Постанова № 52048560, 29.09.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 753/9964/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Коренюк А.М.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

29 вересня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 15.06.2015 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила: визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці ОСОБА_2; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, починаючи з 28.03.2015, з урахуванням довідки, наданої Верховним Судом України щодо розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та сплачувати його у розмірі 84 % від суми 23 751 грн., тобто у сумі 19 950, 84 грн.

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 15.06.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою позивач звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва й отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з вересня 2011 року.

31.03.2015 позивач звернулась до відповідача про перерахунок та виплату довічного щомісячного грошового утримання на підставі довідки, виданої Верховним Судом України за показниками розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді на даний час, починаючи з 28.03.2015, та виплачувати у розмірі 84% від суми 23 751 грн., тобто - 19 950 грн. 84 коп.

Листом відповідача №213/211-172 від 06.04.2015 позивачу відмовлено в перерахунку щомісячного грошового утримання, у зв'язку з тим, що для цього відсутні підстави.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що зважаючи на те, що у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року діятиме та діє новий порядок виплати пенсій особам, яким призначено щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ), у задоволенні позову необхідно відмовити.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що позивач мала право на перерахунок пенсії, а Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ звужує обсяг її прав.

Колегія суддів вважає доводи апелянта обґрунтованими та не погоджується з рішенням суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

Однією з конституційних гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, зокрема для суддів в відставці - щомісячного довічного грошового утримання.

При цьому, відповідно до частин другої і третьої ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Аналогічне положення закріплено в ч.6 ст.47 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. №2453-VI про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді.

Відповідно до ч.3 ст.138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 р. №2453-VI в редакції, що діяла до внесених змін Законом України від 08.07.2011 №3668-VI, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

При цьому, частиною 4 зазначеної вище статті передбачено, що у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів Конституційного Суду України відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання, з усієї суми заробітної плати діючих суддів Конституційного Суду України з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

Внесеним Законом України від 8 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», що набрав чинності з 1 жовтня 2011 року, (надалі - Закон № 3668-VI), у частину третю статті 138 Закону №2453-VІ зі змінами було передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, який працює на відповідній посаді.

У внесених Законом № 3668-VI в частину п'яту ст.138 Закону № 2453-VІ змінах визначено, що виплата щомісячного довічного грошового утримання, призначеного відповідно до цієї статті, на період роботи на посадах, які дають право на його призначення або право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених законами України «Про прокуратуру», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», припиняється. На цей період призначається і виплачується пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Максимальний розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного Фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Однак, Конституційний Суд України рішенням від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013 частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону № 2453-VI у редакції Закону № 3668-VI визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У цьому рішенні Конституційний Суд України вказав на те, що Законом № 3668-VI змінено визначений Законом № 2453-VI порядок нарахування щомісячного довічного грошового утримання, внаслідок чого зменшено розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів. Залишивши незмінним зміст права на щомісячне довічне грошове утримання суддів, Закон № 3668-VI звузив обсяг цього права, встановивши обмежену базу для нарахування суддям щомісячного довічного грошового утримання, його максимальний розмір та обмеження у здійсненні перерахунків щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а також скасував право суддів на одержання щомісячного довічного грошового утримання без обмеження граничного розміру, його індексацію, застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України від 09.07.2003р. № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» щодо проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та інших передбачених законодавством перерахунків, чим знизив досягнутий рівень гарантій незалежності суддів, що не узгоджується з конституційним положенням про недопустимість звуження змісту чи обсягу гарантій незалежності суддів.

Ухвалюючи зазначене рішення, Конституційний Суд України врахував попередні позиції стосовно гарантій незалежності суддів, викладені ним у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, 18 червня 2007 року № 4-рп/2007, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, які полягають у тому, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, у тому числі конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання в здійснення правосуддя.

Отже, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді (суддівська винагорода), як під час здійснення ним своїх повноважень, так і в майбутньому, у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці ( щомісячне довічне грошове утримання ). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів, і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

У постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 24 березня 2015 року в аналогічній адміністративній справі зазначено, що з моменту ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 підлягає застосуванню частина третя статті 138 Закону № 2453-VI в редакції до змін, внесених Законом № 3668-VI: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання».

Також, аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.06.2015 у справі № 21-472а15.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Також, викладене вище відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді(пункт 6.4).

У Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки від 17 листопада 2010 року № (2010)12 зазначено: «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці» (пункт 54).

Крім того, положення статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, як до змін, так і після них, не тільки не встановлюють заборони перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а навпаки ставлять у залежність його розмір від грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, колегія суддів вважає, що позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 84 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, оскільки позивач є суддею у відставці, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на основні елементи соціального захисту.

Більш того, згідно з пунктами 3 і 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 384/2011, пунктами 2.1 і 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 № 5-5), серед основних завдань і функцій Пенсійного фонду України та його органів на місцях є призначення (перерахунок) пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та підготовка документів для їх виплати.

Додатком № 2 до Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, встановлена форма довідки про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в якій зазначаються відомості про заробітну плату судді, яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.

Як вбачається з довідки, виданої Верховним Судом України, суддівська винагорода судді Верховного Суду України, який працює на відповідній посаді, станом на 28.03.2015 становить 23 751, 00 грн.

Виходячи з наведених вище положень законів, на даний час позивач має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання з розрахунку, який складає 23 751, 00 грн., а тому відповідач протиправно відмовив позивачу у перерахунку щомісячного грошового утримання.

Щодо посилань суду першої інстанції на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, яким, як вважає суд, обмежно право позивача на отримання вказаних виплат, колегія суддів зазначає наступне.

Так, Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», який набрав чинності з 01.04.2015, було внесено зміни до ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та вказано, що тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року:

- особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ), у період роботи на посадах, які дають право на призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до цієї статті або право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", щомісячне довічне грошове утримання, призначене відповідно до цієї статті, не виплачується;

- у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

У п.2 Пояснювальної записки до Проекту Закону України № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» прописано, що метою даного Закону та шлях її досягнення є, зокрема, врегулювання правовідносин щодо виплати спеціальних пенсій певній категорії осіб (народні депутати, державні службовці та прирівняні до них особи, судді, прокурори та інші).

Спеціальні пенсії поширюються на державних службовців, народних депутатів та їх помічників, суддів, прокурорів, працівників прокуратури, митників, журналістів, наукових і науково-педагогічних працівників, працівників дипломатичної служби, Кабінету Міністрів України та Національного банку, органів місцевого самоврядування, судової експертизи тощо. Призначення таких пенсій регламентують спеціальні закони та специфічні умови призначення таких виплат.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів» з вересня 2011 року; 19.10.2011 позивач отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Тобто, на момент звернення до відповідача із заявою про перерахунок довічного щомісячно грошового утримання позивач працювала на інших посадах/роботах, а розмір грошового утримання перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, що свідчить про те, що відповідно до Закону України № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 пенсія виплачується у розмірі 85 відсотків призначеного розміру.

Позивач реалізувала своє право на звернення за перерахунком розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, звернувшись із відповідною заявою до органів Пенсійного фонду ще до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213- VІІІ від 02 березня 2015 року, яким були внесені зміни у Закон України «Про судоустрій і статус суддів», і на час її звернення був чинним Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192- VІІІ, який гарантував їй таке право.

Таким чином, оскільки на момент звернення позивача до УПФ України в Дарницькому районі м. Києва із заявою про перерахунок та виплату довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці діяв Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 № 192- VІІІ, то пенсійний орган зобов'язаний був здійснити такий перерахунок з урахуванням довідки Верховного Суду України. А з дати набрання чинності Законом України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», тобто з 01.04.2015, пенсія позивача повинна була виплачуватись в розмірі 85 відсотків призначеного розміру.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт надав до суду докази, що спростовують правомірність рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вирішив скасувати її та ухвалити нове рішення, оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Як вбачається з платіжного доручення від 21.05.2015 (а.с.1), позивачем сплачено судовий збір за подачу адміністративного позову в розмірі 73 грн. 08 коп., та з платіжного доручення від 23.06.2015 (а.с.44) позивачем сплачено судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 36 грн. 54 коп., які слід відшкодувати на користь ОСОБА_2.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 15.06.2015 - скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо відмови в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду України у відставці ОСОБА_2.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2, починаючи з 28.03.2015, з урахуванням довідки, наданої Верховним Судом України щодо розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, та сплачувати його у розмірі 84 % від суми 23 751 грн., тобто у сумі 19 950, 84 грн. з урахуванням вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 109,62 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.