Ухвала суду № 52072243, 28.09.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 р.Справа № 816/2861/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Донець Л.О.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бартош Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2015р. по справі № 816/2861/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Єристівський гірничо-збагачувальний комбінат"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

21.05.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Єристівський Гірничо-збагачувальний комбінат" (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2013 року № 0000031555/9.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкового повідомлення-рішення відповідача від 16.01.2013року № 0000031555/9.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2015 року скасувати та прийняти нову постанову якою відмовити у задоволенні позову.

Зазначає, що відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, положення Податкового кодексу України та фактичні обставини справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача у період з 21 грудня 2012 року по 27 грудня 2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2012 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларувалось в вересні 2012 року, про що складений акт від 29.12.2012року № 5833/15-507/35713283.

Порушення виявлене під час перевірки склало у порушенні п. 198.3 ст.198, п. 201.1, 201.4, 201.6 ст.201, п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого:

завищено суму від'ємного значення по податку на додану вартість (рядок 19 декларації) за жовтень 2012 року - 17 245 106 грн.;

завищено суму бюджетного відшкодування по податку на додану вартість (рядок 23.1 декларації): за жовтень 2012 року - 16 408 886 грн.;

завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації): за жовтень 2012 року - 82 346 956 грн.

За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 січня 2013 року №0000031555/9, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 16 408 886 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 8204443 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають вимогам п.198.1, п. 198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, тому підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1 статті 201 ПК України,говорить,що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податковою кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 20 Податкового кодексу України).

Згідно підпункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, як дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередні податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджет України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період з отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Податковий орган ставить під сумнів дії позивача по придбанню основних фондів, товарів, робіт та послуг і використання їх для отримання прибутку у перевіряємому періоді та дійшов до висновку про ведення підприємством збиткової діяльності, що не права на відшкодуванню податку на додану вартість.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем 16.11.2012 р. до Комсомольського відділення Кременчуцької Об'єднаної Державної податкової інспекції подано податкову декларацію № 9072210877 з податкову на додану вартість за жовтень 2012 року та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість від 10.12.2012 р. № 9077406543 у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за жовтень 2012 року з додатками, відповідно до яких позивачем задекларовано: від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, відображене у рядку 19 податкової декларації, складає 17 245 106 грн.; сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку, відображена у рядку 23.1 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: вересень 2012 р. складає 16 408 886 грн.; сума залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24), складає 82 346 956грн.

Матеріали справи також свідчать про те, що позивачем надано повний пакет документів, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: рахунків на оплату, податкових накладних, митних декларацій, видаткових накладних, прибуткових ордерів, актів здачі-прийняття робіт, актів надання послуг, платіжних доручень про оплату отриманих товарів (робіт, послуг) (а.с. 1-194, т.2; а.с. 1-151, т.3; а.с. 1-211, т. 4; а.с. 1-158, т.6; а.с. 1-158, т.7; а.с. 1-250, т.8; а.с. 1-232, т. 9; а.с. 1-192, т.10; а.с. 1-208, т. 11).

Колегія суддів зазначає, що відповідно до довідки серії АБ №494579 з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України, виданої 09.08.2012р., основними видами діяльності позивача згідно КВЕД є: Добування залізних руд (07.10); Будівництво житлових і нежитлових будівель (41.20); Неспеціалізована оптова торгівля (46.90); Інший пасажирський наземний транспорт, (49.39); Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (71.12); Надання в оренду будівельних машин і устаткування (77.32).

На підставі ліцензії серії АВ №513806, виданої Міністерством регіонального розвитку та будівництва України 26.02.2010р., дозволу на виконання будівельних робіт №К157-10, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 20.12.2010р., спеціального дозволу на користування надрами №2768 від 27.08.2002р., виданого Міністерством охорони навколишнього природного середовища, акт про надання гірничого відводу, виданого 09 лютого 2010 року за №1652 Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду позивачем здійснюється діяльність по промисловій розробці Єристівського родовища залізної руди.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що позивач не має права на віднесення до податкового кредиту сум коштів отриманих від господарської діяльності підприємства оскільки в акті перевірки від 29.12.2012року № 5833/15-507/35713283 податковим органом факт здійснення оплати за отримані товари (роботи, послуги) під сумнів не ставився.

У відповідності до роз'яснень інформаційного листа від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 Вищого адміністративного суду України, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податкового обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Колегія суддів також звертає увагу та той факт, що Полтавським окружним адміністративним судом від 02.03.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2015 року, у справі № 816/2860/13-а визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача №0000021555/7 від 16.01.2013 року.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення було прийнято за результатами перевірки позивача оформленого актом від 26.122012 року № 5761/15-507/35713283, яким було зафіксовано завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2012 року у розмірі 82 020 696 грн., суми від'ємного значення по податку на додану вартість за вересень 2012 року у розмірі 16 735 146 грн., суми бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за вересень 2012 року у розмірі 16 172 425 грн., і як наслідок позивачу зменшено розмір від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2012 року в сумі 98 755 842 грн.

Сума бюджетного відшкодування в розмірі 16 408 886 грн., правомірність декларування якої оскаржується в даній справі, сформована за рахунок від'ємного значення вересня 2012 року в розмірі 82 020 696 грн. та 16 735 146 грн., зменшеного податковим повідомленням-рішенням №0000021555/7 від 16.01. 2013 року, яке будо скасовано в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач мав право на відшкодування по податку на додану вартість з господарських операцій за жовтень 2012року.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення не відповідача відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, та поза межами повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; не обґрунтовано, тобто безз урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що судом першої інстанції зроблені висновки, які відповідають всім обставинам справи, тому судове рішення не підлягає скасування, а апеляційна скарга задоволенню.

Відповідно ч.1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановленні під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

В силу приписів ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2015р. по справі №816/2861/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Донець Л.О.Судді Мельнікова Л.В. Бартош Н.С. Повний текст ухвали виготовлений 05.10.2015 р.