Ухвала суду № 52050886, 08.10.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/911/2015(м)

222/614/15-ц

Категорія 27 Головуючий в 1 інстанції Вайновська О.Є.

Доповідач Гаврилова Г.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого судді Гаврилової Г.Л.

суддів Принцевської В.П., Биліни Т.І.

при секретарі - Собецької О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом публічного акціонерного товариства «Український Бізнес Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Володарського районного суду Донецької області від 23 липня 2015 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач в особі ПАТ «Український Бізнес Банк» звернувся до суду з позовом до відповідача, посилаючись на те, що 09 листопада 2012 року між ним та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № КАСТФ/1005943.2 від 09.11.2012 року (далі Договір), за яким останній було надано кредит на сплату страхових платежів в сумі 15300,00 гривень строком користування з 09.11.2012 року по 08.11.2019 року, з процентною ставкою 25% річних за кожен календарний день року. Відповідачка зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісії і проценти за користування кредитом в порядку і на умовах встановлених Договором. Невиконання належним чином зобов'язань з боку відповідачки призвело до утворення заборгованості, що станом на 15 травня 2015 року становить 13307,59 гривень. Просить стягнути вказану суму заборгованості.

Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 23 липня 2015 року позов ПАТ «Український Бізнес Банк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Український Бізнес Банк»,заборгованість за кредитним договором у сумі 13307,59 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування скарги зазначає, що позивачем наданий кредитний договір ,який підтверджує наявність домовленості сторін щодо укладення договору кредитування. Разом з цим, сам факт видачі грошей або ОСОБА_2, або на користь страхової компанії для виплати страхових внесків- відсутній,а позивачем не надано доказів та обґрунтувань щодо його звільнення від доказування цього факту.

У судове засідання , призначене на 06 жовтня 2015 року, сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи до суду не з'явились, клопотань до апеляційного суду не надали, що у відповідності до ч.2 ст. 305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справі за їх відсутність.

Заслухавши суддю - доповідача, доводи представника відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3,надані нею у судовому засіданні 25.08.2015 року,яка просила задовольнити апеляційну скаргу, взявши до уваги письмові заперечення позивача, дослідивши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно встановив обставини справи, дав правильну оцінку наданим доказам і дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позивач надав ОСОБА_2 довгостроковий кредит у формі поновлюваної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 15 300 гривень на сплату страхових платежів. На виконання договору 14.11.2014 року ОСОБА_2 отримала черговий транш у розмірі 11 291, 44 гривень, але порушила умови кредитного договору, та припинила вносити платежі, внаслідок чого у неї виникла заборгованість перед позивачем станом на 15 травня 2015 року у розмірі 13307,59 грн., а відповідачка не спростувала зворотного.

Колегія погоджується з даними висновками суду.

Судом встановлено, що 09 листопада 2012 року між Банком та позичальником укладено Кредитний договір №КАСТФ/1005943.2 про надання позичальнику кредитних коштів у формі відповідальної кредитної лінії у розмірі 15300 гривень на сплату страхових платежів на користь Страхової компанії строком користування до 08.11.2019 року включно, з процентною ставкою за користування кредитними коштами у розмірі 25% річних. Відповідно до умов Договору відповідачка зобов'язалася повернути кредит, сплатити комісії і проценти за користування кредитом.

При укладенні Кредитного договору між ПАТ «УкрБізнесБанк» та Позичальником відповідно до п. 2.3 Кредитного договору відкрито розподільчий рахунок №37398100594303, що підтверджується роздруківкою про рух коштів по рахунку 37398100594303. ( а.с. 109-110)

На умовах кредитного договору ОСОБА_2 скористалась своїм правом на отримання сум для оплати страхового внеску за рахунок встановлено кредитного ліміту та отримала грошові кошти в сумі 11785 гривень 20 копійок, у зв'язку з чим між Банком та Позичальником укладено Додаткову угоду до Кредитного договору №КАСТФ/1005943.2 від 09 листопада 2012 , відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти в новій редакції оновлений Графік погашення заборгованості на отриману суму кредиту у розмірі 11785гривень 20 копійок у строк до 01.11.2014 року (додаток № 6 до Кредитного договору, а.с. 43) Дана заборгованість ОСОБА_2 погашена.

Згідно п.4.8 Кредитного договору у разі сплати чергового платежу самостійно, за 10 робочих днів до дати видачі Банком за даним договором чергового траншу, позичальник зобов'язався подати до Банку заяву ( згідно додатка № 4 до Договору) та документ, що підтверджує сплату страхового платежу.

Доказів того, що ОСОБА_2 подавала заяву в Банк про сплату нею самостійно страхових внесків, відсутні.

Натомість, 14 листопада 2014 року на умовах кредитного договору ОСОБА_2 вдруге скористалась своїм правом на отримання сум для оплати страхового внеску за рахунок встановленого кредитного ліміту та отримала грошові кошти в сумі 11291 гривень 44 копійки, у зв'язку з чим між Банком та Позичальником укладено Додаткову угоду до Кредитного договору №КАСТФ/1005943.2 від 09 листопада 2012 року, відповідно до якої сторони дійшли згоди викласти в новій редакції оновлений Графік погашення заборгованості на отриману суму кредиту у розмірі 11291 гривня 44 копійки, у строк до 14.11.2015. ( додаток № 8 до Кредитного договору, а с. 47)

Факт перерахування грошових коштів на користь позичальника ОСОБА_2 підтверджується меморіальним ордером № 854-4 на суму 11 785,20 гривень від 08 листопада 2013 року, та який був погашений ОСОБА_2 та меморіальним ордером № 500 від 14 листопада 2014 року на суму 11291,44 грн. Призначення платежу - перерахування коштів для оплати страхового платежу КАСКО згідно п.2.2.2. договору №КАСТФ/1005943.2 від 09.11.2012 року, клієнт ОСОБА_2 ( а.с. 105-106)

Відповідно до наданого позивачем розрахунку загальна сума заборгованості за Договором станом на 15 травня 2015 року становить 13307,59 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом у сумі 11290,12 гривень та за відсотками у сумі 2017,47 гривень.

Отже, доводи апелянта про недоведеність позивачем факту надання кредитних коштів на користь позичальника ОСОБА_2, спростовуються наданими ПАТ «УкрБізнесБанк» доказами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи та положень закону суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог та про наявність правових підстав для їх задоволення. Відповідачка надані докази позивача не спростувала.

За таких обставин, переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги , судова колегія погоджується з висновками суду щодо задоволення позову, а доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального права є безпідставними.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, та є безумовною підставою для скасування рішення суд, у справі не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Володарського районного суду Донецької області від 23 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання чинності безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді