Рішення № 52066871, 22.09.2015, Апеляційний суд Рівненської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Шеремет А.М.,

суддів: Демянчук С.В., Ковалевича С.П.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" на рішення Гощанського районного суду від 17 березня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Гощанського районного суду від 17 березня 2015 року відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу в якій доводить про незаконність та необґрунтованість вказаного рішення через порушення норм процесуального та матеріального права.

Посилаючись на ч.1 ст. 264 ЦК України, відповідно до якої перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Згідно зі ч.3 ст. 264 ЦК України, після переривання перебіг позовної давності починається заново, тобто час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі та допустив порушення норм процесуальних права.

Просить рішення Гощанського районного суду від 17 березня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи сторін, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2006 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитно-заставний договір №ROGOSE00000096, відповідно до якого останній було видано кредит у розмірі 5000 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом строком до 01 листопада 2009 року.

Відповідно до графіку погашення кредиту, відповідачка зобов'язується щомісячно у визначений договором строк сплачувати 272,04 грн.

Згідно п.1.1 договір укладений строком на три роки, відповідно, строк дії договору закінчився 01 листопада 2009 року, однак останній платіж був внесений 28 серпня 2011 року.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що останній платіж було проведено відповідачкою 28 серпня 2011 року, після чого вона не вчиняла ніяких дій щодо повернення кредиту, таким чином початок перебігу строку позовної давності є вересень 2011 року, відповідно позивач звернувся до суду тільки у грудні 2014 року, тобто після сплину строку позовної давності.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки

Згідно із ч.2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

З ухвал Рівненського міського суду від 14 лютого 2014 року, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 червня 2014 року та Рівненського міського суду від 13 листопада 2014 року, наданих в судовому засіданні представником банку вбачається, що позивач звернувся до суду в межах строків позовної давності.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідачка належним чином взяті на себе зобов'язання не виконала, за останньою утворилася заборгованість по кредиту, яка згідно розрахунків до договору складає 103 797,54 грн., а саме 4 302,44 грн. - заборгованості за кредитом, 31 648,57 грн. - заборгованість за відсотками, 2 025 грн. - заборгованість з комісії за користування кредитом, 65 821,53 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п.3.ч. 1 ст. 611 ЦК України).

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконання зобов'язання (ч.2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 459 ЦК України).

Умовами вказаного кредитного договору передбачена відповідальність за порушення зобов'язання, а саме: пеня за прострочення оплати.

З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, останню проплату за кредитним договором відповідач здійснював 28 серпня 2011 року.

Статтею 258 ЦК України встановлено, що спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач звернувся з такою заявою 17 березня 2015 року.

Колегія суддів вважає таку заяву обґрунтованою.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Строк, як часова категорія, характеризується не тільки початковим, а й кінцевим моментом.

Відповідно до ч.1 ст. 254 ЦК України строк, обчислюваний роками, спливає у відповідні місяць і число останнього місяця строку.

Позивач звернувся до суду 24 грудня 2014 року.

Враховуючи, що нарахування неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду починаючи з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

За правилами ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Правова природа пені така, що строку позовної давності щодо її стягнення обчислюється за кожним днем (місяцем), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму.

Відповідно до встановлених обставин в межах річного строку пеня складає 17 220,42 грн. за період з 25 листопада 2013 року по 25 листопада 2014 року.

Статтею 616 ЦК України передбачено, якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

З наданого банком розрахунку заборгованості по пені вбачається, що заборгованість по пені нараховувалась банком з серпня 2011 року.

Банк, будучи обізнаним, що позичальник тривалий час фактично перестав сплачувати належні за кредитом договором платежі на погашення боргу, у зв'язку із чим зросла сума заборгованості, банк з 28 серпня 2011 року (з дати останньої проплати заборгованості по кредитному договору) не вживав ніяких заходів щодо зменшення розміру збитків більше трьох років, що свідчить про те, що своїми діями банк сприяв збільшенню розміру пені.

З урахуванням положень ст. 10 ЦПК України колегія суддів погоджується, що банк своїми діями сприяв збільшенню розміру пені, а тому наявні підстави для зменшення її розміру.

Враховуючи вказані обставини, розмір збитків та дії позивача, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір пені із суми 17 220,42 грн. до - 4500 грн., відповідно до загальних засад цивільного законодавства, а саме передбачених п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України засад справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на вище наведене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про часткове задоволення вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення Гощанського районного суду від 17 березня 2015 року скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк" заборгованість у розмірі 42 476 (сорок дві тисячі чотириста сім десять шість) грн. 01 коп. за кредитним договором, з яких: 4302 (чотири тисячі триста дві) грн. 44 коп. - заборгованість за кредитом, 31 648 (тридцять одна тисяча шістсот сорок вісім) грн. 57 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 2025 (дві тисячі двадцяти п'ять) грн. - заборгованості по комісії за користуванням кредитом, 4500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банук „ПриватБанк" судові витрати у розмірі 1435 (тисячу чотириста тридцять п'ять) грн. 17 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання ним чинності.

Головуючий Шеремет А.М.

Судді : Демянчук С.В.,

Ковалевич С.П.