Ухвала суду № 52069123, 10.06.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/3141/14 Головуючий 1 інстанції: Бондаренко В.М.

Справа № 615/689/13-ц Доповідач: Івах А.П.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Івах А.П.,

суддів Коростійової В.І., Гуцал Л.В.,

при секретарі Курносовій К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 травня 2013 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а:

У квітня 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, та просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором в сумі 65240,87 грн. та пропорційно витрати по сплаті судового збору 652,41грн..

В обґрунтування позовних вимог ПАТ Дельта Банк посилався на те, що 23 квітня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11337401000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 5940 доларів США зі сплатою 13 % річних на строк з 23 квітня 2008 року по 23 квітня 2029 року. На забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_1 між акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_2 23 квітня 2008 року укладено договір поруки, згідно з яким поручитель поручається перед Кредитором за виконання боржником зобовязань за кредитним договором №11337401000 від 23 квітня 2008 року. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання боржником зобовязань за договором, поручитель та боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність.

08 грудня 2011 року між публічним акціонерним товариством УкрСиббанк та позивачем укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним договором, АТ УкрСиббанк передає (відступає) АТ Дельта Банк права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого АТ Дельта Банк замінює Укрсиббанк (як кредитора, стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях. Посилаючись на те, що відповідач узяті на себе зобовязання не виконує, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 23 травня 2013 року позовні вимоги позивача задоволено. Стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 65240,87грн. та вирішено питання щодо судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 травня 2013 року скасовано. Відмовлено ПАТ Дельта Банк в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2014 року касаційну скаргу ПАТ Дельта Банк задоволено частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2013 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що були заявлені сторонами у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія приходить до наступного:

Відповідно до положень ст. ст. 3, 11 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким доказами вони підтверджуються;

- чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судова колегія рішення суду першої інстанції находить таким, що відповідає зазначеним нормам процесуального закону.

Розглядом справи достеменно встановлено, що між акціонерним комерційним інноваційним банком Укрсиббанк та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11337401000 від 23 квітня 2008 року, за умовами якого банк узяв на себе зобовязання надати ОСОБА_1 кредитні кошти в іноземній валюті в сумі 5940 доларів США, що дорівнює еквіваленту 29997грн., зі сплатою13% річних.

Тоді ж, 23 квітня 2008 року між акціонерним комерційним інноваційним банком Укрсиббанк та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № п/11337401000, за умовами якого остання взяла на себе зобовязання перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх зобовязань, що виникли з кредитного договору №11337401000 від 23 квітня 2008 року.

П 1.3. вказаного договору передбачає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, за всіма зобовязаннями, включаючи повернення основної суми боргу, сплату процентів, комісії, відшкодування можливих збитків, оплату пені та інших штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги АТ Дельта Банк, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 умови договору не виконувала, у звязку з чим згідно довідки від 09 квітня 2013 року виникла заборгованість станом на 9 квітня 2013 року у розмірі 65240грн. 87 коп.. При цьому суд керувався положеннями ст.. 530, 526, 553, 611 ЦК України та дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог про солідарне стягнення заборгованості з відповідачів на користь позивача.

З висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується, вважає його таким, що відповідає конкретним обставинам справи та погоджується з нормативно-правовими актами, застосованими судом, що зазначені в рішенні.

Посилання ОСОБА_1 на те, що позивачем не доведений факт отримання нею коштів через касу банку, що матеріали справи не містять її заяви, в якій повинна бути зазначена сума траншу та бажана дата його отримання або розрахунковий документ щодо отримання кредитних коштів через касу банку, а саме факт укладення договору не підтверджує отримання нею кредитних коштів, судова колегія оцінює критично та вважає їх безпідставними.

За положеннями ст.. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як передбачається вимогами ст. ст. 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Главою 71 Цивільного процесуального кодексу України Позика. Кредит. Банківський вклад регулюється правовідносини, які виникли між сторонами.

Відносини за кредитним договором регулюються параграфом 2 Глави 71 ЦПК України.

Відповідно ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Параграф 1 глави 71 ЦПК України регулює договірні правовідносини позики.

Відповідно до ст.. ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві також суму грошових коштів( суму позики) або таку ж кількість речей такого ж роду та такої ж якості.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документу який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частини першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі,якщо він підписаний його стороною ( сторонами.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обовязки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договори тільки права.

Таку ж правову позицію виклав Верховний Суд України у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.09.2013 року № 6-63цс13) та зазначив що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

З урахуванням конкретних обставин справи, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення суд ухвалив таке, що відповідає вимогам ст.. ст.. 213, 214 ЦПК України.

Підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.. ст.. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 23 травня 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді