Ухвала суду № 52072053, 01.10.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 жовтня 2015 р.м. ОдесаСправа № 815/1311/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді - доповідача - Косцової І.П.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.

за участю: секретаря - Разінкіної Л.В.

представника апелянта - Солтовська Р.О. (довіреність від 31.08.2015 року)

представника позивача - Осадчий А.Ю. (довіреність від 05.03.2015 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБА-ТЕХ" до ДПІ у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛЬБА-ТЕХ" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області від 03.11.2014 року № 0001022200, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 141 336 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 35 334 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу щодо безтоварності господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ОРЛАН" та ТОВ "БЕВЕРЛІ РОКС" безпідставні, оскільки згідно чинного податкового законодавства окремі недоліки первинних документів щодо постачання товарів контрагентами позивача не можуть бути підставою для висновків про відсутність самих господарських операцій. До того ж викладені в акті перевірки висновки щодо порушень Товариством вимог податкового законодавства ґрунтуються на актах зустрічних звірок вказаних контрагентів без урахування того, що Товариством до перевірки були надані всі первинні документи, які підтверджують фактичне придбання товару від вказаних контрагентів, та подальшу їх реалізацію іншим суб'єктам господарювання. Позивач вказує, що вищевказані контрагенти під час здійснення господарських операцій були зареєстровані, як юридичні особи та мали статус платників ПДВ, що підтверджує їх право на вчинення господарської операції та оформлення видаткових, податкових накладних.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Альба-Тех» з питань взаємовідносин з ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ОРЛАН" за січень, лютий 2014 року та ТОВ "БЕВЕРЛІ РОКС" за березень, травень 2014 року, висновки якої відображені в акті перевірки від 21.10.2014 року №1205/15.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 198.3, п.198.6 ст. 198 п.201.4, п.201.6. п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого Товариством занижено податок на додану вартість в сумі 141 336 грн.

За висновком податкового органу, Товариство у періоді, що перевірявся, безпідставно сформувало податковий кредит за господарськими операціями, здійсненими з ТОВ «Торговий дім «ОРЛАН», ТОВ "БЕВЕРЛІ РОКС", оскільки актами зустрічних звірок контрагентів позивача, а саме: актом ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області від 11.07.2014 року №330/10-13-22-03/38984413 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "БЕВЕРЛІ РОКС", актом ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 14.04.2014р. №801/22-02/38352333 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий Дім «Орлан» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року» не підтверджено реального здійснення фінансово-господарських операцій зазначених контрагентів з суб'єктами господарювання-покупцями, задекларованими в деклараціях з податку на додану вартість. Крім цього, в акті перевірки зазначено, що надані до перевірки первинні документи не містять необхідних обов'язкових реквізитів, отже за такими документами Товариство не мало права формувати податковий кредит.

За наслідками перевірки ДПІ у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.11.2014 року №0001022200, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 176 679 грн., з яких 141 336 грн. за основним платежем, 35 334 грн. - за штрафними санкціями.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом неправомірно, безпідставно та з порушенням положень чинного податкового законодавства України.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Торговий дім «ОРЛАН» та ТОВ "БЕВЕРЛІ РОКС", у яких, згідно договорів купівлі-продажу від 30.11.2012 року № 08 та від 20.02.2014 року №1-27/14 відповідно, придбав запасні частини та товарно-матеріальні цінності.

Крім цього, 27.01.2014 року між позивачем та ТОВ «Торговий дім «ОРЛАН» укладено Додаткову угоду №2 до договору купівлі-продажу №08 від 30.11.2012 року, згідно якої сторони дійшли згоди додати до Предмету Договору пункт 1.2, відповідно до якого Продавець зобов'язується виконати послуги по повірці вимірювачів швидкості ЗСЛ-2М тепловозів.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій та законності формування податкового кредиту позивачем надано договори купівлі-продажу та відповідні додатки до них, рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт(послуг) тощо, які свідчать, що зобов'язання за договорами між позивачем та його контрагентами виконувались сторонами у повному обсязі.

Судом першої інстанції досліджено відповідні документи та встановлено, що вони не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів з зазначеними вище контрагентами, а також формування позивачем податкового кредиту. Отриманий товар та послуги були оплачені позивачем, а на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

При цьому колегія суддів зазначає, що за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та послуг, використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару та послуг, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

З огляду на достатню кількість доказів, які підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій, окремий недолік певних первинних документів сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення їх сили звітного бухгалтерського документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту. Отже, відсутність певних реквізитів само по собі не є підставою для висновку про нездійснення добросовісним суб'єктом господарювання господарських операцій.

В свою чергу, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Доводи відповідача про фіктивність договорів, укладених між позивачем та зазначеними в акті перевірки контрагентами, у зв'язку з визнанням податковим органом договорів за ланцюгами постачання нікчемними, обґрунтовано не були прийняті до уваги судом першої інстанції, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на валові витрати чи податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту наявності актів перевірок ДПІ, якими встановлено порушення контрагентами за ланцюгом постачання вимог податкового законодавства при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару та наявність у платника податків умислу на укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави і суспільства.

Посилання податкового органу на акти «Про неможливість проведення зустрічної звірки» контрагентів позивача, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність право на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Як вірно зазначив суд першої інстанції, акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача не є належним доказом в підтвердження доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій, адже актом про неможливість проведення зустрічної звірки фіксується лише факт наявності перешкод для здійснення податкового контролю органом ДПС щодо платника, а реальність господарських операції такого платника не є предметом такої перевірки.

Відсутність контрагента позивача за юридичною адресою станом на момент звірки не є доказом правомірності висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства по операціям за угодами із вказаним контрагентом у момент їх укладення та виконання.

Згідно із вимогами законодавства належним доказом відсутності підприємства за місцезнаходженням є наявність запису в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб - підприємців та юридичних осіб. Відповідного витягу з реєстру з наявністю такого запису податковим органом не надано.

На жодну зі сторін цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності установчих документів контрагента та дотримання ним вимог податкового і іншого законодавства, у тому числі щодо фактичного перебування за юридичною адресою.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та валові витрати з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником. Посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а відсутність у власності нерухомого та рухомого майна не є єдиним доказом виникнення у цього витрат, пов'язаних зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи, постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2014 року у справі №815/2626/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2014 року, визнано протиправними дії ДПІ у Київському районі м. Одеси з проведення заходів зустрічної звірки, за результатами яких складено акт від 14.04.2014 року №801/22-02/38352333 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий Дім «Орлан» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014 року по 28.02.2014 року», визнано протиправними дії ДПІ щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ ТОВ "Торговий дім "Орлан" в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Також постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 року у справі №810/5029/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2015 року, визнано протиправними дії ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області щодо проведення зустрічної звірки ТОВ "БЕВЕРЛІ РОКС", оформленої актом перевірки від 11.07.2014 року №330/10-13-22-03/38984413,та щодо внесення змін до бази АІС "Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів".

Оскільки судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено факт протиправності проведення податковими органами зустрічних перевірок контрагентів позивача, колегія суддів зазначає, що висновок відповідача щодо безтоварності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами, зроблений на підставі вищезазначених актів перевірок, є необґрунтованим.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок про правомірність формування позивачем за спірними операціями податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому у податкового органу не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 18 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЬБА-ТЕХ" до ДПІ у Комінтернівському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: Ю.М. Градовський

К.В. Кравченко