Ухвала суду № 52052294, 07.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 333/3028/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Варнавська Л.О.

Номер провадження 22-ц/778/5282/15 Суддя-доповідач: Бабак А.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Кочеткової І.В.

При секретарі: Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2015 року

у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та додаткових витрат на дитину,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини та додаткових витрат на дитину.

В обґрунтування позову позивач зазначав, що 19 вересня 1997 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем ОСОБА_3 у Запорізькому міському відділі реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис № 1100.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_5, актовий запис № 199.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_6, актовий запис № 180.

03 червня 2009 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 розірваний.

Відповідач ніякої матеріальної допомоги на дітей не надає. ОСОБА_4 не має постійного заробітку, на теперішній час не отримує допомоги від держави.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 643,00 грн. щомісяця, а з грудня місяця у розмірі 728,00 грн. до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня подання позову до суду та додаткові витрати на ОСОБА_6 на лікування - зайняття з логопедом одноразово в сумі 1450,00 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2015 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 на утримання малолітньої ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в сумі 643,00 грн. щомісячно, які підлягають індексації, починаючи з 30 квітня 2015 року до досягнення повноліття дитиною. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 додаткові витрати на дитину ОСОБА_6 в сумі 725,00 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в сумі 243, 60 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки судом не враховано, що старший син ОСОБА_5, 1998 року народження проживає з відповідачем. А також, що від другого шлюбу відповідач має сина ОСОБА_7, 2009 року народження.

Просить змінити рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання малолітньої ОСОБА_6, зменшивши суму з 625,00 грн. до 437,00 грн. та зменшивши суму додаткових витрат з 725,00 грн. до 50,00 грн.. В іншій частині рішення залишити без змін.

Сторони у судове засідання не з'вилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач ОСОБА_4 судову повістку отримала 21.09.2015 року, від відповідача ОСОБА_3 та його представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Передбачене законом право на участь у судовому засіданні сторони не використали. У відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач є батьком ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено ксерокопією свідоцтва про народження дитини (а.с.7). Дитина проживає з матір'ю ОСОБА_4. та знаходиться на її матеріальному утриманні (а.с.9).

Відповідно ч.1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За правилами ст. ст. 180, 181, 182 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини(аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина ;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Позивач ОСОБА_4 просила про стягнення аліментів у розмірі 643,00 грн. щомісячно, а з грудня місяця у розмірі 728,00 грн. до досягнення дитиною повноліття, обґрунтовуючи такий розмір аліментів з посиланням на мінімальний прожитковий мінімум, встановлений Законом України «Про Державний бюджет України» на 2015 рік для дитини у віці від 6 до 18 років.

Однак, при стягненні аліментів у твердій грошовій сумі, мінімальний розмір аліментів законом не встановлений, такий розмір встановлений при стягненні аліментів у частці від доходу (заробітку) та не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку - ч.2 ст. 182 СК України.

Разом з тим, відповідач ОСОБА_3, всупереч вимогам ст. 10,60 ЦПК України, не надав доказів про характер занять та джерело існування, розмір фактичних своїх доходів. На обставини, які у відповідності до ст.182 ЦПК України можуть бути враховані при визначені аліментів, відповідач не посилається і доказів не надав.

Враховуючи, що середня заробітна в Запорізькому регіоні у першому півріччі 2015 р. складає 3865 грн. і має тенденцію до збільшення та у серпні 2015 р. вона становить 3993 грн., суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на утримання малолітньої дитини аліменти у сумі 643 грн. до досягнення нею повноліття, оскільки відповідач ОСОБА_3 є працездатною особою, та на будь-які об'єктивні обмеження у можливостях виконувати батьківський обов'язок по утриманню дитини не посилається.

У відповідності до ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

За таких обставин, доводи апелянта про те, що розмір аліментів стягнутий судом є завеликий належними доказами не спростований, а тому є безпідставними.

Що стосується доводів апелянта з незгодою стягнення додаткових витрат на дитину, то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно ст. 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Вирішуючи спір в цій частині позовних вимог на користь позивача та стягуючи додаткові витрати пов'язані із проведенням занять логопедом з дитиною, суд першої враховуючи наявні в матеріалах справи докази, які були надані позивачем у справі, зокрема, консультативний висновок Центру Педіатрії «Здорове дитинство» та квитанцію до прибуткового касового ордеру № 495 від 24.04.2015 року (а.с.11), дійшов обґрунтованого висновку про стягнення половини вартості вказаних затрат з відповідача, оскільки батьки мають рівні обов'язки батьків по утриманню дітей.

Необхідність здійснення додаткових витрат на дитину пов'язана із порушенням розвитку дитини та потребує корекційних занять з логопедом. Ці витрати позивачем підтверджені належними доказами та можуть фінансуватися наперед, оскільки це передбачено ч.3 ст. 185 СК України, а тому доводи апелянта про те, що стягнення додаткових витрат ґрунтується на припущеннях є неспроможними.

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з урахуванням принципів розумності, справедливості та інтересів дитини, додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 30 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: