Рішення № 52056703, 12.08.2015, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

12.08.2015 Єдиний унікальний номер 199/10405/14-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2015 рокум. ДніпропетровськСправа № 199/10405/14-ц 2/205/1887/15

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Нижного А.В., за участю секретаря судового засідання Піменової М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою відшкодування,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року позивач звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська з позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі понесених витрат в сумі 50 000 грн.

Позов мотивований тим, що МТСБУ виплатила відшкодування у розмірі 50000,00 грн. потерпілому у ДТП, вчиненому з вини відповідача, а відтак до позивача на підставі ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1191 ЦК України перейшло право вимоги до відповідача у порядку регресу.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 08.04.2015р. справа передана за підсудністю до Ленінського районного суду м.Дніпропетровська, а ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 22.05.2015р. прийнята до провадження судді Нижного А.В.

В судове засідання представник позивача не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду надав письмову заяву, в якій просив суд справу розглядати без своєї присутності. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв про розгляд справи за його відсутністю або інформації про поважність причин неявки від відповідача не надходило, що за відсутності заперечень позивача є підставою для ухвалення заочного рішення відповідно до ст.224 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив наступне.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12.10.2011р. у справі №3-4330/1, яке набрало законної сили 24.10.2011р., встановлено, що 10.09.2011р. ОСОБА_1, управляючи автомобілем «Опель Омега» д.н.з. НОМЕР_1 на вул.Вітчизняній у м.Дніпропетровську у районі перехрестя з вул.Солончакова, перед початком руху не переконалась у його безпечності, не надала дорогу автомобілю «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_2, під управлінням ОСОБА_2, яка виїжджала на перехрестя, внаслідок чого відбулось зіткнення. ОСОБА_1 порушила п. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, завдана майнова шкода, тілесні ушкодження отримали водій ОСОБА_2 та пасажир ОСОБА_3

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Судом встановлено, що відповідно до полісу серії №АА3996931 автомобіль «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_2 на момент ДТП був забезпеченим транспортним засобом та належав згідно з техпаспортом №AEG224772 ОСОБА_3

В матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача на момент заподіяння зазначеної шкоди укладеного Договору (полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При цьому, відповідно до висновку експертного дослідження про оцінку вартості майнової шкоди №1021/11/11 від 18.10.2011р. розмір збитків, завданих власнику автомобіля «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_2, пошкодженого внаслідок ДТП, складає 72810,38 грн.

Відповідно до пп. «а» п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

За таких обставин, на підставі заяви ОСОБА_3 від 01.11.2011р. МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих виплатило останньому 50000грн. як відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, що підтверджується платіжним дорученням №5496 від 09.12.2011р.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники бойових дій та інваліди війни, що визначені законом, інваліди I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним інваліду I групи, у його присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.

Враховуючи, що суду не надано докази належності відповідача до категорій осіб, визначених у п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ правомірно відшкодувало завдану відповідачем шкоду у розмірі 50000,00 грн., а відтак відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України, пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» набуло право зворотної вимоги (регресу) до відповідача у розмірі виплаченого відшкодування.

Листами від 08.11.2011р. та 01.03.2012р. МТСБУ зверталось до відповідача з проханням відшкодувати витрати МТСБУ у розмірі 50000,00грн., проте доказів добровільного відшкодування відповідних витрат суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, за змістом ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Оскільки позивач довів правомірність заявлених вимог, тоді як відповідач не надав жодних доказів на спростування відповідних позовних вимог, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь МТСБУ понесених витрат у розмірі 50000,00грн.

При цьому суд зазначає, що за змістом п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013р. №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування.

Враховуючи, що МТСБУ виплатило кошти потерпілому 09.12.2011р., а звернулось до суду з використанням засобів поштового звязку з вказаним позовом про стягнення коштів в порядку регресу 03.12.2014р., суд доходить висновку про дотримання позивачем встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності.

З огляду на викладене, у суду існують підстави для задоволення позову у повному обсязі, а відтак судові витрати у даній справі відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню на користь позивача з відповідача.

Керуючись ст.ст. 38, 41Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 1191 ЦК України, а також ст.ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, повязаних з виплатою відшкодування, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Десантна, 34) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, бульв.Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131) кошти в розмірі понесених витрат у розмірі 50000,00 грн. (пятдесят тисяч гривень).

Стягнути з ОСОБА_1 (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Десантна, 34) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, м.Київ, бульв.Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131) судові витрати у розмірі 500,00 грн. (пятсот гривень).

Заочне рішення може бути переглянуто Ленінським районним судом міста Дніпропетровська за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Зазначена апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Ленінський районний суд міста Дніпропетровська.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ст.223 ЦПК України.

СуддяОСОБА_4