Рішення № 52066856, 07.10.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/8255/15-ц

Провадження № 2/638/4268/15

07.10.2015року Дзержинський районний суд м. Харкова

у складі головуючого судді Хайкіна В.М.

при секретарі Шептуха В.М.

з участю судового розпорядника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Дзержинський районний відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі у травні 2015 року звернулися до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку.

Свої позовні вимоги обґрунтовують тим, що позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності по ? кожному на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.05.2007 року, реєстровий №1-07-108/015 належить квартира АДРЕСА_1. В цій квартирі зареєстровані позивачі, донька ОСОБА_4 зі своєю дитиною ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідач по справі колишній чоловік доньки ОСОБА_6. Фактично у квартирі проживає двоє осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_5 виписалась з квартири та проживає за місцем своєї реєстрації, ОСОБА_4 разом зі своєю малолітньою дитиною проживає в орендованій квартирі в АДРЕСА_2.

Для працевлаштування у місті Харкові відповідачу ОСОБА_6 потрібна була реєстрація у місті Харкові, тому позивачі були не проти реєстрації його у квартирі АДРЕСА_3. 09 червня 2010 року відповідач був зареєстрований за вказаною адресою, проте у вказаній квартирі відповідач ніколи не проживав, орендуючи інше житло. Просять суд позов задовольнити, оскільки реєстрація відповідача у квартирі АДРЕСА_3 порушує їх права, як власників майна, та визнати ОСОБА_6 таким, що втратив право користування житловим приміщенням АДРЕСА_4 та зняти його з реєстраційного обліку.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5в судове засідання не зявилися, надавши суду заяву, в якій просять розглядати справу без їх участі, наголосили, що підтримують позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, надавши до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник третьої особи - Дзержинського районного відділу у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області - в судове засідання не зявився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, причину неявки суду не повідомив.

Суд, дослідивши доводи позивача та оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Позивачам ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності по ? кожному належить квартира АДРЕСА_5, що підтверджує свідоцтво на право власності на житло від 14.05.2007 року, реєстраційнийй №1-07-108/015 (а. с. 9).

У даній квартирі зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, що підтверджується довідкою Комунального підприємства «Жилкомсервіс», дільниця №10 від 12.05.2015 року (а. с. 10).

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЦК України, визнання права.

Відповідно до частини 1 статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, передбаченому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини 1 статті 316 ЦК України, право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності.

Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 1 статті 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до частини 2 статті 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Згідно із статтею 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до Узагальнення судової практики Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-150/0/4-13 від 28.01.2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» виселення є категорією житлового законодавства, тому при розгляді цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК УРСР підстави для позбавлення права на житло.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть. Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, предявивши водночас одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою».

Отже норми Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Відповідно до частини 2, 3 статті 10 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням є підставою для зняття особи з реєстрації місця проживання.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Дзержинський районний відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 169, 197, 212-215 ЦПК України, 15, 16, 317, 321, 386, 391, 405, ЦК України суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа: Дзержинський районний відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні власністю, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку задовольнити.

Визнати ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування квартирою №76, що знаходиться в будинку №193-Б по вулиці Клочківській у місті Харкові.

Зобов'язати Дзержинський районний відділ у місті Харкові Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, за адресою: АДРЕСА_6.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення. У разі, якщо рішення ухвалено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.

Головуючий: