Рішення № 52059607, 05.10.2015, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/1755/14-ц Головуючий у 1-й інст. Зленко А. В.

Категорія 27 Доповідач Зарицька Г. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Зарицької Г.В.

суддів: Жигановської О.С., Коломієць О.С.

з участю секретаря Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2015 року

встановила:

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором №DNH4RS72390230 від 28.09.2006 р. у розмірі 57231,76 грн. В обґрунтування вимог позивач зазначав, що відповідно до укладеного договору №DNH4RS72390230 від 28.09.2006 р. ОСОБА_1 28.09.2006 р. отримала кредит у розмірі 5499,39 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом відповідач належним чином не виконує, внаслідок чого станом 17.11.2014 року виникла заборгованість у розмірі 71369,66 грн. Частина цієї суми, зокрема, 17330,41 грн була стягнута з відповідача на користь банку судовим наказом Попільнянського районного суду Житомирської області від 12.01.2010 р. А тому, до стягнення підлягає різниця у розмірі 54030,25 грн та штрафи в розмірі 500 грн (фіксована частина), 2701,51 (процентна складова), а всього до стягнення підлягає 57231,76 грн. Враховуючи наведене, просив задовольнити позов.

У липні 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подав заяву про уточнення позовних вимог та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по відсотках, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту, що складає 4009,84 грн, за період з 01.12.2009 р. по 01.12.2014 р. у розмірі 14964,41 грн. та судові витрати.

Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Наведеній нормі рішення суду не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначав, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором №DNH4RS72390230 від 28.09.2006 р. утворилася заборгованість по відсотках, нарахованих на прострочену заборгованість по кредиту за період з 01.12.2009 р. по 01.12.2014 р., у сумі 14964,41 грн.

Остання оплата заборгованості відповідачем була здійснена 12.02.2007 р. А тому, вважав що з 12.02.2007 р. почався перебіг позовної давності і сплив 12.02.2010 р.

Ухвалюючи рішення з огляду на встановлені обставини, суд виходив з того, що Умови надання споживчого кредиту відповідачем не підписані, правочину у письмовій формі щодо збільшення строку позовної давності позивач суду не надав, а тому вважав, що застосуванню підлягає загальний трирічний строк, передбачений законом, та відмовив у задоволенні позовних вимог через порушення строків позовної давності.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, 28.09.2006 р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого відповідач отримала строковий кредит у розмірі 5499,40 грн на строк 24 місяці по 26.09.2008 р. включно зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,09% у місяць на суму залишку заборгованості по кредиту (а.с.7).

Судовим наказом Попільнянського районного суду Житомирської області від 12 січня 2010 року, який набрав законної сили 25.01.2010 р., стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №DNH4RS72390230 від 28.09.2006 р. станом на 10.11.2009 р. у розмірі 17330 грн 41 коп (а.с.4, 68-69).

Згідно з копією свідоцтва про розірвання шлюбу ОСОБА_1 після розірвання шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_1 (а.с.53).

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.17 постанови №5 від 30.03.2012 р. „Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Наведених роз'яснень постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ суд першої інстанції не врахував та безпідставно застосував у спірних правовідносинах позовну давність.

Із ухваленням судового рішення про задоволення вимог кредитора, яким є і судовий наказ, припиняються правовідносини сторін, що ґрунтуються на кредитному договорі, зокрема, сплата чергових платежів, сплата та нарахування відсотків.

Отже, вимоги банку про стягнення відсотків за користування кредитом, які нараховані з часу ухвалення судового рішення, є безпідставними.

Разом із тим, у позичальника виникає грошове зобов'язання із повернення кредитних коштів в повному обсязі та нарахованих на цей час відсотків, невиконання якого тягне відповідальність, встановлену ст.625 ЦК України.

Проте вимог про стягнення коштів на підставі ст.625 ЦК України банк не заявляв.

Оскільки вимоги банку про стягнення відсотків за користування кредитом є безпідставними, що є самостійною підставою для відмови в позові, застосування судом позовної давності є помилковим.

За таких обставин, коли судом неправильно застосовані норми матеріального права, рішення суду відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 25 серпня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: