Ухвала суду № 520479, 17.01.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/скарга №К-7368/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2007 р. Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників:

позивача: Колесник Т.М.

відповідача: Власенко Н.Д., Вовненка Ю.І.

розглянувши касаційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

на рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2005 р.

у справі№ 29/514

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Механізована колона №28»

до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем заявлено вимоги, з врахуванням уточнених вимог, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, прийнятих ДПІ у м.Голівці, №0000062630/2 від 16.11.2004 р., яким визначена сума податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 3120 грн., у т.ч. 2400 грн. основного платежу та 720 грн. штрафних (фінансових санкцій) та №0000072630/2 від 16.11.2004 р., яким визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 144488 грн., у т.ч. 96325 грн. основного платежу та 48163 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 14.02.2005 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2005 р., позов задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000062630/2 від 16.11.2004 р. в повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0000072630/2 від 16.11.2004 р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 130358 грн., у т.ч. 86905 грн. основного платежу та 43453 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

На судові рішення відповідачем подано касаційну скаргу, у якій ставиться питання про їх скасування, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову, з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що основні фонди групи 2, які не значаться у наявності підприємства внаслідок їх крадіжки, та не використовуються у господарській діяльності підприємства, не повинні зменшувати балансову вартість основних фондів групи 2 і як наслідок, фактичне зменшення балансової вартості основних фондів групи 2 на суму амортизаційних відрахувань, які нараховані на вартість вищезазначених транспортних засобів, є неправомірним. Невірне відображення в податковій декларації назви та юридичної адреси платника податку є порушенням пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому такі податкові накладні не дають права позивачу на формування податкового кредиту.

Позивач заперечень на касаційну скаргу не надав. Його представник у судовому засіданні касаційної інстанції просив в задоволенні касаційної скарги відмовити, рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях у межах касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідачем проведено комплексну документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2001 р. по 31.03.2004 р. за результатами якої складено акт №117/26-2-211-2/30350240 від 14.09.2004 р.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення №0000062630/2 від 16.11.2004 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 3120 грн., у т.ч. основний платіж 2400 грн., штрафні (фінансові ) санкції 720 грн. та №0000072630/2 від 16.11.2004 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 144488 грн., у т.ч. основний платіж 96325 грн., штрафні (фінансові) санкції 48163 грн.

Як встановлено у справі, у березні 2003 р. позивачем був придбаний автомобіль КАМАЗ-54115 загальною вартістю 109000 грн. та напівпричіп СЗАП-93272 загальною вартістю 44000 грн., оплата яких проведена в повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Постановою слідчого Авдієвського ГВ УМВС України в Донецькій області від 24.10.2003 р. порушена кримінальна справа про незаконне заволодіння автомобілем КАМАЗ-54115 та напівпричепом СЗАП-93272А за ознаками злочину, передбаченого ст.289 ч.3 КК України. Постановою від 23.12.2003 р. досудове розслідування по цій кримінальній справі було зупинено до встановлення осіб, які вчинили злочин чи виникнення необхідності у проведенні слідчих дій.

У звязку з викраденням, автомобіль КАМАЗ-54115 та напівпричіп СЗАП-93272А були списані позивачем.

Відповідно до пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання.

Розподіл основних фондів за групами передбачено пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 цього Закону, згідно якого автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього належать до групи 2.

Пп.8.4.8 п.8.4 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у разі ліквідації основних фондів за рішенням платника податку або якщо з незалежних від платника податку обставин основні фонди (їх частина) зруйновані, викрадені чи підлягають ліквідації або платник податку змушений відмовитися від використання таких основних фондів з обставин загрози чи неминучості їх заміни, зруйнування або ліквідації, платник податку в звітному періоді, в якому виникають такі обставини:

а) збільшує валові витрати на суму балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1, при цьому вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля;

б) не змінює балансову вартість груп 2, 3 і 4 стосовно основних фондів цих груп.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що автомобіль КАМАЗ-54115 та напівпричіп СЗАП-93272А належать до 2 групи основних фондів та були викрадені, дійшли вірного висновку про правомірне віднесення позивачем до амортизаційних відрахувань суми 8,0 тис.грн., нарахованих на їх вартість, оскільки балансова вартість викрадених КАМАЗу-54115 та напівпричепу СЗАП-9372 не змінюється та рахується у складі балансової вартості основних фондів групи 2 позивача, що зумовлює наявність підстав для нарахування амортизації за приписами пп.8.3.1 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Забороняється включення до податкового кредиту, згідно пп.7.4.5 цього Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи, що сума податку нарахованого та сплаченого позивачем у звязку з придбанням автомобілю КАМАЗ-54115 та напівпричепу СЗАП-93272 підтверджується податковими накладними №03061 від 06.03.2003 р. на загальну суму 109000 грн., у т.ч. ПДВ-18166,67 грн. видана ТОВ НВФ «Арго-Союз» та №23 від 05.03.2003 р. на загальну суму 44000 грн. , у т.ч. ПДВ 7333,33 грн., що складена ТОВ «Автоприцеп-КАМАЗ-Україна», а також платіжними дорученнями №94 від 05.03.2003 р. на суму 109000 грн. та №95 від 05.03.2003 р. на суму 44000 грн., суди дійшли вірного висновку про правомірне віднесення позивачем сум ПДВ за цими податковими накладними до складу податкового кредиту у березні 2003 р.

Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено обовязок покупця проводити коригування податкового кредиту з ПДВ у разі, коли в подальшому придбаний товар був викрадений.

Крім того, відповідачем податковий кредит за наведеними податковими накладними був зменшений у жовтні 2003 р. на суму 18699 грн. у той час коли сума ПДВ в розмірі 25500 грн. за цими накладними була включена до складу податкового кредиту у березні 2003 р., у звязку з чим висновки відповідача про завищення позивачем податкового кредиту у жовтні 2003 р. не ґрунтуються на матеріалах справи.

Щодо виявленого в акті перевірки завищення позивачем податкового кредиту на суму 68206,00 грн., у звязку з його формуванням на підставі податкових накладних виданих ВАТ «Донецькобленерго», які оформлені з порушенням встановленої форми, а саме, невірно зазначено назву та юридичну адресу продавця.

Згідно листа ВАТ «Донецькобленерго» №05-07/52 від 02.03.1999 р. воно делегувало структурним одиницям право складання податкових накладних на здійснення податкового обліку, при цьому кожній одиниці присвоєно окремий код, зокрема Центральним електричним мережам присвоєно код 009.

Як вбачається з податкових накладних, їх порядковий номер проставлений з урахуванням присвоєного коду, у графі особа (продавець) зазначено Центральні електричні мережі ВАТ «Донецькобленерго» та завірені печаткою Центральних електричних мереж.

Оскільки пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не містить вимоги щодо скріплення податкової накладної печаткою підприємства або окремо печаткою «для податкових накладних», судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про дотримання позивачем вимог пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону при формуванні податкового кредиту на суму 68206 грн.

Крім того, самі по собі недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять її недійсною та не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу.

Доводи касаційної скарги не беруться до уваги, так як не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції, повно та правильно встановивши обставини справи, дали їм належну оцінку з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Донецької області від 14.02.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2005 р. без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

О.І.Степашко

Повний текст постанови складено 19.01.2007 р.