Рішення № 5205938, 05.05.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

05 травня 2009 р. Справа 7/49-09

за позовом: Прокурора Замостянського району м. Вінниці в інтересах держави в особі виконавчого комітету Вінницької міської ради.

до: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Вінниця.

про стягнення 31897,09 грн. заборгованості

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Юрчак Л.C.

Представники

прокуратури: Стецюк Н.Д. - помічник прокурора Замостянського району м. Вінниці, посвідчення № 58-2006 видане 31.10.2006 року.

позивача : Панянчук С.В. - головний спеціаліст відділу супроводу управління комунального майна Вінницької міської ради, довіреність № б/н від 08.01.2009 року.

відповідача: ОСОБА_4 - представник, довіреність № 9/3-31/001 від 31.03.2009 року.

ВСТАНОВИВ :

Прокурором Замостянського району м. Вінниці в інтересах держави в особі виконавчого комітету Вінницької міської ради подано позов про стягнення з ПП ОСОБА_1 31897,09 грн., у тому рахунку 30555,32 грн. боргу та 1341,77 грн. пені внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору оренди № 11-32 від 12.02.2008 року за період з 12.02.2008 року по 01.03.2009 року.

Ухвалою суду від 05.03.2009 року порушено провадження у справі № 7/49-09 та призначено до розгляду на 01.04.2009 року.

01.04.2009 року відповідачем подано до суду заяву про затвердження мирової угоди.

В судовому засіданні 01.04.2009 року розглянувши заяву відповідача та проект мирової угоди, заслухавши пояснення прокурора та сторін суд дійшов висновку про відмову в затвердженні мирової угоди яка подана відповідачем з огляду на недосягнення згоди щодо її змісту зі сторони позивача та непідписання її двома сторонами (позивачем та відповідачем).

Крім того, враховуючи необхідність у витребуванні нових доказів, зокрема доказів часткового погашення заборгованості відповідачем, неподання сторонами витребуваних доказів суд відклав розгляд справи до 28.04.2009 року.

28.04.2009 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, мотивовану тим, що в березні 2009 року відповідач провів частковий розрахунок щодо погашення заборгованості, а саме перерахував 12500,00 грн. (банківські виписки від 18.03.2009 року та від 31.03.2009 року). Таким чином борг заявлений в позові зменшився до 19397,09 грн.. В цій же заяві позивач зазначає, що період стягнення заборгованості після порушення провадження у справі збільшився (з 12.02.2008 року по 01.04.2009 року) та ним нараховано орендну плату за березень 2009 року яка складає 2970,76 грн. і пеню в розмірі 613,39 грн.. Загальну суму, яку просить позивач стягнути з відповідача за період з 12.02.2008 року по 01.04.2009 року становить 22981,24 грн..

Розглянувши вказану заяву, яка власне є заявою про зменшення позовних вимог, суд приймає її до розгляду як таку, що не суперечить ст.22 ГПК України.

В тому ж судовому засіданні представником відповідача подано заяву про визнання основного боргу в розмірі 21026,08 грн., який утворився за період з 12.02.2008 року по 01.04.2009 року.

В зв'язку з необхідністю у витребувані нових доказів в судовому засіданні 28.04.2009 року було оголошено перерву до 05.05.2009 року.

За письмовим клопотанням представників сторін та прокурора справа розглядається без фіксації судового процесу технічними засобами.

В судовому засіданні відповідач подав заяву в якій зазначив, що ним 30.04.2009 року здійснено часткове погашення боргу на суму 1800,00 грн.. На підтвердження викладеного суду надано квитанцію № 985116 від 30.04.2009 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

12.02.2008 року між Виконкомом Вінницької міської ради (Орендодавець) та СПД ОСОБА_1 (Орендар) було укладено договір оренди № 11-32 предметом якого, згідно п. 1.1 визначено наступне Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування приміщення, будівлю, споруду, що розташоване за адресою: вул. 50-річчя Перемоги, 24, м. Вінниця, загальною площею 50,7 м2 .

Того ж дня вказане приміщення було передано відповідачу, що вбачається акту приймання-передачі приміщення від 12.02.2008 року.

Термін оренди було встановлено з 12.02.2008 року по 12.01.2011 року (п.1.4 Договору).

Згідно п. 2.1. Договору орендна плата перераховується управлінню комунального майна Вінницької міської ради щомісячно, не пізніше останнього числа поточного місяця. При цьому сторони погодили, що орендна плата за базовий місяць при укладанні договору оренди складає 1937,95 грн..

В п.2.2 Договору встановлено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця. Також Договором визначено, що орендна плата нараховується з моменту підписання акта прийому передачі приміщення/будівлі, споруди.

Відповідно до п.4.2.4 Договору Орендар зобов'язувався вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Проте свої зобов'язання по сплаті орендних платежів відповідач виконував не справно, що призвело до виникнення заборгованості у розмірі 30555,32 грн. на час подання позову до суду (позивач зазначав, що за період дії договору відповідачем було сплачено орендної плати лише на суму 4900,00 грн.).

