Ухвала суду № 52048641, 01.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/2354/15 Головуючий у 1-й інстанції: Дудіна С.О. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта - 2010» до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішень.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року адміністративний позов ТОВ «Дельта - 2010» - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення Київської митниці Державної фіскальної служби в особі структурного підрозділу Митний пост «Святошин» № 125130005/2014/610120/2 від 10 грудня 2014 року про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130005/2014/00221 від 10 грудня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Київська митниця ДФС України, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 27 червня 2013 року між компанією GITI Tire Global Trading Pte. Ltd. (Постачальник) та ТОВ «Дельта-2010» (Дистриб'ютор) був укладений контракт № G-D/2013-0627, відповідно до якого Постачальник продає, а Дистриб'ютор купує шини (вантажні та легковантажні з радіальною конструкцією каркасу) на умовах поставки CIF, відповідно до Інкотермс 2010.

Згідно до п. 9 Контракту - ціна періодично погоджується між сторонами, після чого постачальник готує проформу інвойс, яка письмово підтверджується дистриб'ютором.

Відповідно до п. 10 Контракту - загальна вартість контракту орієнтовно складає 35 000 000, 00 доларів США.

Згідно до п. 11 Контракту - дистриб'ютор зобов'язаний сплатити постачальнику 100 % передоплати від загальної вартості кожної партії товару, як вказано в рахунку, виставленому на кожну партію товару.

У грудні 2014 року з метою митного оформлення товару (шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів в кількості 999 шт.), імпортованого позивачем на підставі вищезазначеного контракту, позивачем до Київської митниці Міндоходів України була подана митна декларація № 125130005/2014/549890 від 10 грудня 2014 року.

Митна вартість була заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем подано митному органу наступні документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД №125130005/2014/549890: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами 125/2012/0001072 від 17 березня 2014 року; міжнародну автомобільну накладну СMR №6629 від 08 грудня 2014 року; міжнародну автомобільну накладну СMR №6685 від 08 грудня 2014 року; міжнародну автомобільну накладну СMR №7546 від 08 грудня 2014 року; міжнародну автомобільну накладну СMR №9550 від 08 грудня 2014 року; міжнародну автомобільну накладну СMR № 9569 від 08 грудня 2014 року; коносамент (Bill of Landing) NJJY368296 від 23 жовтня 2014 року; платіжне доручення в іноземній валюті № 382 від 27 жовтня 2014 року; прайс-лист виробника б/н від 20 жовтня 2014 року, завірений радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП); рахунок-фактура (інвойс) № GT1405033 від 20 жовтня 2014 року; пакувальний лист б/н від 20 жовтня 2014 року; страховой поліс PYIE 201434010200E03545 від 22 жовтня 2014 року; контракт (зовнішньоекономічний договір) №G-D/2013-0627 від 27 червня 2013 року; сертифікат відповідності UA1.009.0005493-14 від 30 січня 2014 року; інформація про радіологічний контроль товару 2761 від 23 жовтня 2014 року; сертифікат про проходження товару форми A G14340090099348 від 22 жовтня 2014 року; копія митної декларації країни відправлення №3301200140000021004 від 23 жовтня 2014 року.

Проте, митним органом відповідно до ст. 53 МК України 10 грудня 2014 року повідомлено позивача про необхідність подати додаткові документи, що підтверджують митну вартість товару, а саме: виписка з бухгалтерської документації; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Між тим, на думку митного органу додаткові документи не підтвердили заявлену митну вартість товару, оскільки надані видаткові накладні не стосувалися спірної партії товару, а висновок ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 4106 від 02 грудня 2014 року не містить інформації про якісні та вартісні характеристики товару.

На підставі вищевикладеного Київською митницею Міндоходів в особі митного поста «Святошин» було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 125130005/2014/610120/2 від 10 грудня 2014 року, яким збільшено митну вартість товарів та відповідно митний збір та ПДВ, а саме: митний збір 7 % збільшився на 20 777, 57 грн., а ПДВ 20 % на 63 520, 00 грн, що разом становить 84 297, 57 грн.

Крім того, відповідачем сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів за заявленою позивачем митною вартістю № 125130005/2014/00221 від 10 грудня 2014 року.

Підставами для коригування митної вартості за шостим (резервним) методом, у відповідності до графи 33 оскаржуваного рішення стали: неможливість застосування попередніх методів визначення митної вартості, зокрема, метод 1 не може бути застосовано, оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності та не містяться всі відомості щодо підтвердження числових значень складових митної вартості товарів (експертний висновок не враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку; не враховані всі витрати до кордону України відповідно до рахунку на перевезення). Методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовані у зв'язку з невиконанням вимог ст. ст. 59-60 МК України; методи згідно із ст. ст. 62-63 МК України не застосовуються у зв'язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за даними методами. Митна вартість визначена за шостим (резервним) методом з урахуванням наявної інформації раніше визначеного рівня митної вартості за МД № 125130005/2014/548469 від 28 жовтня 2014 року.

