Рішення № 52056912, 21.09.2015, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

21.09.2015 Єдиний унікальний номер 205/2767/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2015 рокум. ДніпропетровськСправа № 205/2767/14-ц 2/205/1593/15

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Нижного А.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою, у якій, просить виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з житлового будинку (предмету іпотеки), розташованого за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Дніпрельстанівська, буд. 124.

В судове засідання представник позивача не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.До суду надав письмову заяву, в якій просив суд справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Заяв про розгляд справи за їх відсутністю або інформації про поважність причин неявки від відповідачів не надходило, що за відсутності заперечень позивача є підставою для ухвалення заочного рішення відповідно до ст.224 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 27.08.2008р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №DNG0GA0000000076 (далі Кредитний договір), відповідно до п.8.1 якого банк зобовязався надати ОСОБА_1 кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 40000,00[Долар США] строком до 27.08.2011р., а ОСОБА_1зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором(а.с.15-17).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТКБ«ПриватБанк» і ОСОБА_127.08.2008р. уклали договір іпотеки №DNG0GA0000000076(далі Договір іпотеки), згідно з п. 35.3 якого ОСОБА_1надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 133.70, житловою площею 80.10 кв.м, який розташований за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Дніпрельстанівська, буд. 124, та належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2004р. (а.с.8-9).

У звязку з неналежним виконанням позичальником зобовязань за Кредитним договором заочним рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 21.11.2013р. у справі № 422/11112/12, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1за Кредитним договором у сумі 99 497,60доларів США звернено стягнення на предмет іпотеки домоволодіння загальною площею 133,70 кв.м., житловою площею 80,10 кв.м. та на земельну ділянку площею 0,1000 га, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:08:718:0020, які розташовані у місті Дніпропетровську по вулиці Дніпрельстанівській, будинок № 124, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки №DNG0GА0000000076 від 27 серпня 2008 року) Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» (49094, місто Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок №50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені відповідача ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях, незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «Приватбанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки.У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1 ст.40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться в порядку, встановленому законом. Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є ст.109 ЖК Української РСР, у ч.1 якої передбачені підстави виселення.

Частина 3 ст.109 ЖК Української РСР регулює порядок виселення громадян. За змістом ч.2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК Української РСР, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобовязані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Як вбачається з довідки голови квартального комітету №36 від 18.08.2015р., у житловому будинку за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Дніпрельстанівська, буд. 124,проживають ОСОБА_1, ОСОБА_2, а ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у спірному домоволодінні не мешкають.

Позивач надсилав відповідачам лист від 02.03.2015р. з письмовою вимогою добровільно звільнити житловий будинок протягом одного місяця з дня отримання вимоги (а.с.12), що підтверджується відповідним реєстром поштових відправлень (а.с.13-14), проте доказів звільнення відповідачами вказаного жилого будинку у місячний строк з дня отримання такої вимоги суду не надано.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.109 ЖК Української РСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, ч.2 ст.109 ЖК Української РСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення ст.40 цього закону, так і норма ст.109 ЖК Української РСР.

Отже, за змістом цих норм, особам, які виселяються з жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду України від 18.03.2015р. №6-39цс15, а тому має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права відповідно до ч. 1 ст. 3607 ЦПК України.

Як вбачається з п.35.3 Договору іпотеки, в іпотеку було передано житловий будинок за адресою м.Дніпропетровськ, вул. Дніпрельстанівська, буд. 124, який належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2004р., а відтак був придбаний позичальником не за рахунок отриманих кредитних коштів.

З огляду на викладене, а також враховуючи, що позивачем не надано доказів надання відповідачам іншого постійного жилого приміщення одночасно з виселенням з вищевказаного жилого будинку, як це передбачено ч. 2 ст. 109 ЖК Української РСР, суд доходить висновку про відсутність належних правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ч.ч.1, 2 ст.40 Закону України «Про іпотеку», ч.ч.2, 3 ст.109 ЖК Української РСР, а також ст.ст.10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуто Ленінським районним судом міста Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Зазначена апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд міста Дніпропетровська.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ст.223 ЦПК України.

СуддяОСОБА_5