Рішення № 5206012, 07.05.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

07 травня 2009 р. Справа 4/39-09

Господарський суд Вінницької області у складі:

Головуючий суддя В. Білоус

Секретар судового засідання А. Логінов

за участю представників:

позивача : О. Андрощук, Ю. Богачук за довіреністю;

відповідача : ОСОБА_4 за довіреністю;

третя особа : О. Коваленко за довіреністю.

розглянувши справу у відкритому судовому засіданні за позовом:

Вінницького національного технічного університету, вул. Хмельницьке шосе, 95, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 02070693, третя особа на стороні позивача без самостійних вимог на предмет спору Регіональне відділення Фонду Державного майна у Вінницькій області, вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 21727686, до приватного підприємця ОСОБА_6, АДРЕСА_2, місце проживання: АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1 про стягнення 76710 грн. 81 коп. неустойки у вигляді штрафу та пені в розмірі подвійної орендної плати за неповернення предмету оренди з 01.03.2008 р. по 31.01.2009 р. в звязку із припиненням договору № 28 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 01.03.2003 р.,-

ВСТАНОВИВ :

Представник відповідача у письмових запереченнях наданих суду 06.05.2009 р. та його представник в судовому засіданні проти позову заперечив покликаючись на те, що Господарським судом Вінницької області була розглянута справа №9/38-08 за позовом Вінницького національного технічного університету до ПП ОСОБА_6 про примусове звільнення приміщення. Згідно з ч.4 ст.284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Пункт 10.6 укладеного договору також передбачає, що в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення стоку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

Враховуючи те, що жодна із сторін не заявила про припинення договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Орендар вважав, що Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором, про що і була подана зустрічна позовна заява. 30 січня 2009року господарським судом Вінницької області було винесено Рішення по справі №9/38-08 за позовом Вінницького національного технічного університету до ПП ОСОБА_6 про примусове звільнення приміщення, яким позов було задоволено і зобов'язано ПП ОСОБА_6 звільнити приміщення площею 232 м2 по АДРЕСА_1. Оскільки Рішення по справі №9/38-08 набуло законної сили 23 квітня 2009 року, вважаю, що розрахунок неустойки за користування приміщенням після закінчення терміну дії договору оренди Позивачем нараховано з порушенням вимог законодавства, оскільки він не мав права це робити у зв'язку з наявністю судового спору.

Представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав вказаних у позовній заяві. Із запереченнями представника відповідача проти позову не погодилися.

Представник третьої особи погодився із заявленими позивачем до відповідача позовними вимогами і не погодився із запереченнями відповідача проти позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, обєктивно і в сукупності дослідивши подані в справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд на підставі ч. 1 ст. 546, 547 ЦК України, ст. 287 ГК України, ст. 33, 34, 43 ГПК України прийшов до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 76710 грн. 81 коп. неустойки у вигляді штрафу в розмірі подвійної орендної плати, пені за прострочення виконання грошових зобовязань за лютий 2008 р. протягом 16 днів від 12.03.2008 р. до 28.03.2008 р. задоволенню не підлягають. До такого висновку суд прийшов з огляду на таке.

01.03.2003 р. між позивачем (за договором «орендодавець»і відповідачем (за договором «орендар») було укладено договір № 28 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності. За цим договором позивач брав зобовязання передати, а відповідач прийняти в строкове платне користування нерухоме майно нежитлове приміщення площею 232 м.кв., вартістю 138812 грн. за експертною оцінкою, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, гуртожиток № 3 на 1-му поверсі Вінницького державного технічного університету, що знаходиться на балансі позивача, з метою влаштування кафе. Орендна плата погоджена позивачем і відповідачем в розмірі 1169 грн. 49 коп. за базовий місяць лютий 2003 р. з послідуючим щомісячним коригуванням орендної плати на індекс інфляції. Орендна плата мала сплачуватися щомісячно до Державного бюджету та позивачеві у співвідношенні 50% до 50% до 10 числа місяця наступного за звітним у вказаному в рахунку розмірі. Позивач зобовязувався щомісячно до 8 числа наступного за звітним місяцем надавати відповідачеві рахунок для оплати за оренду.

В п.2.1, 2.4, 2.5, п. 5.8, 10. 1, 10.6, 10.8 договору оренди № 28 позивач і відповідач домовилися про те, що відповідач вступав у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами договору і акта приймання передачу майна. Договір укладено строком на 5 років з 01.03.2003 р. по 01.03.2008 р. включно. Чинність договору припиняється внаслідок закінчення строку на який його було укладено, приватизації орендованого майна, знищення орендованого майна, дострокового за взаємною згодою сторін або за рішенням арбітражного суду, банкрутства орендаря і в інших випадках передбачених законодавством. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його чинності протягом місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У разі припинення або розірвання договору відповідач брав зобовязання повернути позивачеві орендоване майно за актом приймання передачі.