Не погоджуючись із спірними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ст. 9 Конституції України - чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно до п. 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до п. 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно до п. 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Частиною 1 ст. 246 МК України передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України - митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно до ч. 1 ст. 257 МК України - декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до ч. 6 ст. 264 МК України - митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до п. 2 ч. 2, 4 ст. 52 МК України - декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України - визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно до ч. 1 ст. 58 МК України - метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 МК України - у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно до ст. 57 МК України - забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Тобто, Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно до ч. ч. 2, 4 та 5 ст. 54 МК України - митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України - митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Виходячи з аналізу вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Частиною 3 ст. 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МК України - прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач, витребовуючи у товариства додаткові документи, посилався на ту обставину, що наявна у митного органу інформація щодо митної вартості імпортованого товару призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Водночас, відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів на підтвердження того, що позивач, при поданні декларації митної вартості, надав не повний перелік необхідних документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

А тому, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні підстави для витребування у позивача додаткових документів, перелік яких наведений у ч. 3 ст. 53 МК України.

Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що відповідачем не вказано у зв'язку з наявністю якої саме інформації у митного органу виникли сумніви у правильності визначення позивачем митної вартості товару, оскільки митний орган у випадку наявності обгрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей, щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.»

Спірні рішення також не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішеннях, що доводило б обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, та не розкривають конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність.

Крім того, в порушення приведених вище норм спірні рішення не містять обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Проте, як у всіх випадках митниця по суті лише загально зазначає, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, через неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів та невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам наведеним у главі 9 МК України.

Крім того, відповідачем у справі не було ніяким чином доведено проведення дій щодо можливості застосування інших методів визначення митної вартості товару, за виключенням резервного.

Системний аналіз cm. cm 57, 59-60 МК України свідчить, що до прийняття рішення про застосування шостого методу, відповідач повинен був провести консультації та інші дії в межах своїх повноважень (зокрема по отриманню документів та відомостей) щодо можливості застосування кожного з 2 по 5 методів, та результатами яких така можливість була б обґрунтовано виключена.

Натомість, оскаржуване рішення про коригування митної вартості містить формальну відписку про неможливість застосування 2-5 методів визначення митної вартості через відсутність відомостей та без вказівки на вчинені дії щодо цих методів і зокрема - на дії по отриманню необхідних відомостей.

З привод ненадання позивачем рахунку-проформи, колегія суддів звертає увагу, що приписами п. 3 ч. 2 ст. 53 МК України такий документ надається у разі, якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу.

Проте, як вбачається зі змісту контакту № G-D/2013-0627 від 27 червня 2013 року поставлений товар передавався позивачеві саме у власність.

Крім того, позивачем при розмитненні товару був наданий рахунок-фактура (інвойс) GT1405033A від 20 жовтня 2014 року, який в достатній мірі підтверджує фактичну вартість партії товару, а тому посилання відповідача на положення контракту щодо підтвердження ціни товару саме проформою інвойсом, свідчить про формальний підхід митного органу до аналізу наданих декларантом документів, без дослідження їх змісту.

До того ж, відповідно до п. 8 Контракту будь-яке порушення постачальником умов будь-якої проформи інвойсу не надає дистриб'ютору право вважати даний договір розірваним, а 100 % передоплата здійснюється дистриб'ютором саме на підставі відповідного рахунку (інвойсу), виставленого на кожну окрему партію товару.

Не заслуговують на увагу й посилання митного органу на необхідність надання позивачем документів на підтвердження транспортних та страхових витрат, оскільки відповідно до правил Інкотермс 2010, термін CIF (Cost, Insurance and Freight, або вартість, страхування і фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, ризик втрати чи пошкодження товару, проте додаткові витрати після здійснення постачання переходять з продавця на покупця. Продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески на користь покупця, здійснити митне очищення товару для експорту.

Таким чином, значення вартості страхування в даному випаду не потребують додаткового обґрунтування.

Крім того, відповідно до умов Інкотермс-2010 мінімальна страхова сума повинна покривати вартість поставки передбаченої умовами контракту плюс 10 % та повинна бути встановлена у валюті контракту ( 195 292,85 дол. США + 10 % = 214 821, 20 дол. США.).

Отже, на виконання умов контракту постачальником здійснено страхування товару на умовах CIF, що підтверджується наданим відповідачу страховим полісом № PYIE2014340010200Е03545 від 22 жовтня 2014 року.

Також митний орган, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару зазначив про необхідність надання транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Отже, відповідачем у оскаржуваному рішенні прямо вказано у яких випадках, існує необхідність подачі транспортних документів.

Крім того, позивачем при митному оформленні надавались відповідачу транспортні перевізні документи, а саме: міжнародна автомобільна накладна CMR № 6629 від 08 грудня 2014 року; міжнародна автомобільна накладна CMR № 6685 від 08 грудня 2014 року; міжнародна автомобільна накладна CMR №7546 від 08 грудня 2014 року; міжнародна автомобільна накладна CMR № 9550 від 08 грудня 2014 року; міжнародна автомобільна накладна CMR № 9569 від 08 грудня 2014 року; коносамент (Bill of Lading) NJJY368296 від 23 жовтня 2014 року.

Таким чином, позивачем виконано всі вимоги, щодо надання додаткових документів, та в повній мірі підтверджено митну вартість товару за першим методом.

Доводи апелянту з приводу того, що в прайс-листі виробника товару № б/н від 20 жовтня 2014 року та митній декларації країни відправлення № 330120140000021004 від 23 жовтня 2014 року зазначено, що товар поставляється на умовах FOB (за якими витрати по страхуванню та транспортуванню товару покладаються на покупця) не заслуговують на увагу, оскільки договірними умовами передбачена поставка товару саме за правилами CIF, а позивач не може нести відповідальність за відображення його постачальником у виписаних ним документах інформації, яка відрізняється від закріплених в договорі умов.

Крім того, як вірно встановлено судом першої інстанції, як прайс-лист виробника товару № б/н від 20 жовтня 2014 року, так і митна декларація країни відправлення № 330120140000021004 від 23 жовтня 2014 року складені не контрагентом позивача за контрактом - GITI Tire Global Trading Pte. Ltd., а GITI TIRE (ANHUI) COMPANY LTD., який є заводом (виробничою потужністю) постачальника, не веде будь-якої комерційної діяльності (згідно заяви GITI Tire Global Trading Pte. Ltd.), а тому відображені ним показники у власних документах не можуть впливати на визначення митної вартості товару, імпортованого позивачем.

Отже, подані документи підтверджують задекларовану позивачем митну вартість товару, зокрема, контракт (зовнішньоекономічний договір) № G-D/2013-0627 від 27 червня 2013 року, інвойс (рахунок-фактура) GT1405033 від 20 жовтня 2014 року, платіжне доручення в іноземній валюті (що підтверджує вартість товару) № 382 від 27 жовтня 2014 року.

Також, колегія суддів звертає увагу, що прайс-лист є документом, що складається виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідним документом або документом, що засвідчує якість товару.

Так, в інвойсі GT1405033 від 20 жовтня 2014 року зазначена кількість, ціна та перелік товару, який був наданий позивачем відповідачу при розмитненні товару.

Крім того, ціна розмитнюваного товару, яка була задекларована позивачем підтверджується не лише інвойсом, а також прайс-листом виробника б\н від 20 жовтня 2014 року, завіреним радою Китаю зі сприяння міжнародній торгівлі (ТПП), та висновком ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 4106 від 10 грудня 2014 року.

Також, в експертному висновку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» № 4106 від 02 грудня 2014 року вказується, що згідно аналізу комерційних пропозицій підприємств виробників та постачальників відповідної продукції, можна вважати, що рівень цін на автошини, що імпортуються згідно Інвойсу № GT1405033 від 23 жовтня 2014 року до контракту № G-D/2013-0627 від 27 червня 2013 року, відповідає поточній кон'юктурі ринку.

Рівень цін може змінюватись в залежності від якості зазначеного товару, умов оплати, розміру партії, кон'юктурної ситуації на ринку, тощо. Джерела інформації: цінові пропозиції компаній виробників: Xingtai Shine Tire Co. Ltd., Qingdao Goldkylin Industry Product Co. Ltd., Qingdao Tyreway Co., Ltd, Qingdao Sino Combo Imp. And Exp. Co., Ltd., Tirexcelle (Qingdao) Inc, Qingdao Sakura International Trade Co., Ltd, Sinorient Tyre Co., Ltd., Інтернет ресурси: alibaba.com, made-in-china.com.

Отже, на думку колегії суддів, експертний висновок враховує аналіз цін виробників аналогічної продукції на ринку, а тому ДП «Укрзовнішекспертиза» провело аналіз цін аналогічної продукції на ринку, що і відображено у висновку № 4106 від 02 грудня 2014 року.

Таким чином, позивачем для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.

Також колегія суддів звертає увагу, що митний орган не навів жодного обґрунтованого пояснення та не надав жодного доказу, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

В свою чергу, митна вартість товарів була підтверджена позивачем всіма необхідними документами, зазначеними у ч. 2 ст. 53 МК України.

Отже, Декларантом для підтвердження митного оформлення товару було подано усі документи, які підтверджують вартість товару та усі складові митної вартості.

У спірних рішеннях відсутні зазначення будь-яких розбіжностей у поданих до митного оформлення додаткових документах для підтвердження заявленої митної вартості.

Таким чином, у відповідача під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Тобто, митний орган не обґрунтував у своїх рішеннях, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не навів обставини, які мали були бути підтвердженні додатково запитаними митним органом документами.

Крім того, в рішеннях про коригування митної вартості товару митний орган чітко не вказав, які відомості в наданих йому документах викликають сумніви, в чому вони полягають та яким чином витребувані документи можуть вплинути на визначення ціни за будь-яким методом.

Згідно до правової позиції Верховного суду України вказаної в постановах від 29 травня 2012 року по справі №21-91а12, від 11 вересня 2012 року по справі № 21-262а12, яка винесена у зв'язку з неоднаковим застосуванням норм матеріального права і є обов'язковою для державних органів та судів України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24 травня 2012 року - обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Однак, переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару.

А тому, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) є необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали справи та виніс обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст ухвали виготовлений 06 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Хрімлі О.Г.

Коротких А. Ю.