Ухвала суду № 52071768, 22.09.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2015 р. Справа № 876/7950/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.07.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області про визнання дій неправомірними.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що він є пенсіонером і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України міста Калуша та Калуського району Івано-Франківської обл. у зв'язку з чим отримує пенсію за віком на пільгових умовах. 17.11.2014 року позивач звернувся в управління Пенсійного фонду України міста Калуша та Калуського району Івано-Франківської обл. із заявою про зарахування роботи в районах Крайньої Півночі в 1,5 кратному розмірі та проведення у зв'язку із цим відповідного перерахунку пенсії. Проте, відповідач відмовив позивачу у проведенні відповідного зарахування стажу та перерахунку пенсії, посилаючись на відсутність у позивача письмового трудового договору та інших документів про роботу в районах Крайньої Півночі. Відтак позивач змушений був звернутися до суду та просив зобов'язати відповідача зарахувати в пільговому обчисленні період роботи з 13.12.1980 року по 31.05.1986 року, з 01.06.1986 року по 14.10.1988 року, з 15.10.1988 року по 31.01.1990 року, з 01.02.1990 року по 11.05.1994 року, з 03.10.1994 року по 01.12.1994 року з розрахунку за кожний рік один рік і шість місяців, як трудовий стаж вироблений в місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі, а також просив зобов'язати провести перерахунок та виплатити йому недоотримані кошти з врахуванням пільгового обчислення стажу, починаючи з часу призначення пенсії. Просив позов задоволити.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.07.2015 року позов задоволено частково. Визнано дії управління Пенсійного фонду України міста Калуша та Калуського району Івано-Франківської області щодо зарахування в 1,5 кратному розмірі періоду роботи в районах Крайньої Півночі та місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі неправомірними. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України міста Калуша та Калуського району Івано-Франківської області зарахувати стаж роботи у районах Крайньої Півночі з 13.12.1980 року по 31.05.1986 року, з 01.06.1986 року по 14.10.1988 року, з 15.10.1988 року по 31.01.1990 року, з 01.02.1990 року по 01.01.1991 року з розрахунку за кожний рік - один рік і шість місяців, як трудовий стаж вироблений в місцевостях, прирівняних до району Крайньої Півночі та в районах Крайньої Півночі. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України міста Калуша та Калуського району Івано-Франківської області зробити перерахунок та виплату перерахованої пенсії з 15.06.2014 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржило управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені адміністративного позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював в Івано-Франківському управлінні бурових робіт, з 13.12.1980р. по 31.05.1986 р., з 01.06.1986р. по 14.10.1988р., з 15.10.1988 по 31.01.1990р., з 01.02.1990 р. по 11.05.1994 р., з 03.10.1994 по 01.12.1994 р. вахтово - експедиційним методом в Західному Сибіру. Крім того, вищевказаною довідкою підтверджено, що йому виплачувався районний коефіцієнт і північна надбавка, а також надавалась додаткова відпустка в кількості 12 днів за роботу в МПКП та 18 днів за роботу в РКП (а.с.18).

Згідно з п. 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Указ), Постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі - Постанова), Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

При цьому, слід звернути увагу, що пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами (абз. 3 п. 5 розділу XV Прикінцевих положень Закону №1058-IV).

Відповідно до пп. «б» п. 7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, за період роботи до 01.01.1991 на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген надаються договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі чи місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Відтак, із системного аналізу наведених норм права випливає, що трудовий договір є не єдиним документом, який може підтверджувати роботу в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (ч. 4ст. 24 Закону № 1058-IV).

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, записи у трудовій книжці є основним підтвердженням про укладення трудових договорів в місцевостях прирівняних до Крайньої Півночі та тільки за їх відсутності, необхідним є доведення пільг шляхом надання трудового договору або уточнюючої довідки.

Відтак, позивач має право на пільгове обчислення стажу в півтора разовому розмірі за період з 13.12.1980 року по 31.05.1986 року, з 01.06.1986 року по 14.10.1988 року, з 15.10.1988 року по 31.01.1990 року, з 01.02.1990 року по 01.01.1991 року, оскільки за даними, що містяться у його трудовій книжці вбачається та не викликає жодного сумніву той факт, що він працюючи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, користувався пільгами, передбаченими Указом від 10 лютого 1960 року.

Вказана довідка уточнює особливий характер праці чи умов праці, необхідний для призначення пільгової пенсії, підтверджує постійну зайнятість позивача на роботі, яка дає право на встановлені законом пільги. У ній зазначено, що позивач користувався пільгами, передбаченими Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, що працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі». За таких обставин суд вважає, що відповідачем безпідставно було відмовлено позивачу у пільговому розрахунку стажу.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції що період роботи позивача за період з 13.12.1980 року по 31.05.1986 року, з 01.06.1986 року по 14.10.1988 року, з 15.10.1988 року по 31.01.1990 року, з 01.02.1990 року по 01.01.1991 року в районах Крайньої Півночі та в місцевості, прирівняній до районів Крайньої Півночі, підтверджується трудовою книжкою, яка уточнює особливий характер праці чи умов праці, необхідних для призначення пільгової пенсії і яка підтверджує постійну зайнятість на пільговій роботі передбачену Указом Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указом Президії Верховної Ради Союзу СРС від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Калуші та Калуському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15.07.2015 року у справі №345/5187/14-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С. Кузьмич