Ухвала суду № 52048775, 06.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4828/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

06 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Білоцерківської міської організації політичної партії «Об'єднання «Самопоміч» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківської міської організації політичної партії «Об'єднання «Самопоміч» до Білоцерківської міської виборчої комісії Київської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року Білоцерківська міська організація політичної партії «Об'єднання «Самопоміч» (далі - Позивач, Білоцерківська МОПП «Об'єднання «Самопоміч») звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської міської виборчої комісії Київської області (далі - Відповідач, Білоцерківська МВК), третя особа - ОСОБА_2 (далі - Третя особа, ОСОБА_2.), про визнання протиправною та скасування постанови від 29.09.2015 року №37 про реєстрацію ОСОБА_2 кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.10.2015 року у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що подані Третьою особою документи не містять інформації, яка дає підстави для неоднозначного тлумачення, останнім вказано всі необхідні відомості, які вимагає закон для реєстрації кандидатом на посаду міського голови, а саме - щодо наявності чи відсутності судимості, здійснення роботи на громадських засадах, а також про доходи та витрати членів родини, а тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неврахуванні Київським окружним адміністративним судом факту нездійснення Відповідачем заходів щодо виправлення допущених Третьою особою помилок у поданих документах, а також помилковому тлумаченні поняття «надмірний формалізм».

У судовому засіданні повноважний представник Позивача доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд вимоги останньої задовольнити.

Відповідач та Третя особа, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, повноважних представників не направили.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважного представника Позивача, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_2 28.09.2015 року (вх. №72) звернувся до Білоцерківської МВК із заявою від 23.09.2015 року, в якій просив зареєструвати останнього кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови на чергових виборах до Білоцерківської міської ради. До вказаної заяви Позивачем були додані, зокрема, копія першої, другої, четвертої та дванадцятої сторінки паспорту, автобіографія, декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік (а.с. 52-64), а також, як зазначив суд першої інстанції, фотокартки та документ, що підтверджує внесення грошової застави.

Згідно рішення Білоцерківської МВК від 29.09.2015 року, оформленого протоколом №8, Позивача зареєстровано кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови (а.с. 50), про що Відповідачем винесено постанову від 29.09.2015 року №37 (а.с. 13) (далі - постанова №37).

Не погоджуючись із викладеним у постанові №37 рішенням, Позивач звернувся до суду, оскільки вважає безпідставним проведену Білоцерківською МВК реєстрацію Третьої особи кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови у зв'язку з недотримання останнім вимог Закону України «Про місцеві вибори» щодо документів, які подаються особою для участі у виборах, а саме - неможливості встановлення, яким саме кандидатом має намір стати ОСОБА_2, не зазначення в автобіографії відомостей про громадську роботу та наявність або відсутність судимостей, не вказування в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік відомостей щодо членів сім'ї декларанта.

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 10, 35, 40, 43, 46 Закону України «Про місцеві вибори», ст. 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» прийшов до висновку, що оскільки зі змісту заяви ОСОБА_2 вбачається однозначне бажання останнього взяти участь у виборах Білоцерківського міського голови, відомості в автобіографії містять відповіді на передбачені Законом України «Про місцеві вибори» питання, а доказів спільного проживання та наявності спільного побуду з батьками Третьої особи Позивачем не надано, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на наступне.

Основні засади, організацію і порядок проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів та старост визначає Закон України «Про місцеві вибори» (далі - Закон).

Відповідно до ст. 35 Закону висування кандидатів у депутати, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, старости розпочинається за 34 дні до дня голосування.

Право висування кандидатів у депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної, районної, міської, в тому числі міст Києва та Севастополя, районної у місті ради реалізується виборцями у відповідних багатомандатних виборчих округах через місцеві організації партій у порядку, передбаченому цим Законом.

Право висування кандидатів у депутати сільських, селищних рад реалізується виборцями в одномандатних виборчих округах через місцеві організації партій або шляхом самовисування у порядку, передбаченому цим Законом.

Право висування кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови, старости реалізується виборцями у відповідних єдиних одномандатних виборчих округах через місцеві організації партій або шляхом самовисування у порядку, передбаченому цим Законом.

Особа не може бути висунута кандидатом у депутати у багатомандатному виборчому окрузі більше ніж до однієї місцевої ради відповідного рівня (більше ніж до однієї обласної, однієї районної, однієї міської, однієї районної в місті ради).

Особа, яка висунута кандидатом у депутати в одномандатному виборчому окрузі, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови або старости, не може одночасно бути висунута у будь-яких інших одномандатних, єдиних одномандатних виборчих округах з будь-яких місцевих виборів.

Особа, з урахуванням вимог частини четвертої цієї статті, може одночасно бути висунута кандидатом у депутати місцевих рад, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови або старости шляхом висування місцевою організацією лише однієї політичної партії або лише шляхом самовисування.

Відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону відповідна територіальна виборча комісія реєструє кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости, висунутого шляхом самовисування, за умови особистого пред'явлення ним документа, передбаченого частиною другою статті 3 цього Закону, та подання ним документів, передбачених пунктами 6-9 частини першої цієї статті, а також особисто підписаних ним заяви про самовисування кандидатом на посаду відповідно сільського, селищного, міського голови, старости та про згоду на оприлюднення біографічних відомостей у зв'язку з участю у місцевих виборах.

Згідно п.п. 6-9 ч. 1 ст. 40 Закону до таких документів належать: автобіографія кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости, що обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (усі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, відомості про громадянство, освіту, трудову діяльність, посаду, місце роботи (заняття), громадську роботу (в тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, місце проживання, контактний телефон, наявність чи відсутність представницького мандата та судимості за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, злочину проти виборчих прав громадян чи корупційного злочину; декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости відповідно до статті 45 цього Закону; чотири фотографій кандидата розміром 4 x 6 сантиметрів; документ про внесення грошової застави (у випадках, передбачених статтею 44 цього Закону).

До зазначених у цій частині документів додається ксерокопія першої та другої сторінок паспорта громадянина України та сторінок, де зазначаються відомості про місце проживання відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» (ксерокопія тимчасового посвідчення громадянина України для осіб, недавно прийнятих до громадянства України), кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости, висунутого відповідною місцевою організацією партії.

При цьому приписи ч. 1 ст. 46 Закону визначають, що територіальна виборча комісія відмовляє в реєстрації кандидата в депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости в разі:

1) порушення встановленого цим Законом порядку висування кандидата, в тому числі перевищення встановленої частинами третьою - сьомою статті 36 цього Закону кількості кандидатів у депутати, які можуть бути висунуті у відповідному виборчому окрузі або закріплені за ним;

2) відсутності передбачених цим Законом документів для реєстрації особи кандидатом;

3) припинення громадянства України особи;

4) визнання судом особи недієздатною, набрання щодо неї законної сили обвинувальним вироком суду за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, злочину проти виборчих прав громадян чи корупційного злочину;

5) виявлення територіальною виборчою комісією обставин, за яких особу не може бути обрано депутатом або сільським, селищним, міським головою, старостою відповідно до статті 9 цього Закону;

6) висування кандидата в депутати, кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости від місцевої організації партії, щодо якої центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державної реєстрації юридичних осіб, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, громадських спілок, інших громадських формувань, прийнято у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку рішення про невідповідність її або партії в цілому діяльності, найменування та/або символіки вимогам Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».

Аналіз наведених положень Закону свідчить про вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації кандидата у депутати. При цьому, Закон, прямо передбачаючи таку підставу для відмови у реєстрації кандидатом у народні депутати як відсутність передбачених цим Законом документів для реєстрації особи кандидатом, не містить приписів щодо можливості відмови у реєстрації за наявності помилок і неточностей, виявлених у поданих кандидатами на реєстрацію документів.

Крім того, норми, закріплені у частині 6 статті 43 Закону прямо передбачають можливість виправлення помилок і неточностей, виявлених у поданих кандидатами на реєстрацію документів, зазначаючи, що наявність останніх не є підставою для відмови в реєстрації кандидата на посаду сільського, селищного, міського голови, старости.

Як було встановлено судом першої інстанції та було зазначено раніше, ОСОБА_2 28.09.2015 за №72 було подано заяву, в якій останній просив зареєструвати останнього кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови на чергових виборах до Білоцерківської міської ради 25.10.2015 року.

З наведеного випливає волевиявлення Третьої особи реалізувати своє пасивне виборче право бути обраним на посаду Білоцерківського міського голови. При цьому, на думку колегії суддів, Київський окружний адміністративний суд вірно зауважив, що неточне, на переконання Позивача, зазначення ОСОБА_2 виду виборів, не свідчить про наявність підстав вважати заяву Третьої особи такою, зі змісту якої неможливо встановити, кандидатом на яку посаду просить зареєструвати ОСОБА_2

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, жодних сумнівів або допущення неоднозначного тлумачення прохальної частини заяви Третьої особи від 28.09.2015 року №72 у представників Білоцерківської ТВК не виникало.

Крім іншого, судовою колегією враховується, що сторонами не подано доказів висування ОСОБА_2 заперечень з приводу реєстрації його кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови, а не на будь-яку іншу виборну посаду, а положення Закону не встановлюють жодних застережень з приводу форми заяви про самовисування кандидатом на посаду міського голови в частині формулювання її прохальної частини.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з твердженням Київського окружного адміністративного суду про безпідставність доводів Позивача щодо невідповідності поданої ОСОБА_2 заяви від 28.09.2015 року вимогам Закону.

Що стосується посилання Апелянта про необґрунтованість висновків суду першої інстанції в частині відповідності поданої Третьою особою автобіографії вимогам ст. 40 Закону, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Як вже було зазначено раніше, згідно п. 6 ч. 1 ст. 40 Закону автобіографія кандидата на посаду міського голови обов'язково повинна містити: прізвище, власне ім'я (усі власні імена) та по батькові (за наявності), число, місяць, рік і місце народження, відомості про громадянство, освіту, трудову діяльність, посаду, місце роботи (заняття), громадську роботу (в тому числі на виборних посадах), партійність, склад сім'ї, місце проживання, контактний телефон, наявність чи відсутність представницького мандата та судимості за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, злочину проти виборчих прав громадян чи корупційного злочину.

Зі змісту автобіографії ОСОБА_2 вбачається, що, зазначаючи відомості про громадську роботу (у тому числі на виборних посадах) та відомості про наявність чи відсутність судимості, останній відповідно вказав, що: «З 2014 року по теперішній час - депутат Київської обласної ради VI (поточного) скликання», а «судимість відсутня».

З наведеного випливає безпідставність посилання Апелянта на незазначення Третьою особою відомостей щодо громадської роботу (в тому числі на виборних посадах) та наявності чи відсутності судимості за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, злочину проти виборчих прав громадян чи корупційного злочину.

Так, основними ознаками громадської роботи є її безоплатність та суспільна корисність, що відповідає положенням ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад». Отже зазначення Третьою особою про те, що остання є з 2014 року депутатом Київської обласної ради, в якості відомостей про виконання громадських робіт (у тому числі на виборних посадах) не суперечить положенням Закону України «Про місцеві вибори» та, відповідно, не свідчить про невідповідність автобіографії кандидата у вказаній частині.

Щодо твердження Апелянта про відсутність в автобіографії ОСОБА_2 інформації про наявність чи відсутність судимості саме за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, злочину проти виборчих прав громадян чи корупційного злочину колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що формулювання «судимість відсутня» свідчить про відсутність у Третьої особи судимостей взагалі, у тому числі й за визначені у положенні Закону злочини.

