12.2013 року в частині застосування до позивача штрафу у розмірі 8500 грн. В решті позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області 11.03.2014 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми процесуального і матеріального права, просив скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.02.2014 року та прийняти нову постанову, якою повністю відмовити у задоволенні всіх позовних вимог.

Згідно приписів п.п.1,2 ч.1 ст.197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю та/або неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, сповіщених належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність будь-яких належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

19.11.2013 року посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області, на підставі наказу від 24.09.2013 року №555-од та направлення від 12.11.2013 року №1432, була проведена планова перевірка діяльності ПФ «Кілт», яку підприємство здійснює в кафе «Бріг», розташованому в м.Одесі по вул.25 Чапаївській дівізії,12.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 19.11.2013 року №001883, в якому було зафіксовано порушення підприємством позивача прав споживачів, передбачених ст.ст.15,17 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: відсутність терміналу для здійснення розрахункових операцій за допомогою банківських карток та допущення до реалізації продукції без наявності копій сертифікатів якості на партію товарів.

На підставі зазначеного акту перевірки, уповноваженою особою Інспекції 10.12.2013 року прийнято постанову №694 про накладання на позивача штрафу в загальному розмірі 9725 грн. (т.б. 8500 грн. + 1225 грн.).

Не погоджуючись з вказаною постановою відповідача, позивач оскаржив її до суду.

Вирішуючи справу по суті та частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з часткової обґрунтованості та доведеності позовних вимог і відповідно, з часткової протиправності спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції та вважає їх обгрунтованими, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів», спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єкті.

Згідно з п.2 «Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» (затв. наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №206 від 09.11.2011р.), основними завданнями Інспекцій є реалізація повноважень Держспоживінспекції України на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів (крім Держспоживінспекції в Автономній Республіці Крим), рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд; накладення штрафів на суб'єктів господарювання, а також рекламодавців, виробників та розповсюджувачів реклами за порушення прав споживачів у випадках, передбачених законодавством.

Так, підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» є акт перевірки, яка, в свою чергу, повинна бути проведена у відповідності до вимог Закону України «Про основні засади державного контролю (нагляду) в сфері господарської діяльності» та «Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг» (затв. наказом ДК України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.2006р. №311).

Як видно з матеріалів справи, спірна планова перевірка позивача проводилась відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», «Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі» (затв. наказом Держспоживстандарту України від 23.06.2009р. №229), Закону України «Про захист прав споживачів», «Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у т.ч. ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг» (затв. наказом Держспоживстандарту України №311 від 25.10.2006р.), «Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів» (затв. Постановою КМУ №1177 від 17.08.2002р.).

Судами обох інстанцій з матеріалів справи та спірного акту перевірки встановлено, що перевіряючими інспекторами було виявлено порушення підприємством позивача вимог п.1.7 «Правил роботи закладів (підприємств) ресторанного господарства» (затв. НМЕПЄІУ від 27.07.2002р.), п.п.17,21,22 «Правил провадження торгівельної діяльності» (затв. Постановою КМУ від 15.06.2006р. №833), що виразилося у відсутності терміналу для здійснення розрахункових операцій за допомогою банківських карток та допущенню до реалізації продукції без наявності копій сертифікатів якості на партію товарів.

Вказані порушення законодавства про захист прав споживачів були встановлені актом перевірки, складеним у відповідності до діючого законодавства, який, як видно з матеріалів справи, уповноважена особа позивача підписати відмовилася та одразу ніяких письмових заперечень на нього не надала.

Але в подальшому, як вбачається з матеріалів справи, 06.12.2013 року позивачем було направлено на адресу Інспекції інформаційний лист вих. №3, в якому останній, фактично визнавши виявлені перевіркою порушення, повідомив про поважні причини відсутності деяких документів на товар та термінала для здійснення розрахункових операцій за допомогою банківських карток, а також про прийняті ним заходи щодо усунення цих порушень.

Так, що стосується штрафних санкцій за порушення законодавства в сфері захисту прав споживачів, а саме за відсутність на момент перевірки терміналу для безготівкового розрахунку, то колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, та, в свою чергу, також вважає, що спірна постанова №694 в цій частині підлягає скасуванню, оскільки вони були застосовані відповідачем передчасно та без врахування усіх обставин, які унеможливлювали його використання.

Відповідно до вимог ч.2 ст.217 ГК України, штрафні (фінансові) санкції, передбачені п.7 ст.17 Закону України «Про захист прав споживачів» відносяться до адміністративно-господарських санкцій.

А згідно із ч.1 ст.218 ГК України, підставою для застосування таких санкцій є вчинення суб'єктом господарювання порушення порядку здійснення господарської діяльності.

Як встановлено з матеріалів справи судами обох інстанцій, 25.10.2013 року між ПФ «Кілт» та ПАТ «Комерційний Банк «Даніель» було укладено договір еквайрінгу №1-2510, на виконання умов якого, позивачем у приміщенні кафе «Бріг» (м.Одеса, вул.25 Чапаївської Дивізії,12) був розміщений РОS-термінал.

Але, 29.10.2013 року, виданий позивачу РОS-термінал зламався та того ж дня був переданий до відділення банку на поточний ремонт, що підтверджується відповідною довідкою Відділення РУ ПАТ «Комерційний Банк «Даніель» у м.Одесі від 30.10.2013 року №2604-4-119 і який, в свою чергу, до січня 2014 року не був повернутий підприємству позивача по причині ліквідації Одеського відділення «КБ «Даніель», в зв'язку із чим, позивач був змушений 26.11.2013 року укласти новий договір еквайрінгу №2013/ТЕ/255-008 з «Укргазбанком» та 02.12.2013р. встановити в кафе новий термінал.

Таким чином, на час проведення перевірки, т.б. 19.11.2013 року, саме відділення банку своєчасно не забезпечило свого клієнта (позивача) можливістю використовувати РОS-термінал згідно умов договору еквайрінгу №1-2510 для забезпечення клієнтів позивача можливістю здійснення розрахунків у безготівковій формі за допомогою банківських карток.

Отже, за таких обставин, апеляційний суд приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції, висновку про те, що оскільки незабезпечення дотримання вимог законодавства щодо захисту прав споживачів було вчинене не з вини суб'єкта господарської діяльності (т.б. з незалежних від нього обставин), а банківської установи, то дана обставина унеможливлює застосування на такого суб'єкта адміністративно-господарської санкції за вказане правопорушення, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а спірна постанова інспекції - скасуванню.

Інші ж порушення законодавства про захист прав споживачів з боку позивача повністю знайшли своє підтвердження, а тому, застосування до останнього штрафу в сумі 1225 грн. в цій частині є правомірним.

При цьому, необхідно звернути увагу, що постанова суду 1-ї інстанції в цій частині сторонами, в т.ч. і самим позивачем, не оскаржувалася.

До того ж, слід зазначити й про те, що згідно із вимогами ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А згідно ж з ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи правильності висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, судова колегія, діючи в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду 1-ї інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.195,197,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко