Вирок № 52068343, 05.10.2015, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2774/15-к

Провадження № 1-кп/645/290/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2015 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Шарка О.П.

при секретарі судового засідання - Анацькій К.Є.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Нащанського В.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові

кримінальне провадження відносно

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, громадянина України, з середньо-технічною освітою, працюючого на посаді водія - експедитора ТОВ «Продінвест», розлученого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2001 та 2003 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

по обвинуваченню у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 24.12.2014 року, приблизно о 17 год. 50 хв., керуючи технічно справним автомобілем «ГАЗ 2705», реєстраційний номер НОМЕР_1, маючи право керування вказаним транспортним засобом, рухався заднім ходом проїжджої частиною вул.Краснодарської у напрямку пр-ту Тракторобудівників, м.Харкова, зі швидкістю 2-5 км/год, не переконавшись, що це буде безпечним, чим порушив вимоги п.п.10.1, 10.9 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого відбувся наїзд на пішохода ОСОБА_2, яка перебувала у статичному положенні на проїжджій частині вулиці Краснодарської м.Харкова, в районі автобусної зупинки. Внаслідок наїзду автомобіль «ГАЗ 2705», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 крайньою задньою частиною вдарив в область тулубу пішохода ОСОБА_2, яка внаслідок удару впала спиною на дрожнє асфальтоване покриття проїжджої частини, автомобіль «ГАЗ 2705», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1 продовжив рух і здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2, від чого вона опинилася під задньою частиною автомобіля, отимавши наступні тілесні ушкодження: закритий компресійно-взривний перелом тіла, 12-го грудного хребця 2-3 ступеню, із заходженням кісткового фрагменту в хребтовий канал до 7 мм, які відносять до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п.10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п.10.1 - перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.10.9 - під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він при необхідності повинен звернутися за допомогою інших осіб. Водій автомобіля «ГАЗ 2705», реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді, шляхом виконання п.п.10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України, порушення ОСОБА_1 даних норм ПДР України знаходяться в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної події. Таким чином, між порушенням ОСОБА_1 п.п. 10.1 та 10.9 Правил дорожнього руху України та наставшими наслідками у виді отримання ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесних ушкоджень наявний причинний зв'язок.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1, посилаючись на щире каяття, визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та пояснив суду, що дійсно 24 грудня 2014 року, приблизно о 18 год. 00 хв., на належному йому на праві власності автомобілі «ГАЗ 2705», реєстраційний номер НОМЕР_1, повернув з пр.-ту Тракторобудівників, на вулицю Краснодарську, у м.Харкові, де припаркувався в кінці автобусної зупинки по вул.Краснодарській, оскільки на проїжджій частині вже були припарковані три автомобілі, і вийшов у справах. Коли він повернувся до свого автомобіля, побачив, що автомобілі, які були припакровані біля дороги роз'їхались, він вирішив припаркуватись на їх місце, перекнавшись, що позаду нікого немає, почав рух заднім ходом взвдовж автобусної зупинки зі швидкістю 2-5 км/год, проїхавши приблизно 30 м, почув, як по його автомобілю хтось стукає, зупинившись, він вийшов з машини, підійшов до задньої частини автомобіля і побачив жінку, яка напів тулуба знаходилася під задньою частиною автомобіля. Жінка була при свідомості, викликали швидку допомогу та міліцію. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2, обвинувачений ОСОБА_1 визнав частково, зазначивши, що він добровільно оплатив лікування потерпілої, у зв'язку з чим цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди є завищеним. Цивільний позов прокурора, заявлений в інтересах держави визнав у повному обсязі.

Крім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї провини, його вина підтверджується наступними, дослідженими судом доказами, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка у ході судового розгляду пояснила, що 24.12.2014 року, приблизно о 18 год. 00 хв., вона вийшла з маршрутного автобусу на перехресті вул.Краснодарської та пр.-ту Тракторобудівників у м.Харкові, перейшовши вулицію Краснодарську, зупинилася на автобусній зупинці. Позаду неї на відстані приблизно 20 м, був припаркований автомобіль «Газель» темно-зеленого кольору, чекаючи автобус, повернулася спиною до зазначеного автомобіля, в цей момент незнайомий їй чоловік вигукнув про машину, вона хотіла повернутися у напрямку вул.Велозаводської, однак не встигла, повернувшись лише лівим плечем, зазначений вище автомобіль «Газель» допустив на неї наїзд, від удару задньою частиною автомобіля вона впала на спину, однак, автомобіль не зупинився, продовживши свій рух, внаслідок чого вона опинилася під задньою частиною автомобіля.

- показаннями свідка ОСОБА_3, який у судовому засіданні пояснив, що 24.12.2014 року, приблизно о 18 год. 00 хв., він знаходився на перехресті вул.Краснодарської та пр-ту Тракторобудівників у м.Харкові, автомобіль «Газель» знаходився паралельно відносно краю проїжджої частини, паралельно автобусній зупинці, рухався заднім ходом з мінімальною швидкістю приблизно 5 км/год, допустивши наїзд на пішохода, яка після зіткнення опинилася під задньою частиною автомобіля.

- показаннями свідка ОСОБА_4, який в судовому засіданні пояснив, що 24.12.2014 року, приблизно о 18 год. 00 хв. він перебував біля СТО, що розташоване на перехресті вул.Красндарської та пр.-ту Тракторобудівників, у м.Харкові, почув стук, подивився у напрямку зупинки, що знаходиться на зазначенму перехресті, побачив автомобіль «Газель» темного кольору, яки рухався заднім ходом проїжджою частиною вздовж автобусної зупинки по вул.Краснодарській, у м.Харкві, зі швидкістю приблизно 2-5 км/год., позаду автомобіля знаходилася жінка, автомобіль «Газель» рухався прямо на неї, здійснюючи наїзд заднім ходом, він почав кричати, однак, автомобіль «Газель» не зупинявся, продовжуючи рух. ;

- витягом з кримінального провадження № 12015220460000034 (том 1 а.к.п. 1);

- змістом протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24 грудня 2014 року, в якому описано місце ДТП (том 1 а.к.п. 11-13);

- схемою ДТП (том 1 а.к.п. 14);

- висновками судово-медичної експертизи № 535-С/15 від 18 березня 2015 року, відповідно до якої у ОСОБА_2 згідно даним наданої документації, консультативного висновку консультанта-рентгенолога мав місце: закритий компресійно-взривний перелом тіла, 12-го грудного хребця 2-3 ступеню, із заходженням кісткового фрагменту в хребтовий канал до 7 мм, який утворився від дії тупого твердого предмету, індивідуальні особливості якого в пошкоджені не відобразились, і могли бути причинені в строк, зазначений у матеріалах кримінального провадження час. По ступені важкості це тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, які викликали тривалий розлад. Виявлене в ОСОБА_2 тілесне ушкодження небезпечним для життя не являється. (тм 1 а.к.п. 128-130),

- змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 16 березня 2015 року, схемою до нього, ілюстративного матеріалу за участю ОСОБА_1, в ході проведення якого він пояснив про механізм наїзду на пішохода ОСОБА_2 (том 1 а.к.п. 74-81);

- змістом протоколу проведення слідчого експерименту від 16 березня 2015 року та схемою до нього, ілюстративним матеріалом до нього за участю свідка ОСОБА_4, в ході проведення якого він пояснив про механізм наїзду на пішохода автомобілем «Газель»(том 1 а.к.п. 82-88);

- висновками судової автотехнічної експертизи № 223/15 від 24 березня 2015 року, відповідно для якої у даній дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля «ГАЗ 2705» державний номерний знак НОМЕР_1, ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 10.9 Правил дрожнього руху України. В дорожній ситуації, що склалася ОСОБА_1 мав технічну можливість запобігти даній дорожньо-транспортній пригоді шляхом виконання вимог п.п. 10.1 та 10.9 Правил дрожнього руху України, які, з технічної точки зору, перебували у причинному зв'язку з настанням даної події. (том 1 а.к.п.105-108);

Відповідно до вимог ст. 94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Досліджені і перевірені судом докази у кримінальному провадженні, якими обґрунтовується винуватість ОСОБА_1 у вчиненому є узгодженими, співпадають між собою та сумніву у своїй належності та допустимості у суду не викликають.