Актом приймання передачі майна № 2 від 01.03.2003 р. стверджується виконання позивачем своїх зобовязань за договором і передача відповідачеві в оренду нежитлових приміщень площею 232 кв.м., що були предметом договору оренди.

25.01.2007 р. між позивачем і відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди № 28 в якій сторони погодили внесення змін до договору оренди в частині орендної плати збільшили до 2559 грн. 30 коп., порядку її сплати 30% до державного бюджету, 70% позивачеві, сплати 0,1% пені за прострочення в оплаті.

Зміст договору, додаткової угоди до нього свідчать про те, що між позивачем і відповідачем виникли правовідносини щодо оренди державного майна, які регулюються Законом України «Про оренду державного та комунального майна», ст.. 287, 283, 286, 291 ГК України, 759 764, 785, 793 ЦК України (оренда, найм частини капітальної споруди). Причиною виникнення спору є неповернення відповідачем після 01.03.2008 р. приміщення отриманого в оренду і несвоєчасне виконання грошових зобовязань щодо орендної плати за лютий 2008 р.

Як правову підставу позовних вимог про стягнення 76665 грн. 40 коп. неустойки у розмірі подвійної орендної плати за неповернення предмету оренди після 01.03.2008 р. позивач вказав ч.2 ст. 785 ЦК України. В цій статті передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобовязується негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Разом з тим, за приписами глави 51 ЦК України мірами відповідальності, що застосовуються за порушення зобовязання за наявності вини є сплата неустойки, відшкодування збитків, моральної шкоди, а також припинення зобовязань внаслідок односторонньої відмови від нього, якщо це встановлено договором, або законом, або розірвання договору, та зміна його умов. Відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від нього сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Оскільки встановлена даною нормою неустойка згідно ч.1 ст. 546 ЦК України є видом забезпечення зобовязання, а відповідно до приписів ст.. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі, то неустойка підлягає застосуванню та стягненню у випадках, коли така санкція передбачена безпосередньо у договорі. Обовязок повернення майна, відповідальності за невиконання зобовязань врегульовані п. 2.1, 2.4, 2.5, п.5.8, 9.1 договору оренди. Однак ні цими пунктами, ані рештою умов договору оренди № 28 від 01.03.2003 р. нерухомого майна, що належить до державної власності не передбачено забезпечення виконання зобовязання повернути предмет оренди у вигляді подвійної оплати за користування приміщенням. Звернення до загальних умов договору оренди, п.9.1 договору зокрема, та положень Закону щодо відповідальності, не дає підстав вважати, що угода про застосування саме цього конкретного виду забезпечення виконання зобовязання вчинена сторонами у письмовій формі.

До такого ж висновку прийшов і суд касаційної інстанції Вищий господарський суд України в постанові від 15.03.2006 р. № 6/142-05. Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Окрім того, відповідно до змісту п.10.6 договору, ч.2 ст.291 ГК України ст. 764 ч.1 ст. 785 ЦК України, ст. 17 Закону України «Про оренду державного комунального майна», ст. 33, 34, 35 ГПК України позивач повинен довести належними засобами доказування, факт припинення з 01.03.2008 р. договору оренди для виникнення підстав, за умови досягнення у письмовій формі про забезпечення зобовязань повернення предмету оренди неустойкою у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Поданими в справу доказами не доведено факту припинення договору оренди № 28 з 01.03.2008 р. Суд не бере до уваги посилання представників позивача на те, що рішенням господарського суду Вінницької області від 30.01.2009 р. в справі № 9/38-08 за позовом Вінницького національного технічного університету до приватного підприємця ОСОБА_6 про примусове звільнення орендованого приміщення і за зустрічним позовом приватного підприємця ОСОБА_6 до Вінницького національного технічного університету про продовження договору оренди постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 р. № 9/38-08 встановлено факт припинення з 01.03.2008 р. договору оренди № 28 від 01.03.2003 р., оскільки із змісту вказаних судових актів зі справи № 9/38-08 не вбачається встановлення судами першої і апеляційної інстанції преюдиційного факту припинення договору оренди з 01.03.2008 р.

Зі змісту ч.2, ст.785 ЦК України вбачається право, за умови дотримання вимог ст.. 546, ч.1 ст. 547 ЦК України, наймодавця (орендодавця) вимагати сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення після припинення договору оренди. Як встановлено рішенням господарського суду Вінницької області від 30.01.2009 р. в справі № 9/38-08 залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 23.04.2009 р. № 9/38-08 на підставі ст. 287 ГК України, ст. 5 Закону України «Про оренду державного і комунального майн», листів ФДМУ від 10-16-1962 від 13.02.2004 р., № 10-16/2922 від 04.08.2006 р., з огляду на розмір площі приміщення, що було предметом оренди, позивач, як балансоутримувач майна, на даний час не може бути орендодавцем (наймодавцем) нерухомого майна площею 232 кв.м., що є державною власністю, а таким орендодавцем може бути лише Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Оскільки договір оренди позивач вважає припиненим, а право на застосування неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення її повернення згідно ч.2 ст. 785 ЦК України належить лише орендодавцеві, а позивач, як балансоутримувач державного майна, на даний час в силу положень Закону не є і не може бути орендодавцем, то відтак і не є, і не може бути особою, якій ч.2 ст.785 ЦК України передбачає право на стягнення неустойки. Згідно цієї норми, замість орендної плати, за умови дотримання вимог ст.. 546, ч.1 ст. 547 ЦК України про домовленість щодо такої неустойки в письмовій формі, передбачається стягнення неустойки яка встановлюється в подвійному розмірі від розміру який був встановлений для орендної плати разом з тим, згідно умов як договору оренди № 28 так і додаткової угоди від 05.01.2007 р. до цього договору позивач не мав права на отримання від відповідача в повному обсязі 100% розміру орендної плати, встановленого в договорі оренди, а лише спочатку 50%, а потім 70%. Інші 50%, а потім 30% від щомісячного розміру орендної плати передбачалося перераховувати до Державного бюджету .

Вимоги про стягнення 45,41 грн. пені за прострочення в оплаті за оренду припинення з 12.03.2008 р. до 28.03.2008 р. задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до вимог ст. 33, 34 ГПК України, п.7.5 договору оренди мав надати докази про дату вручення відповідачеві рахунку на оплату за лютий 2008 р., докази про те, що така оплата проведена відповідачем лише 28.03. 2008 р., як це стверджує позивач в позовній заяві. Оскільки такі докази позивачем суду не надані, то вказані вимоги щодо пені не підлягають задоволенню за недоведеністю.

З огляду на вказане відсутні правові підстави для задоволення позову.

В звязку із відмовою в позові судові витрати на держмито в сумі 767 грн.08 коп., на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 118 грн., а загалом в сумі 885 грн. 08 коп. на підставі ч. 1, 5 ст. 49 ГПК України підлягають покладенню на позивача.

Платіжним дорученням № 239 від 11.02.2009р. стверджується надмірна сплата позивачем держмита в сумі 232,92 грн. (1000 грн. 767,08 грн.) яке на підставі ст. 47 ГПК України, ст..8 Декрету КМ України «Про держмито»підлягає поверненню органом Державного казначейства позивачеві із Державного бюджету.

Керуючись ст..4-3 4-5, 22, 28, 33, 34, 43, 47, ч.1.5 ст.49, ст.82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позовних вимог про стягнення 76710 грн. 81 коп. неустойки у вигляді штрафу та пені відмовити. Судові витрати на держмито в сумі 767 грн.08 коп., на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 118 грн. покласти на позивача.

2. Органу Державного казначейства повернути Вінницького національного технічного університету, вул. Хмельницьке шосе, 95, м. Вінниця, 21021, код ЄДРПОУ 02070693 із Державного бюджету 232 грн. 92 коп. надмірно сплаченого платіжним дорученням № 239 від 11.02.2009р. (знаходяться в матеріалах судової справи) держмита. Примірник даного рішення скріпленого печаткою суду є підставою для повернення надмірно сплаченого держмита із Держбюджету.

3. Копію даного рішення направити позивачу, відповідачу (окрім того позивачу направити оригінал рішення скріплений печаткою суду) рекомендованим листом.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 07.05.2009р. Повний текст рішення відповідно до ст.84 ГПК України оформлено і підписано 12.05.2009р. Рішення набирає законної сили на протязі 10-ти днів з дня повного його оформлення і підписання.

Суддя

віддрук. 5 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу - Вінницький національний технічний університет - вул.Хмельницьке шосе, 95, м.Вінниця, 21021

3 - відповідачу - ПП ОСОБА_6 - АДРЕСА_1

- АДРЕСА_2

4 - третя особа - Регіональне відділення Фонду Держмайна у Вінницькій обл. - вул.Гоголя, 10, м.Вінниця, 21100