Проте як встановлено судом за час розгляду справи в суді з урахуванням розрахунків які проводились відповідачем сума боргу станом на 01.04.2009 року складала 21026,08 грн., яка і визнається відповідачем.

З урахуванням того, що 30.04.2009 року відповідач провів розрахунок на суму 1800,00 грн. сума боргу складає 19226,08 грн..

Підсумовуючи усі обставини справи суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Передача позивачем приміщення відповідачу в оренду та прийняття останнім цього приміщення в користування означає, що в останнього виникло зобов'язання по оплаті за користування даним приміщенням відповідно до умов укладеного Договору.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.ч.1, 3, 5 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, в п.2.1 Договору встановлено, що орендна плата перераховується не пізніше останнього числа поточного місяця.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

З урахуванням наведеного позовні вимоги про стягнення боргу в розмірі 19226,08 грн. з відповідача підлягають задоволенню як обґрунтовані та правомірні.

При цьому суд, з огляду на те, що відповідачем після порушення провадження у справі було сплачено 14300,00 грн. дійшов висновку про припинення провадження в частині 1800,00 грн. основного боргу, а в частині вимог про стягнення 12500,00 грн. суд враховує подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3097,37 грн. пені в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В п. 2.4. договору сторони встановили, що орендна плата по договору проводиться відповідно до ст. 534 ЦК України.

Згідно ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання, 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка, 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Крім того, в п.2.5 Договору сторони погодили, що своєчасно несплачені Орендарем суми орендної плати стягуються за весь період заборгованості з пенею в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Нарахування пені проводиться за весь час прострочення виконання зобов'язання і припиняється через дванадцять місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені є правомірними, оскільки відповідають умовам Договору та чинному законодавству.

Перевіривши правильність розрахунку пені судом виявлено ряд помилок допущених позивачем при обрахунку, які полягають в наступному.

Так, позивачем не було враховано, що з 30.04.2008 року розмір облікової ставки НБУ становив 12 %. Разом з тим, позивач обраховував пеню періодах з 01.03.2008 року по 31.08.2008 року, з 01.04.2008 року по 30.09.2008 року, з 01.05.2008 року по 31.10.2008 року без врахування зміни облікової ставки зазначаючи в обрахунку 10 %.

Також судом встановлено, що позивач при обрахунку не враховував того, що в 2008 році кількість днів становила 366, а не 365 днів як зазначається в розрахунку суми пені.

Крім того, судом виявлено, невірне зазначення позивачем кількості днів в періодах прострочення в сторону його збільшення на 2 дні (періоди - з 01.09.2008 року по 28.02.2009 року - з 01.02.2009 року по 31.03.2009 року).

Однак провівши перерахунок пені з врахуванням виявлених помилок, судом отримано загальну суму пені в розмірі 3182,82 грн., що є більшим ніж заявив позивач (3097,37 грн.). При цьому суд погоджується з проведеним позивачем зарахуванням 1639,37 грн. пені із платежу, який надійшов в листопаді в розмірі 2500,00 грн. виходячи із умов укладеного Договору.

З огляду на викладене суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають задоволенню в заявленому останньому розмірі - 1458,00 грн..

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З врахуванням встановлених обставин та наявних у справі первинних бухгалтерських документів із врахуванням заяви відповідача про визнання суми боргу суд вважає борг відповідача перед позивачем в розмірі 19226,08 грн. доведеним.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду від 05.03.2009 року та від 01.04.2009 року відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення основного боргу та пені, к рам уже згаданих в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням вищевикладених мотивів щодо припинення провадження у справі в частині 1800,00 грн..

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує припис, який міститься в абз.2 п.4.2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" згідно якого якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

Також слід звернути увагу на п.17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п.6 інформаційного листа ВГСУ від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року " в яких наголошено зокрема на тому, що під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову. В разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

За письмовим клопотанням прокурора, позивача та відповідача 05.05.2009 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 509, 525, 526, 527, ч.1 ст.530, ч.1 ст. 546, ст. 549, ч. 1 ст.550, ст.610, п.3 ч.1 ст.611, ч.1 ст.612, ч.ч.1, 2 ст.614, ст.ст. 625, 627, 628, 629, ч.1 ст.759, ч.ч.1, 3, 5 ст.762 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, ч.2 ст.217, ст.230 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, ст.ст. 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1) на користь Виконавчого комітету Вінницької міської ради, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050 - (інформація про реквізити - р/р - 37111017002213 УДК у Вінницькій області, МФО-802015, ідентифікаційний код - 13322432) - 19226 грн. 08 коп. боргу по орендній платі, 1458 грн. 00 коп. пені.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 - (інформація про реквізити - ідентифікаційний код - НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України - 224 грн. 84 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 83 грн. 18 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази в день набрання рішенням законної сили.

4. Провадження у справі в частині стягнення 1800,00 грн. основного боргу припинити згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 травня 2009 р.

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - Виконавчий комітет Вінницької міської ради, вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050.

3 - відповідачу - ПП ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

4 - Прокуратура Замостянського району м. Вінниці, вул. Островського, 14, м. Вінниця.