Ухвала суду № 52052177, 07.10.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 334/9875/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Лихосенко М.О.

Номер провадження 22-ц/778/5483/15 Суддя-доповідач: Бабак А.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Спас О.В.

Суддів Бабак А.М.

Кочеткової І.В.

При секретарі: Бабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2014 року

у справі за поданням Державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Стадніченко С.В. про обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2014 року Державний виконавець Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Стадніченко С.В. звернувся до суду з поданням про обмеження боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань, в якій зазначав, що на виконанні у ВДВС Запорізького міського управління юстиції знаходиться зведене виконавче провадження ВП № 976/8 з примусового виконання: виконавчого листа № 0818/5197/2012 від 05.02.2013 року, що виданий Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» боргу у розмірі 29198,75 доларів США та 33638,09 грн. та 2667,90 грн.; виконавчий лист № 2-1465 від 04.08.2009 року, виданий Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Запорізької обласної дирекції "Райффайзен Банк Аваль" боргу в розмірі 972187,57 грн.

23.05.2012 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

07.10.2014 року боржник на особистому прийомі надав державному виконавцю пояснення щодо невиконання рішення суду.

Заборгованість боржником не сплачена, ОСОБА_3 жодних заходів щодо виконання рішення суду не вживає.

Посилаючись на зазначені обставини, просив тимчасово обмежити ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним зобов'язань, покладених судовим рішенням.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2014 року подання державного виконавця Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Логвин В.І. задоволено. Тимчасово обмежено боржника ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань покладених на нього судовим рішенням.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права оскільки суд не прийняв до уваги, що державний виконавець жодного разу не доводив до його відома про добровільне виконання судового рішення, а тому державний виконавець не довів суду його ухилення від виконання своїх зобов'язань. Невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків. Просить ухвалу судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні подання.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно ч.3 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд, скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Задовольняючи подання старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Ордонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції суд першої інстанції, керуючись ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» виходив із того, що ОСОБА_3 ухиляється від сплати боргу, оскільки за адресою, вказаною у виконавчому листі не мешкає, про своє місце роботи державного виконавця не повідомляє, за виконавчими листами має заборгованість, однак добровільно рішення суду не виконує.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки в матеріалах справи відсутні дані про те, що ОСОБА_3 викликався до виконавчої служби і ухилився від сплати боргу.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну» від 21 січня 1994року (зі змінами), громадянин України може бути обмежений управі виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання до виконання зобов'язань або розв'язання спору у передбачених законом випадках.

Питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України вирішується при виконанні судових рішень, ухвалених у порядку, передбаченому ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 377-1 ЦПК України, зокрема в разі доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

За змістом п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Отже, ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в України громадян України" та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Суд першої інстанції не мотивував та не обґрунтував ухилення ОСОБА_3 від виконання зобов'язань за судовими рішеннями.

Старшим державним виконавцем Ордонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Стадніченко С.В. не доведено ухилення ОСОБА_3 від сплати боргу, а також те, що його викликав державний виконавець до державної виконавчої служби.

Крім того,відповідно ст. 377-1 ЦПК України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Суд негайно розглядає подання, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Судовий розгляд має відбуватися за участю державного виконавця, який має довести факт ухилення боржника від виконання рішення суду.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, розгляд подання відбувся без участі державного виконавця (а.с.20).

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання.

Судом також помилково в ухвалі суду зазначено, що подання до суду здійснено державним виконавцем Орджонікідзевського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції Логвин В.І., в той час, як із матеріалів справи вбачається, що подання до суду про тимчасове обмеження виїзду ОСОБА_3 здійснено державним виконавцем Орджонікідзевського ВДВС Запорізького міського управління юстиції Стадніченко С.В. та погоджено начальником Логвін В.І. (а.с.1-4).

Таким чином, судом порушено порядок встановлений для вирішення цього питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд для вирішення питання про розгляд подання.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2014 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: