Рішення № 52068606, 18.08.2015, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/6277/15-ц

Провадження № 2/635/121/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2015 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

Головуючого судді ? КараченцеваІ.В.,

за участю секретаря ? Врублевської І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в селищі Покотилівка цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське» про стягнення заробітної плати та моральної шкоди, ?

ВСТАНОВИВ:

10 липня 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Чорнобаївське», в якому просив суд (враховуючи уточнену позовну заяву від 13.07.2015р.) стягнути з ПАТ «Чорнобаївське» на користь позивача невиплачену середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в період з 30.11.2013р. по 17.02.2014 р. в сумі 31 368,60 гривень; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в період з 24.03.2014 р. по 13.07.2015 р. в сумі: 177 174,50 гривень; компенсацію за невикористану основну відпустку в період з 01.08.2013 р. по 17.04.2014р. в сумі 4 722 гривні; спричинену моральну шкоду в розмірі 20 000 гривень; в порядку ст.5 Закону України«Про судовий збір» звільнити від сплати судового збору за розгляд справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, щонаказом № 173-к від 24.09.2012 р. позивач був призначений на посаду заступника директора ПАТ «Чорнобаївське» з посадовим окладом 12 200 гривень. Наказом № 16-к від 31 січня 2013 року «Про звільнення ОСОБА_3» його було звільнено з посади заступника директора за грубе порушення трудових обов'язків керівника (п. 1 ст.41 КЗпП України). Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03.06.2013 р. позивача було поновлено на роботі і ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12.08.2013 р. вищевказане рішення залишено без змін, в тому числі в частині встановлення, що середньоденний заробіток за один календарний день становить 393, 5 гривень, а посадовий оклад - 12 200 гривень.

Наказом № 149-к від 05.08.2013 р. ОСОБА_3 повторно звільнено з посади на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, а рішенням апеляційного суду Харківської області від 11.02.2014 р. працівника було поновлено на роботі.

На виконання вказаного рішення ПАТ «Чорнобаївське» поновило на роботі позивача по спливу семи днів з дня оголошення судового рішення, тобто тільки 18.02.2014 р., незважаючи, що представник ПАТ «Чорнобаївське» був присутній під час його оголошення. Згідно з рішенням апеляційного суду Харківської області у справі №635/7951/13-ц від 11.02.2014р. місячний посадовий оклад складає 12 200 гривень, а середньоденний заробіток 580,90 гривень.

В період між поновленням на роботі -18 лютого 2014 року та звільненням - 24 березня 2014 року, ОСОБА_3 звертавсь до відповідача з двома заявами з вимогою про звільнення та вимогою провести розрахунок, але йому було відмовлено у звільненні. 14 березня 2014р. ОСОБА_3 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовною заявою про звільнення із займаної посади згідно з наданими раніше заявами. Суд відмовив у звільненні ОСОБА_3 (справа № 635/2385/14-ц).

Наказом №34-к від 24.03.2014 ОСОБА_3 було звільнено із посади заступника директора ПАТ «Чорнобаївське» за порушення трудової дисципліни ? прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП України) з 24.03.2014. Отримавши листа з наказом про звільнення, в якому є розпорядження про проведення розрахунку, позивач зазначає, що звернувся безпосередньо до бухгалтерії ПАТ «Чорнобаївське» для проведення розрахунку, але йому буловідмовлено.

У відповідності до ч.1 ст. 6 та ч.1 ст.24 Закону України «Про відпустки» позивачу на день звільнення підлягає виплаті компенсація за невикористану основну відпусткуза період розпочинаючи з 01.08.2013 р. і по 17.02.2014 р. Компенсація за невикористану основну відпустку виплачена відповідачем включно по липень 2013 року. Цей період становить 6 місяців 17 днів. За кожний робочий місяць працівникові при наданні щорічної основної відпустки нараховують 2 календарних дні. Тому така компенсація повинна бути надана за 12 днів(2*6=12), а томув разі звільнення, позивачу повинні були компенсувати за невикористану основну щорічну відпустку виходячи з розрахунку: 393, 5 *12 = 4722 гривні.