Відповідно до ст. 86 КПК України доказ є допустимим, якщо він отриманий в порядку, передбаченому цим Кодексом. Статтею 87 КПК України визначений вичерпний перелік підстав, за яких доказ може бути визнаний недопустимим. Достовірність та об'єктивність вищенаведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим, суд вважає можливим прийняти вказані докази. У відповідності до вимог ст.ст. 85, 86 КПК України, суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Вказані докази, надані прокурором, суд вважає належними та допустимими, та такими, які в повному обсязі підтверджують вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому правопорушення.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_2 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Вину обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України суд вважає доведеною.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому, часткове відшкодування шкоди.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачені ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням в ході судового розгляду даних особи обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше не судимий, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, має на утриманні двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правпорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного злочину, який, за змістом ст. 12 КК України, є неумисним злочином невеликої тяжкості, його наслідки, обставини, що пом'якшують покарання, особу обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання, відношення обвинуваченого до скоєного злочину, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді штрафу в межах санкцій статті, яка передбачає відповідальність за вчинене.

При вирішенні питання про додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом, суд виходить з того, що в судовому засіданні обвинувачений пояснив, що автомобіль - це єдине джерело його доходу, оскільки його діяльність пов'язана з використанням транспортного засобу, він вимушений пересуватися автомобілем для заробітку, а тому призначення такої додаткової міри покарання позбавить засобів до існування обвинуваченого та його сім'ї, зокрема двох малолітніх дітей, та призведе до суттєвих перешкод у можливості відшкодування потерпілому спричиненої злочином моральної шкоди.

Що стосується цивільного позову, то він підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Виходячи з матеріалів кримінального провадження, встановлено, що, автомобіль «ГАЗ», державний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_1, яким зі Страховою компанією «АСКО-Медсервіс» укладений договір «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Строк дії договору з 12 червня 2014 року по 11 червня 2015 року.

Із поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 11.06.2014 року №АІ/1365333 вбачається, що відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в Страховою компанією «АСКО-Медсервіс» з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров"ю в розмірі 100 000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50000 гривень.

Прокурором заявлений цивільний позов на суму 271 грн. 58 коп., а також 7025 грн. у якості відшкодування витрат на лікування потерпілої, які він просить стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1

Обвинуваченим ОСОБА_1 відшкодовані витрати на лікування потерпілої на суму 271 грн. 58 коп., що підтверджується відповідною квитанцією від 03.08.2015 року.

Відповідно до вимоги ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до роз'яснень, які надані у п.25 постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, здійснюється в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та розділом ІІІ Закону № 1961-IV.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю постраждалої особи.

Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Судом, роз'яснювалися положення норм ЦПК України прокурору, проте він наполягав на стягненні матеріальної шкоди не зі Страхової компанії «АСКО-Медсервіс», а з ОСОБА_1

На підставі викладеного, суд вважає необхідним у задоволенні позовних вимог прокурора стосовно відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП у сумі 7025 грн., саме до ОСОБА_1 відмовити, на підставі ст.ст. 22, 23, 24, 25, 26-1, 35 Закону № 1961-IV, оскільки прокурор не звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, відмови у виплаті страхового відшкодування не отримував.

Одночасно прокуру роз'яснюється його право на звернення до Страхової компанії «АСКО-Медсервіс» про виплату страхового відшкодування в порядку цивільного судочинства про відшкодування матеріальної шкоди у сумі 7025 грн, завданої внаслідок ДТП.

Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення зі Страхової компанії «АСКО-Медсервіс» 14616 грн. у якості страхового відшкодування за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої

настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність

якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або

майну потерпілого.

Стаття 26 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначає, що шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України.

Відпровідно до п. 26.2. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить: у разі встановлення III групи інвалідності - 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату

настання страхового випадку.

Як вбачається з довідки МСЕК серія серія 12 ААА №102499, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, 19.05.2015 року у зв'язку з ураженням опорно-рухового апарату встановлено третю групу інвалідності.

На день настання страхового випадку заробітна плата скалада 1218 гривень, тобто страховиком підлягають відшкодуванню 14616 гривень - шкода, пов'язана зі стійкою втратою працездатності.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то, відповідно до ст. 26-1 Закону України № 1961-ІV, Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю, що становить 730 грн. 80 коп. і підлягають стягненню зі старховика - Страхової компанії «АСКО-Медсервіс».

Враховуючи, що відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/4211137, страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 100 000 тисяч грн., з врахуванням положень ст. 26-1 Закону №1961-ІV, та вимоги потерпілого щодо відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., суд вважає, що моральна шкода підлягає частковому стягненню з обвинуваченого, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Оцінюючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди суд виходить з положень ст. 1167 ЦК України, Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У судовому засіданні потерпілий зазначав, що у зв'язку з отриманими у результаті ДТП травмами, у нього порушився звичайний уклад його життя та сім'ї. З'явилися психологічні фактори, які стали джерелом негативних емоцій та переживань. Втрачений її душевний спокій, у зв'язку з неможливістю нормально пересуватися, вона тривалий час була прикута до ліжка, потерпілу турбує біль від отриманих травм і вона тривалий час перебувала лікуванні, на теперішній час проходить підтримуючу терапію, згідно довідки МСЕК від 27 травня 2015 року отримала третю групу інвалідності..

Суд вважає необхідним визнати наявність отримання потерпілим моральної шкоди, яка полягала в зміні звичайного укладу її життя на час отримання тілесних ушкоджень та проходження лікування та реабілітації, що вплинуло на її фізичний стан, постійно знаходилася в нервовому, тривожному, депресивному стані, пов'язаному з тривогою за своє майбутнє під час проходження лікування та реабілітації.

Суд приймає до уваги той факт, що потерпіла дійсно зазнала моральних страждань у вигляді душевного хвилювання, викликаного ушкодженням здоров'я, фізичним болем, завданим травмами у результаті ДТП. Також суд вважає доведеним обставини щодо зміни укладу життя потерпілої, які виразились у неможливості нормальної життєдіяльності і тривалому лікуванні.

Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню у розмірі 3 000 гривень, оскільки тягар цивільної відповідальності у даному випадку має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля.

Оскільки в діях ОСОБА_1 є невідповідності вимогам пунктів вимог п.п. 10.1 та 10.9 Правил дрожнього руху України, які, з технічної точки зору, знаходилися у причинному зв'язку з подією, суд, виходячи з наслідків вчиненого обвинуваченим злочину, приймаючи до уваги вимоги розумності і справедливості, та виходячи з засад виваженості, вважає за необхідне стягнути на відшкодування моральної шкоди 3000 грн., що буде достатньою та справедливою сатисфакцією за заподіяне.

Судові витрати по провадженню, а саме витрати на проведення експертизи обставин дорожньо-транспортної пригодли №223/15 від 24.03.2015 року у сумі 736 грн. 56 коп. підлягають стягненню з обвинуваченого.

Речові докази у відповідності до ч.9 ст. 100 КПК України підлягають залишенню на зберіганні в матеріалах справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 374, 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у сумі 3400 гривень (три тисячі чотириста гривень) без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Цивільний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 3 000 грн. ( три тисячі гривень).

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» на користь ОСОБА_2 14616 грн. (чотирнадцять тисяч шістсот шістнадцять гривень) у якості страхового відшкодування за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності.

Стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «АСКО-Медсервіс» на користь ОСОБА_2 730 грн. 80 коп. (сімсот тридцять гривень вісімдесят копійок) у якості відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В решті позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 - відмовити.

У задоволенні цивільного позову прокурора прокуратури Фрунзенського району м.Харкова, заявлений в інтересах держави - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області витрати на проведення автотехнічної експертизи №223/15 від 24.03.2015 року у сумі 736 грн. 56 коп. по кримінальному провадженню № № 12015220460000034 (отримувач: держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речовий доказ - диск з аудіозаписом виклику, який надійшов до служби «103», 24.12.2014 року о 18 год. 01 хв., за адресою: м.Харків, пр.-т Тракторобудівників, 6 до ОСОБА_2, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження, після набрання вироком законної сили - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя