Ухвала суду № 52048619, 05.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/8116/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Мєзєнцев Є.І.

У Х В А Л А

Іменем України

05 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Старової Н.Е., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Військової частини А3620 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до Військової частини А3620 про:

- визнання протиправними дії Військової частини А3620 (далі - В/ч А3620, відповідач) щодо нарахування і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_2, передбаченої статтею 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року № 889 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин);

- зобов'язання Військової частини А3620 здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні ОСОБА_2 з урахуванням додаткової щомісячної винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року № 889 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Позивач, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2, у період з 01.08.1988 по 26.11.2014 безперервно проходив військову службу у Збройних Силах України, остання посада перед звільненням - заступник командира частини - головний інженер Військової частини А3620, військове звання перед звільненням - "підполковник".

Наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України "По особовому складу" від 16 жовтня 2014 року № 588 підполковника та заступника командира частини - головного інженера Військової частини А3620 ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас відповідно до пункту "б" (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу. Вислуга років у Збройних Силах України на момент звільнення склала 26 років 03 місяці.

Після звільнення підлягає направленню для зарахування на військовий облік до Києво-Святошинського районного військового комісаріату Київської області.

Наказом Т.в.о. командира Військової частини А3620 "По стройовій частині" від 26 листопада 2014 року № 248 підполковника ОСОБА_2, заступника командира частини - головного інженера Військової частини А3620, звільненого наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 16 жовтня 2014 року № 588 з військової служби у запас за пунктом "б" (за станом здоров'я) частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" з правом носіння військової форми одягу, з 26 листопада 2014 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Києво-Святошинського районного військового комісаріату Київської області.

Вказаним вище наказом вирішено:

- виплатити премію за період з 01 по 26 листопада 2014 року у розмірі 90% від посадового окладу, за особистий внесок у загальні результати служби, згідно пункту 31 наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260;

- виплатити надбавку за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50% від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та процентної надбавки за вислугу років, згідно пункту 15 наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 за період з 01 по 26 листопада 2014 року;

- виплатити щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% від місячного грошового забезпечення згідно постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 за період з 01 по 26 листопада 2014 року;

- виплатити надбавку у зв'язку з діяльністю, яка передбачає доступ до державної таємниці у розмірі 15% від посадового окладу, за період з 01 по 26 листопада 2014 року;

- припинити доступ до роботи з відомостями, що містять державну таємницю та виплату процентної надбавки за роботу з таємними документами;

- виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, згідно наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260.

Згідно даних, зазначених у наказі: щорічну основну відпустку за 2014 рік використано тривалістю 45 діб (з 27 вересня по 10 листопада 2014 року); грошову допомогу на оздоровлення, згідно наказу Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 за 2014 рік отримано; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, передбачену наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260 за 2014 рік не отримано; службовим житлом по лінії Міністерства оборони України не забезпечувався.

06 квітня 2015 року позивач звернувся до командира Військової частини А3620 з заявою від 03.04.3015, в якій просив про здійснення перерахунку та виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні, наказом командира Військової частини A3620 від 26 листопада 2014 року, у зв'язку з тим, що щомісячна грошова додаткова винагорода мала постійний характер та для визначення складових грошового забезпечення при виплаті одноразової грошової допомоги слід застосувати не наказ Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, а вимоги Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, пункт 2 статті 9 та пункт 2 статті 15, який має вищу юридичну силу, тому винагорода повинна була бути включена до грошового забезпечення при розрахунку та виплаті йому одноразової грошової допомоги.

Листом від 16.04.2015 вих. № 486 ОСОБА_2 було повідомлено, що за приписами п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 15.11.2010 № 595 (із змінами та доповненнями) винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Як наслідок, підстав для включення щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби немає.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 липня 2008 р. за № 638/15329 (далі - Інструкція № 260), Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.11.2010 р. № 595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 р. № 825), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 листопада 2010 року за № 1194/18489 (далі - Інструкція № 595).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звернення позивача з адміністративним позовом до суду стала виплата йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення позивача за 26 повних календарних років служби без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року № 889.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону № 2232-XII.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-XII (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст. 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

У відповідності до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення (ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII).

Приписами ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з військової служби на підставі пункту "б" частини 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби). На момент звільнення позивача, його календарна вислуга років у ЗСУ складає більше 26 років, а відтак відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" позивач при звільненні набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 закріплені питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій (далі - Постанова № 889).

Так, відповідно до пп. 1 п. 1 Постанови № 889 (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби мають право на отримання щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Підпунктом 2 пункту 1 Постанови № 889 установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення (п. 2 Постанови № 889).

Правила і порядок виплати грошової допомоги військовослужбовцям у разі звільнення з військової служби визначені розділом XXXVIII Інструкції № 260.

Згідно з п. 38.6 розділу XXXVIII Інструкції № 260 (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, які звільняються з підстав, зазначених у пунктах 38.1 та 38.2 цієї Інструкції, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, включаються:

- звільненим з посад, на які вони були призначені, - оклад за штатною посадою, оклад за військовим званням і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення);

- які на день звільнення з військової служби перебували в розпорядженні відповідних командирів (начальників) та тим, які до дня звільнення з військової служби були звільнені від посад (у тому числі у зв'язку зі скороченням штатних посад), - посадовий оклад, оклад за військовим званням на день звільнення з військової служби, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), що отримували військовослужбовці за останніми штатними посадами відповідно до законодавства України.

Крім того, відповідно до приписів п. 3 Інструкції № 595 (в редакції чинній в момент виникнення спірних правовідносин) до місячного грошового забезпечення, з якого визначається винагорода, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням та щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою (посадою, до тимчасового виконання обов'язків за якою він допущений).

Пунктом п'ятим Інструкції № 595 встановлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Згідно з п. 8 Інструкції № 595 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена Постановою № 889 та Інструкцією № 595, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, виплата не є щомісячною, а тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Аналогічна правова позиція щодо застосування ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII, Постанови № 889, Інструкції № 595, які регулюють підстави, порядок та умови виплати щомісячної одноразової грошової допомоги, була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, в постановах від 15.10.2013 (справа № 21-368а13), від 04.11.2014 (справа № 21-473а14).

За правилами ч. 1 ст. 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

суддя Н.Е.Старова

суддя В.В.Файдюк

Головуючий суддя Мєзєнцев Є.І.

Судді: Файдюк В.В.

Старова Н.Е.