Рішення № 52047023, 06.10.2015, Бериславський районний суд Херсонської області

Справа № 647/1256/15-ц

№ провадження 2/647/479/2015

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015 року Бериславський районний суд Херсонської області у складі: головуючого: Захарчук В.В.

при секретарі: Соболь Г.А.

представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Берислав справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, Служба у справах дітей Бериславської райдержадміністрації про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулася в суд до ОСОБА_7 про визнання угоди купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 такою що відбулася та визнання за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та огорожею, розташованого в м. Берислав по вул..Херсонській,131/1 Херсонської області. Дане мотивовано тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу зазначеного житлового будинку. В підтвердження своїх намірів щодо придбання зазначеного будинку позивач передала відповідачу частину обумовленої вартості будинку / повна вартість згідно домовленості складає 16440 грн./ кошти в розмірі 2000грн. . в свою чергу відповідач на підтвердження укладення договору купівлі продажу видала позивачу розписку від 24.12.2013р. про отримання зазначеної суми та пообіцяла забезпечити нотаріальне посвідчення договору після вирішення питання щодо виділення в частки у натурі у іншому будинку, куди вона переїде проживати з неповнолітніми дітьми. Для судової справи пов,язаної з виділенням в натурі частки житлового будинку та у зв,язку з тим, що у відповідачки не було достатньо коштів для сплати судового збору, проведення експертизи та реєстрації нерухомого майна, позивач у забезпечення договору купівлі-продажу будинку перерахувала вказані відповідачем кошти в розмірі 11062,86 грн. на банківську картку гр. ОСОБА_6. Зазначена вище сума за погодженням з ОСОБА_7 надавалася, як аванс в рахунок наступного договору купівлі-продажу. Позивач вважає, що фактично відбулося виконання сторонами зазначеного договору. Однак відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, а тому позивач вимушена звернутися до суду про визнання дійсним договору-купівлі продажу будинку та визнання права власності за нею на зазначений будинок.

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали та просили суд задовольнити заявлені вимоги з підстав викладених в позові.

Представників відповідачів ОСОБА_2 в судове засіданні позов не визнала та просила суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених нею вимог так як останні є безпідставними та не ґрунтуються на вимозі закону, щодо форми та змісту укладення договору купівлі продажу нерухомого майна з подальшим його нотаріальним посвідченням, а за таких обставин є неможливим визнати як дійсним укладення договору купівлі-продажу житлового будинку між ОСОБА_3 та ОСОБА_7. Отримані кошти є нещо інше як аванс, які відповідач готова в любий час повернути позивачу.

ОСОБА_6 також позов не визнала та просила суд відмовити позивачу в задоволенні її вимог вважаючи, що вирішення питання відносно здійснення продажу нерухомого майна з вибором покупця є особистим правом власника майна в даному випадку ОСОБА_8.

Представник служби у справах дітей вирішення питання відносно позову залишила на розсуд суду.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, наданими доказами, оцінивши їх в сукупності прийшов до думки, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що 24.12.2013р. ОСОБА_7 надала письмову розписку ОСОБА_3 щодо отримання нею в борг у останньої грошові кошти в розмірі 2000 грн..

26.05.2015р. ОСОБА_7 надала письмову розписку ОСОБА_3 в якій взяла на себе зобов,язання щодо повернення останній кошти в розмірі 13263 грн. отриманні згідно усної домовленості відносно наміру продажу відповідачем будинку.

Предметом позову є визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним з підстав, передбачених ст.. 220 ЦК України та визнання права власності на зазначене нерухоме майно.

Відповідно до вимог ст.. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку / квартири/ або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно із ч.3 ст. 640 ЦК України, договір який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення і державної реєстрації з моменту державної реєстрації.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України, передбачено, якщо недійсність правочину встановлена законом такий правочин є нікчемним. У випадках, встановлених ЦК України нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст.. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Таким чином, закон надає суду право визнати дійсним договір, який через недодержання сторонами вимог закону про його нотаріальне посвідчення є нікчемним.

Однак, правила ст.. 220 ЦК України щодо можливості визнання договору купівлі-продажу дійсним не поширюється на договори купівлі-продажу, предметом яких є земельні ділянки, єдиний майновий комплекс, житлові будинки / квартири/ або інше нерухоме майно, оскільки такий правочин підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації оскільки момент вчинення такого правочину, відповідно до положень ст.ст. 210, 640 ЦК України пов,язується з державною реєстрацією, тому правочин є неукладеним і таким, що не породжує для сторін прав та обов,язків.

Разом з тим , як зазначалося вище, ч.2 ст. 220 ЦК України надає право суду визнати дійсним нікчемний договір, а не договір, який не є укладеним. Саме на це звернув увагу Пленум Верховного Суду України у п.13 постанови « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009р..

У зв,язку з цим, не будучи укладеним, договір купівлі-продажу нерухомого майна не може бути визнаний судом дійсним на підставі ст.. 220 ЦК України, а тому відсутні й правові підстави для визнання права власності на це майно, а таким чином позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того виходячи із аналізу наданих суду позивачем розписок, як доказів щодо наміру укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, суд вважає, що позивачем не вірно вибраний спосіб свого захисту з посиланням на норми закону, що регламентують взаємовідносини громадян щодо укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна та істотних умов, якими обумовлюються дані взаємовідносини, що повинно підтверджуватися письмовими доказами.

Так в розписці наданій ОСОБА_7 ОСОБА_3 від 24.12.2013р. мова йде про отримання від останньої грошових коштів в розмірі 2000 грн. дані про те що ці гроші отриманні в рахунок укладення договору купівлі-продажу будинку в розписці відсутні. В розписці від 26.05.2015р. містяться дані де зазначено, що ОСОБА_7 взяла на себе зобов,язання повернути ОСОБА_3 взяті раніше кошти в розмірі 13263грн. щодо усної домовленості відносно продажу житлового будинку.

За таких обставин суд вважає, що дані розписки є борговим зобов,язанням ОСОБА_7 перед ОСОБА_3 і дані взаємовідносини між ними регламентуються та підлягають вирішенню в судовому порядку згідно глави 71 параграфу 1 ЦК України, пов,язаних з укладенням договору позики.

Крім того згідно інформації приватного нотаріуса Бериславського районного нотаріального округу ОСОБА_9, 10.06.2015р. за реєстровим № 254 посвідчено договір купівлі-продажу частини житлового будинку з відповідною частиною господарських будівель, що знаходиться за адресою Херсонська область м. Берислав вул.. Херсонська, 131 продавцями за яким є ОСОБА_10, ОСОБА_7, покупець ОСОБА_11, що є також підставами у відмовлені у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 213-218 ЦПК України, ст..ст. 220, 215, 640, 657 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи ОСОБА_6, Служба у справах дітей Бериславської райдержадміністрації про визнання угоди купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 такою що відбулася та визнання за ОСОБА_3 право власності на житловий будинок з господарськими спорудами та огорожею, розташованого в м. Берислав по вул..Херсонській,131/1 Херсонської області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Бериславський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Захарчук