Рішення № 52056924, 28.09.2015, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

28.09.2015 Єдиний унікальний номер 205/2994/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2015 рокум. Дніпропетровськсправа № 205/2994/15-ц 2/205/1672/15

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Нижного А.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою, у якій просить стягнути на його користь збитки, завдані у звязку з пошкодженням належного йому майна, у розмірі 146896,58 грн., стягнути компенсацію за завдану моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн., а також судові витрати.

Позов мотивований тим, що в результаті ДТП, яка сталась 22.08.2014р. на території ПАТ«Дніпроважмаш» внаслідок зіткнення належного позивачу автомобіля марки «Рено» з причепом та належного ПАТ «Дніпроважмаш» тепловоза «ТГМ-4 №2976», позивачу як власнику транспортного засобу було завдано матеріальну шкоду, що полягає у витратах, необхідних для відновлення пошкодженого автомобіля, а також моральну шкоду. Постановою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.11.2014р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.02.2015р., закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення з огляду на відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, а відтак позивач просить стягнути з відповідача відшкодування завданої йому шкоди.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на відсутність вини у діях ПАТ «Дніпроважмаш» та машиніста тепловоза «ТГМ-4 №2976» ОСОБА_3, а також стверджував, що ДТП сталась з вини позивача.

Представник третьої особи у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з посиланням на відсутність неправомірних дій з боку ПАТ «Дніпроважмаш» та машиніста тепловоза «ТГМ-4 №2976» ОСОБА_3

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником сідлового тягача «Renault», д.н.з. НОМЕР_1, та напівпричепа «Trailor», д.н.з. НОМЕР_2, що підтверджується відповідними свідоцтвами про реєстрацію транспортного засобу (а.с.а.с. 11-12).

Постановою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.11.2014р. встановлено наступні обставини(а.с.а.с. 20-23).

22.08.2014р. на території заводу «Дніпроважмаш» у м.Дніпропетровську сталося ДТП за участю автомобіля під керуванням ОСОБА_1 та тепловозу, який рухався територією підприємства з 3 вагонами, відєднаними від тормозних систем локомотива.

ДТП сталося під час руху вантажного автомобіля Рено з причіпом через нерегульований переїзд на території вказаного підприємства, який не обладнано ні дорожніми знаками, ні шлагбаумом, ні звуковою чи світловою сигналізацією.

Справа від переїзду залізнична колія звертає за ріг промислової будівлі, і отже після повороту виходить за межі видимості з місця перед переїздом, де зупинився автомобіль Рено під керуванням ОСОБА_1

Таким чином, водій ОСОБА_1 був позбавлений обєктивної можливості у даних умовах встановити наявність потягу за межами його огляду, і, отже, його дії перед початком руху через залізничний переїзд відповідають приписам п.10.1 Правил дорожнього руху, оскільки усі можливі дії для встановлення відсутності перешкод перед початком руху ним було виконано.

При цьому, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення співробітниками ДАІ не було встановлено відповідність вимогам правил руху на залізничному транспорті бригади тепловозу та адміністрації підприємства та не надано оцінку факту руху по території заводу потягу з відєднаними від гальмівної системи вагонами, відсутність обладнання та сигналізації на переїзді тощо.

За таких обставин постановою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.11.2014р. провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито, оскільки суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу вказаного провапорушення.

За результатом розгляду апеляційної скарги ПАТ«Дніпроважмаш» постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.02.2015р.(а.с.а.с.16-19), залишено без змін постанову Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.11.2014р., оскільки апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Згідно з ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про відсутність передбачених ч. 3 ст. 61 ЦПК України підстав для звільнення від доказування обставин щодо вини позивача та обставин ДТП з посиланням на те, що у даній адміністративній справі беруть участь інші особи, оскільки постанова Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.11.2014р. прийнята не в адміністративній справі, а у справі про адміністративне правопорушення, а відтак правила ч. 3 ст. 61 ЦПК України не поширюються на порядок доказування у даній цивільній справі.

Звертаючись до суду з позовом, позивач посилається, зокрема, на те, що машиніст тепловоза всупереч п. 10.2 Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи та з сигналізації на залізничному транспорті промислових підприємств, затвердженої наказом Міністерства промислової політики України від 13.08.2010р. за №407, не подав попереджувальний сигнал один довгий свисток локомотива, який повинен подаватись при наближенні поїзда до кривих ділянок дороги.

Водночас, дане твердження спростовується свідченнями помічника машиніста тепловоза ОСОБА_4, який був допитаний судом у якості свідка та пояснив, що відповідний сигнал був поданий з дотриманням встановлених вимог.

Інших доказів на підтвердження факту порушення машиністом правил подання попереджувального сигналу при наближенні поїзда до переїзду з обмеженою видимістю суду не надано, а відтак суд доходить висновку, що позивач всупереч ст. 60 ЦПК України не довів відповідні обставини, на які він посилається.

Водночас, відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні. Власники доріг, вулиць та залізничних переїздів, керівні працівники дорожньо-експлуатаційних організацій несуть відповідальність, в тому числі і кримінальну, якщо дорожньо-транспортна пригода або несвоєчасне забезпечення екстреною медичною допомогою людини, яка перебуває у невідкладному стані, сталася з їх вини.

З аналізу ч.ч. 1, 5 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» вбачається, що саме на ПАТ «Дніпроважмаш», у віданні якого знаходиться відповідний залізничний переїзд, покладається відповідальність за створення безпечних умов руху через нього.

За змістом п. 2.12 Інструкції з улаштування та експлуатації залізничних переїздів, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.01.2007р. №54, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 22.02.2007р. за №162/13429 (далі Інструкція №54), переїзди, які не обладнані переїзною сигналізацією, повинні обслуговуватись черговим працівником у випадку, якщо це є переїзд з незадовільними умовами видимості.

Відповідно до абз. 1 пп. 2.5.1 п. 2.5 Інструкції №54 до регульованих належать переїзди, які обладнані пристроями переїзної сигналізації або такі, що обслуговуються черговим працівником та обладнані шлагбаумами.

Постановою Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.11.2014р., залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04.02.2015р., встановлено, що ДТП сталося під час руху вантажного автомобіля «Рено» з причіпом через нерегульований переїзд з обмеженою видимістю на території вказаного підприємства, який не обладнано ні дорожніми знаками, ні шлагбаумом, ні звуковою чи світловою сигналізацією.

Під час допиту в якості свідка помічник машиніста тепловоза ОСОБА_4 пояснив, що відповідний переїзд не обслуговувався черговим працівником, незважаючи на незадовільні умови видимості, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Таким чином, всупереч правилам пп. 2.5.1 п. 2.5, п. 2.12 Інструкції №54 залізничний переїзд, на якому сталась ДТП, не був обладнаний як регульований залізничний переїзд, а відтак суд приходить до висновку, що ПАТ «Дніпроважмаш» не виконало покладеного на нього ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» обовязку зі створення безпечних умов руху на вказаному переїзді.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху мають право на безпечні умови дорожнього руху, на відшкодування збитків, завданих внаслідок невідповідності стану автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів вимогам безпеки руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що позивачу як водію та власнику автомобіля «Рено 22» було завдано шкоду внаслідок невиконання відповідачем обовязку щодо забезпечення безпеки руху через залізничний переїзд, який знаходиться у його віданні, суд доходить висновку, що саме на відповідача покладається обовязок відшкодувати завдану позивачу шкоду на підставі ч.ч. 1, 5 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух».

Суд не бере до уваги посилання представників відповідача та третьої особи на вчинення ДТП з вини позивача, оскільки відсутність його вини встановлена постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили та є обовязковою для суду при розгляді цієї цивільної справи на підставі ч.4 ст.61 ЦПК України.

При цьому, з клопотанням про призначення авто-технічної експертизи з метою встановлення вини бригади тепловоза або ПАТ «Дніпроважмаш» (в частині виконання обовязку з забезпечення безпеки дорожнього руху) ні відповідач, ні третя особа не звертались, не зважаючи на те, що суд розяснював відповідні права на підставі ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

Суд також не бере до уваги посилання представника відповідача на п. 2.4 Інструкції №54, згідно з яким перехрещення залізничних колій на території підприємств (промислові підприємства, склади, депо, елеватори і ін.) і станцій з дорогами, призначеними для забезпечення технологічного процесу робіт даного підприємства, належать до технологічних проїздів і обліку як залізничні переїзди не підлягають, оскільки особливості обліку таких переїздів не звільняють відповідача від встановленого ч. 1 ст. 24 Закону України «Про дорожній рух» обовязку забезпечувати безпеку дорожнього руху через них.

Відповідно до ст.22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч.2 ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається за реальною вартістю втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до експертного товарознавчого дослідження щодо визначення майнової шкоди від 26.03.2015р. №51/15 розмір збитків, завданих власнику пошкодженого при ДТП напівпричепа «Trailor YY3CX», реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, складає 144496,58 грн. (а.с. 83).

Доказів іншого розміру завданих позивачу реальних збитків суду не надано.

Крім цього, оскільки розмір збитків, завданих позивачу внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, визначається судом на підставі висновку експертного дослідження від 26.03.2015р. №51/15, суд доходить висновку що витрати позивача у розмірі 1200,00 грн. на проведення відповідної експертизи є витратами, які особа зробила для відновлення свого порушеного права у розумінні ст. 22 ЦК України, а відтак підлягають стягненню з відповідача як складова частина реальних збитків.

Водночас, стосовно витрат на проведення експертного товарознавчого дослідження щодо визначення майнової шкоди, за результатами якої складено висновок від 08.10.2014р. №161/14, то такі витрати позивача не є судовими витратами у розумінні ст. 86 ЦПК України, оскільки відповідна експертиза була проведена поза межами судового провадження. Враховуючи, що висновки цієї експертизи не враховуються судом при визначенні розміру збитків, завданих позивачу внаслідок пошкодження належного йому транспортного засобу, то витрати позивача у розмірі 1200,00грн. на проведення відповідної експертизи не є витратами, які особа зробила для відновлення свого порушеного права у розумінні ст. 22 ЦК України, а відтак не підлягають стягненню з відповідача і як складова частина реальних збитків.

Щодо вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., то у судовому засіданні позивач пояснив, що при визначенні розміру шкоди він виходив виключно з порад адвоката, а тому обґрунтувати її він не може. За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З огляду на наявність підстав для часткового задоволення позову, з відповідача належить стягнути на користь позивача судовий збір в сумі 145,69 грн.

Керуючись ст.ст. 14, 24 Закону України «Про дорожній рух», ст.ст. 22, 1192 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (49600, м.Дніпропетровськ, вул. Сухий Острів, 3; код ЄДРПОУ 00168076) на користь ОСОБА_1 (50000, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_4) 145696,58грн. (сто сорок пять тисяч шістсот девяносто шість гривень 58 коп.) на відшкодування майнової шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпроважмаш» (49600, м.Дніпропетровськ, вул. Сухий Острів, 3; код ЄДРПОУ 00168076) на користь ОСОБА_1 (50000, АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_4) судовий збір в розмірі 145,69 грн. (сто сорок пять гривень 69 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СуддяОСОБА_5