Рішення № 52056961, 17.09.2015, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

17.09.2015 Єдиний унікальний номер 205/2405/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2015 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Остапенко Н.Г.

при секретарі Шевцовій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфінресурс» про визнання правочину недійсним та стягнення коштів, ?

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Приватного підприємства «Грандфінресурс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфінресурс» про визнання правочину недійсним та стягнення коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначивши, що 20 лютого 2013 року між ним та ПП «Грандфінресурс» було укладено договір № 218656.Метою укладення вказаного договору було отримання позики у сумі 40000,00 грн. Побачивши рекламу, де пропонувалися вигідні умови, він звернувся до цієї організації з метою швидкого отримання кредиту. Оскільки довірена особа відповідача запевнила, що договір не порушує жодних прав позивача та розроблений і складений відповідно до вимог законодавства, то останній його підписав.

23 лютого 2013 року ПП «Грандфінресурс» передало, а ТОВ «Грандфіресурс» прийняло на себе в повному обсязі права та обовязки адміністратора програми «Альянс Україна» за договором №218656 від 20.02.2013 року, який складений між позивачем та відповідачем.

Відповідно до Додатку №1 Договору метою укладення оспорюваного договору є придбання позики на суму 40000,00 грн.

Згідно із ст.. 2 Договору №218656 учасник зобовязується, зокрема сплатити одноразовий комісійний внесок у день підписання сторонами даного договору та адміністративний платіж, який сплачується не пізніше пятнадцяти календарних днів з моменту отримання Дозволу; своєчасно, не пізніше 15 числа кожного, сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор здійснює оплату вартості товару чи надає відповідну суму у позику, та адміністративні витрати, що є сплатою за послуги адміністратора з організації діяльності програми; суворо дотримуватися усіх умов Договору та додатків до нього.

З метою отримання позики в 40000,00 грн. позивач здійснив оплату на загальну суму 15968,80 грн.

Позивач вважає, що укладений 20.02.2013 року договір №218656, був укладений під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики, зокрема, вважає, що він отримав не чітку, неправдиву інформацію стосовно оспорюваного Договору, дії відповідача є забороненими та підпадають під дію ст..19 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки Законом забороняється нечесна підприємницька , яка виключає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача сплачує за можливість отримання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Він зазначає, що при умові належного розяснення йому усіх умов та наслідків даного договору, позивач не погодився б на його укладення.

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до ч. 2, п. З ч. З ст. 18 Закону України «Про захист споживачів» - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності, його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, зокрема, встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється підприємницька практика яка спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б; така практика вводить в оману стосовно: основних характеристик продукції, таких як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, очікувані результати споживання

Враховуючи те, що йому була надана нечітка, неправдива інформація стосовно даних угод, дії співробітника ПП «Грандфінресурс» є забороненими та підпадають під ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», в якій йдеться що підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Так відповідно до п. 2 ч. 1, п. 7 ч. З ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» забороняється нечесна підприємницька практика, яка включає будь-яку діяльність, що вводить в оману споживача; забороняється, як таке що вводить споживача в оману утворення, експлуатація або розвиток пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

В діяльності Відповідача наявні ознаки нечесної підприємницької практики, а також умови правочину суперечать нормам та вимогам Законодавства України, дана програма ПП «Грандфінресурс» являє собою пірамідальну схему, діяльність яких заборонена Законом.

На підставі вищевикладеного, позивач просить визнати недійсним договір від 20.02.2013 року №218656 та стягнути з ТОВ «Грандфінресурс» , правонаступника ПП «Грандфінресурс» на користь позивача кошти у розмірі 15968,80 грн. .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

В судове засідання відповідачі не зявилися, про день місце та час проведення судового засідання сповіщені належним чином. Причини неявки суду невідомі, заяв про розгляд справи за їх відсутності не надходило.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що 20.02.2013 року між ОСОБА_1 та ПП «Грандфінресурс» було укладено договір №218656. Відповідно до ст. 1 даного договору адміністратор зобов'язується вчинити певні дії спрямовані на придбання грошової суми зазначеного в додатку №1, та на умовах діяльності Програми «Альянс Україна», що містяться в додатку №2, який є невід'ємною частиною цього договору: сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування; організовувати та проводити заходи по розподілу грошового фонду, надати учаснику відповідну суму, заявлену для придбання на умовах діяльності програми; надавати інші послуги і здійснювати інші правочини, погоджені сторонами у порядку та строки, передбачені цим договором та додатками до нього. Вартість, порядок та строки розрахунків зазначені в додатках. Згідно ст. 2.4.1 договору адміністратор зобов'язується суворо дотримуватися усіх умов договору та його додатків. Відповідно до ст. 4 даний договір не є зворотною фінансовою допомогою (позикою).

Згідно квитанцій ОСОБА_1 вніс на рахунок ПП «Грандфінресурс» грошові кошти у розмірі 15968,80 грн. (а.с. 15-25).

Виходячи зі змісту зазначеного договору виконання послуг з адміністрування системи полягає в тому, що: клієнт сплачує передбачені договором кошти, а ПП «Грандфінресурс» формує групу клієнтів, за рахунок чистих внесків яких здійснюється розподіл грошового фонду , для надання учаснику відповідної суми. Також договір не містить строків та (або) термінів отримання клієнтом товару та не передбачає будь-яких гарантій отримання клієнтом товару навіть у разі повної оплати його вартості.

За правилами ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених з використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Оскільки позивач за умовами договору повинен сплачувати кошти за отримання позики, а за можливість одержання права на отримання позики, а ПП «Грандфінресурс» без залучення власних коштів формує об'єднання клієнтів, за рахунок коштів яких здійснюється передача права на отримання позики одному з учасників цього об'єднання, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності програми та враховуючи правові висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 23 травня 2012 року (справа 6-35цс12), які є обов'язковими для всіх судів України, суд вважає, що діяльність відповідача з реалізації програми є такою, що вводить споживача в оману та порушує права позивача.

Частиною 1 статті 230 передбачено, що, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 ЦК України), такий правочин визнається судом недійсним.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, згідно до ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, з урахуванням ст. 11 ЦПК України, суд вважає за необхідне позов ОСОБА_1 задовольнити, визнати недійсним договір №218656, укладений 20.02.2013 року, стягнути з відповідача на користь позивача, сплачені ним кошти за договором у розмірі 15968,80 грн.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача відповідно до задоволених вимог судом, підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн.

Керуючись, ст.ст. 23,203,215,1167, ч.1 ст. 227 ЦК України, ст.ст. 11,18,19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 10,11,27,28,29,30,60, 88, 179, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфінресурс» про визнання правочину недійсним та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати недійсним Договір від 20.02.2013 року за №218656 укладений між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Грандфінресурс»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфінресурс» ЄДРПОУ 38947319 на користь ОСОБА_1, ІПН:НОМЕР_1 суму у розмірі 15968,80 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандфінресурс» на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя: Н.Г. Остапенко