Таким чином, позивач у позовній заяві зазначає, що відповідач відносно нього допустив неодноразове порушення прав пов'язаних з не виплатою заробітної плати розпочинаю з грудня 2014 року по цей час, неодноразовим незаконним звільненням, що спричинило позивачу матеріальні і моральні втрати, витрати на судові засідання та різні дії пов'язані з судовим процесом, з поновленням на роботі та стягненням належної позивачу заробітної плати через виконавчу службу Білозерського РУЮ. Зазначене вказує на те, що позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає в моральних стражданням пов'язаних із систематичним приниженням людської гідності незаконним звільнення, втратою ділової репутації в очах співробітників та перед сім'ю,втратою нормальних життєвих зв'язків і це вимагало і вимагає під позивача додаткових зусиль для організації виживання.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, 13 липня 2015 року надав до суду заяву, в якій просив суд справу розглядати без його участі та просив суд задовольнити позов в повному обсязі, окрім стягнення компенсації за невикористану відпустку, так як в даній частині позовні вимоги просить залишити без розгляду у зв'язку з виконанням вказаної вимоги відповідачем добровільно згідно із платіжним дорученням №7381 від 18.06.2015 (а.с. 116, 110). Проте, 18.08.2015 р. представник позивача ? ОСОБА_4 надав до суду письмову заяву, якою підтримав уточнені позовні вимоги від 13.07.2015р., оскільки платіжне доручення, яким на користь позивача ОСОБА_3 перерахована компенсація не містить реквізитів банку, а позивач кошти на свій рахунок не отримав (а.с. 118).

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с. 115). В матеріалах справи міститься відзив на позовну заяву, в якій представник позивача заперечує проти задоволення позову, а доводи позивача вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають обставинами справи. У запереченні стосовно безпідставності позовних вимог зазначено, що підстав для застосування статті 117 КЗпП України та притягнення роботодавця до відповідальності є невиплата з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум в строки, зазначені статтею 116 КЗпП України, азі сторони відповідача вини не було, так як працівник на день звільнення був відсутній на робочому місці. У такому разі розрахунок у відповідності до статті 116 КЗпП України має бути здійснено не пізніше наступного дняпісля пред'явлення вимоги про розрахунок від звільненого працівника, а такої позивачем не було надано (а.с. 97-110).

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності осіб, що беруть участь у справі, та відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України не здійснювати фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд вивчивши матеріали справи і дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ПАТ «Чорнобаївське» № 173-к від 24.09.2012 р. позивача було призначено на посаду заступника директора ПАТ «Чорнобаївське» з посадовим окладом 12 200 гривень. Наказом від 31 січня 2013 року за № 16-к «Про звільнення ОСОБА_3»позивача було звільнено з посади заступника директора з 31 січня 2013року за грубе порушення трудових обов'язків керівника (п. 1 ст.41 КЗпП України) (а.с. 5-8).

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 03.06.2013 р. позивача було поновлено на роботі і ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12.08.2013 р. вищевказане рішення залишено без змін, в тому числі в частині встановлення, що середньоденний заробіток за один календарний день становить 393,50 гривень, а посадовий оклад - 12 200 гривень (а.с.13-17).

Згідно з наказом ПАТ «Чорнобаївське» № 149 від 05.08.2013 р. позивача було звільнено із займаної посади повторно, а рішенням апеляційного суду Харківської області від 11.02.2014 року працівника поновлено на роботі (а.с. 5-8, 9-12).

На виконання вказаного вище рішення апеляційного суду Харківської області ПАТ «Чорнобаївське» поновило на роботі позивача у відповідності до наказу №22-к від 18.02.2014р., а отже поновлення на посаді було здійснено після спливу семи днів з дня оголошення судового рішення від 11.02.2014 р. (а.с. 18).

Згідно з рішенням Харківського районного суду Харківської області у справі №2034/1126/2013 від 03.06.2013 р.тарішення апеляційного суду Харківської області у справі №635/7951/13-ц від 11.02.2014 р. місячний посадовий оклад позивача складає 12 200 гривень, а середньоденний заробіток 580,90 гривень (а.с. 9-17). Вказаний факт засвідчено у рішеннях суду які набрали законну силу, а отже відповідно до п.3 ст. 61 ЦПК України звільняється від доказування.

У відповідності до наказу №34-к від 24.03.2014р. «Про звільнення з посади ОСОБА_3» позивача було звільнено із посади заступника директора ПАТ «Чорнобаївське» за порушення трудової дисципліни - прогул (п. 4 ст. 40 КЗпП України), а також наказано здійснити розрахунок та внести відповідні записи до трудової книжки (а.с. 18).

У відповідності до довідки №1304 від 01.09.2014р. виданої ПАТ «Чорнобаївське» заборгованість з виплати заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку перед ОСОБА_3 відсутня (а.с. 65).

Станом на 13.07.2015р.ОСОБА_3. виплачено компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 6 913,51 грн. за період роботи з 24.09.2012 по 05.08.2013(відомість №17 від 18.10.2013 та меморіальний ордер №2630 від 18.10.2013) та у розмірі 5 345,99 грн. за період роботи з 05.08.2013 по 17.02.2014 (платіжне доручення від 18.06.2015 №7381) (а.с. 108-110).

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. №13, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачено належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Відповідно до п. 21 вказаної постанови, при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р.№ 100.

Відповідно до вимог п. 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів у розрахунковому періоді, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Статтею 236 КЗпП України визначено, щоу разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

З урахування того, що розрахунок ОСОБА_3 не було здійснено ні на день звільнення, ні в подальшому, суд прийшов до висновку, що вимога позивача стосовно стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу у період з 30.11.2013р. по 17.02.2014р.підлягає задоволенню.

Також проаналізувавши надані сторонами докази, матеріали справи та письмові пояснення сторін, суд вирішив, що вимога позивача щодо стягнення середньої заробітної плати за весь період затримки розрахунку при звільненні у період з 24.03.2014р. по 13.07.2015р.непідлягає задоволенню з посиланням на положення статті 117 КЗпП України та роз'яснення викладені у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. №13, так як позивачем не надано доказів, які б підтвердити факт звернення з відповідною вимогою про проведення розрахунку до роботодавця після отримання наказу про звільнення.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

На підставі ч.3 ст. 23 ЦК України і з урахуванням принципів розумності та справедливості,суд погоджується з доводами позивача про заподіяння йому внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати моральної шкоди та вважає обґрунтованими задовольни частково позовні вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею та документально підтверджені судові витрати. Згідно з п. 2 ч.2 ст. 79 ЦПК України до судових витрат серед іншого належать і витрати на правову допомогу.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» № 4191-VІІ від 20 грудня 2011 року.

Згідно ст. 1 Закону України № 4191-VІІ від 20 грудня 2011 року, розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої увалено судове рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з договору про надання послуг представника в цивільному процесі від 07 серпня 2014 року (а.с. 43-45), а також ордер про надання правової допомоги серії ХВ №283000017 від 07.08.2014 (а.с. 42) позивач поніс витрати у розмірі 5000 грн. на правову допомогу, однак відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011р. №4191-VІ (який набрав чинності з 01.01.2012р.) розмір компенсації на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах ? суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надала правову допомогу у судовому засідання під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

За таких обставин, суд вважає, щосума виплат на правовудопомогу у розмірі 5000 грн. є завищеною, та вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 61, 197, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України, ст.ст. 47, 83, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, вимогами Законом України «Про відпустки», Законом України «Про оплату праці», Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 ?задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чонобаївське» (юридична адреса: Херсонська область, Білозерський район, с. Чорнобаївське, код ЄДРПОУ 21307398) на користь ОСОБА_3 середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу у період з 30.11.2013 по 17.02.2014 у розмірі 31 368 (тридцять однієї тисячі триста шістдесят вісім) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чонобаївське» (юридична адреса: Херсонська область, Білозерський район, с. Чорнобаївське, код ЄДРПОУ 21307398) на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1000 (однієї тисячі) гривень 00 (нуль) копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чонобаївське» (юридична адреса: Херсонська область, Білозерський район, с. Чорнобаївське, код ЄДРПОУ 21307398) на користь ОСОБА_3 компенсацію за невикористану основну відпустку в період з 01.08.2013р. по 17.04.2014р. у сумі 4722 (чотири тисячі сімсот двадцять дві) гривні00 (нуль)копійок.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Чонобаївське» (юридична адреса: Херсонська область, Білозерський район, с. Чорнобаївське, код ЄДРПОУ 21307398) на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 2000 (двох тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги. Особами, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В. Караченцев