У зв'язку з чим суд апеляційної інстанції повністю погоджується з твердженням Київського окружного адміністративного суду про безпідставність посилання Білоцерківського МОПП «Об'єднання «Самопоміч» на невідповідність автобіографії ОСОБА_2 вимогам Закону.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції про необґрунтованість доводів Позивача про невідповідність зазначеної у декларації ОСОБА_2 про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру інформації щодо членів сім'ї вимогам чинного законодавства, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону декларація про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за рік, що передує року початку виборчого процесу, подається кандидатом у депутати, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови, старости за формою, встановленою Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Як вірно зазначив суд першої інстанції, у примітках до форми декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, затвердженої Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» закріплено, що у позиції 4 (члени сім'ї декларанта) зазначаються відомості відповідно до абзацу десятого частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

Згідно абз. 10 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону члени сім'ї - особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, в тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Тобто, обов'язковою умовою для фіксування у декларації відомостей про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру складу сім'ї декларанта необхідно встановити факт, чи є такі особи членами сім'ї декларанта саме у розумінні Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», тобто чи спільно проживають такі особи, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, доказів на підтвердження зазначених обставин Позивачем надано не було, у той час як положення Закону не покладають на Відповідача обов'язку здійснювати перевірку таких відомостей кандидата.

Отже, враховуючи, що Третьою особою було подано до Білоцерківської МВК всі, передбачені ст. 40 Закону документи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у Відповідача підстав для відмови у реєстрації ОСОБА_2 кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови, що, у свою чергу, свідчить про обґрунтованість позиції суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

При цьому судова колегія погоджується, що Європейський суд з прав людини у виборчих справах щодо інших країн, зокрема, у рішенні «Краснов та Скуратов проти Російської Федерації» від 19.07.2007 року, визначає поняття «надмірного формалізму», коли в документі відсутня якась назва або реквізит, це вважається органами влади не помилкою (неточністю), а відсутністю самого документу. Таким чином, Європейський суд з прав людини вважає хибною практикою факт позбавлення органами виконавчої влади заявника можливості приймати участь в виборах у зв'язку з можливим неподанням заявником точної інформації про свою зайнятість, через що в подібних правових ситуаціях суд вважає відсутнім розумне співвідношення пропорційності між застосованим заходом і законною метою.

Отже, на думку суду, наявність суперечливих, на думку Позивача, відомостей у заяві, автобіографії та декларації Третьої особи, не може бути підставами для відмови у реєстрації кандидатом на посаду Білоцерківського міського голови за умови подання всіх документів. Крім того, недотримання певних вимог щодо оформлення документу є підставою для внесення до нього виправлень, а не підставою для прийняття рішення про відсутність такого документу взагалі.

Крім іншого судом враховується, що зі змісту остаточного звіту за післявиборний період 29 жовтня - 6 листопада 2012 року, складеного Місією спостереження за виборами в Україні Бюро демократичних інституцій та прав людини ОБСЄ та опублікованого у Віснику Центральної виборчої комісії за 2013 рік №1 вбачається висновок про те, що можна було б запровадити ефективні механізми повідомлення, щоб потенційні кандидати отримували інформацію від органів управління виборчим процесом про виявлені пропуски та помилки у їхніх поданнях, що дасть їм змогу виправити відповідні помилки.

У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Білоцерківської МВК від 29.09.2015 року №37.

Посилання Апелянта на ряд рішень Вищого адміністративного суду України, що, на якого думку, підтверджують викладену в апеляційній скарзі позицію, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 16 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права, по-друге, зі змісту поданих судових рішень не вбачається однозначної позиції суду касаційної інстанції щодо подібних правовідносин.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 172, 177, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Білоцерківської міської організації політичної партії «Об'єднання «Самопоміч» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2015 року у справі за адміністративним позовом Білоцерківської міської організації політичної партії «Об'єднання «Самопоміч» до Білоцерківської міської виборчої комісії Київської області, третя особа - ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування постанови - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.