Ухвала суду № 52045750, 06.10.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8439/15

Головуючий у першій інстанції Кисельов В. К.

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А. суддів: Варикаші О.Д., Станкевича В.А.

при секретарі - Стадніченко А.І.

розглянувши цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Суворівського районного суду м. Одеси від 20 травня 2015 року, -

встановила:

13.03.2015 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування. Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 липня 2011 року, близько 14 години 30, на вул. Кримська в м. Одесі з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем «АЗЛК» реєстраційний номер НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода.

Вина відповідача у вчиненні вказаного ДТП підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 07.10.2011року.

На час ДТП відповідач не мав чинного договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

В результаті вищевказаної пригоди був пошкоджений автомобіль "Ніссан" д. н. з. НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 та за кермом якого знаходився водій ОСОБА_5 цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПАТ «СК «Добробут», згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, №АА/5222115, строк дії якого з 29 червня 2011 року по 28 червня 2012 року.

Згідно звіту № 832-09-11 від 23 вересня 2011 року вартість матеріальної шкоди, яка була заподіяна складає суму у розмірі 9092 грн. 43 коп. Однак податок на додану вартість у розмірі 1515 грн. не є прямим збитком, а тому не може бути включений МТСБУ до суми регламентної виплати. В зв'язку з чим, сума страхового відшкодування становила у розмірі 7576 грн. 67 коп.

16 грудня 2011 року потерпілим з метою отримання відшкодування звернувся з відповідною заявою в МТСБУ

29 грудня 2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про добровільне врегулювання спору з потерпілим, яку той отримав та залишив поза увагою.

15 березня 2012 року МТСБУ здійснило виплату відповідачу суму у розмірі 7576 грн. 67 коп.

На підставі п. 38.2, ст. 38, ст. 40-41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961 від 01.07.2004 року позивач просить стягнути з відповідача суму у розмірі 7576 гривень 67 копійок.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Заочним рішенням Суворівського районного суду м. Одеси від 20 травня 2015 року, стягнути з відповідача на користь суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 576 грн. 67 коп., а також судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду в зв'язку з тим, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, сторони, що з'явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції посилався на те, що 08 липня 2011 року, близько 14 години 30, на вул. Кримська в м. Одесі з вини водія ОСОБА_2, який керував автомобілем "АЗЛК" д. н. з. НОМЕР_1 сталася дорожньо-транспортна пригода.

В результаті вищевказаної пригоди був пошкоджений автомобіль «Ніссан» реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 та за кермом якого знаходився водій ОСОБА_5 цивільно-правова відповідальність якого була застрахована у ПАТ «СК «Добробут» згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, №АА/5222115, строк дії якого з 29 червня 2011 року по 28 червня 2012 року.

Вина відповідача у вчиненні вказаного ДТП підтверджується постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 07.10.2011року.

На час ДТП відповідач не мав чинного договору про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно звіту № 832-09-11 від 23 вересня 2011 року вартість матеріальної шкоди, яка була заподіяна складає суму у розмірі 9092 гривні 43 копійки. Однак податок на додану вартість у розмірі 1515 гривень не є прямим збитком, а тому не може бути включений МТСБУ до суми регламентної виплати. В зв'язку з чим, сума страхового відшкодування становила у розмірі 7576 грн. 67 коп.

16 грудня 2011 року потерпілим з метою отримання відшкодування звернувся з відповідною заявою в МТСБУ

29 грудня 2011 року позивач звернувся до відповідача з вимогою про добровільне врегулювання спору з потерпілим, яку той отримав та залишив поза увагою.

15 березня 2012р. МТСБУ здійснило виплату відповідачу суму у розмірі 7576 грн. 67 коп.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Частиною 2 ст. 1187 ЦК України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1 ст. 1191 ЦК України та пп. 38.2.1. п. 38 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961 від 01.07.2004 року, (в редакції від 01.01.2011 року, чинний на час виникнення спірних правовідносин) особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст. 993 ЦК України, та ст. 27 Закону України «Про страхування» від 07.03.2006 року встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

МТСБУ, відповідно до ст.ст. 22, 41, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961 від 01.07.2004 року, здійснило виплату ОСОБА_4 страхового відшкодування у розмірі 7 576 грн. 67 коп., які були перераховані згідно звіту № 832-09-11 від 23 вересня 2011 року.

На підставі викладеного, суд першої інстанції вважав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 7 576 грн. 67 коп., а також судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.

Колегія погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції.

Єдиним доводом апеляційної скарги є те, що відповідач пропустив строк позовної давності для звернення до суду, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

З зазначеним доводом апеляційної скарги колегія не погоджується.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про розгляд був повідомлений належним чином (а.с. 38). Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 у суді першої інстанції не ставилося питання про застосування строків позовної давності. Враховуючи те, що суд першої інстанції ухвалив заочне рішення суду, колегія приймає також до уваги, що ОСОБА_2 не ставила питання про застосування строків позовної давності (не подана відповідна заява) і при розгляді справи в апеляційній інстанції. Само по собі посилання в апеляційній скарзі на пропуск позивачем строку позовної давності не є заявою для застосування строків позовної давності визначеною частиною 3 ст. 267 ЦК України. Крім того у Постанові Верховний Суд України № 6-101цс12 від 21 листопада 2012 року зроблений правовий висновок, відповідно до якого позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою нею до винесення рішення судом першої інстанції.

До того ж Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у Постанові Пленуму №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у пункті 11 зазначив, що за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред'явлена безпосередньо до винної особи, оскільки за змістом статті 1191 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, завдану з вини іншої особи, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої та особи, яка за неї відповідає, однакові.

З винної особи за регресною вимогою стягується розмір визначеного відшкодування за зобов'язанням з відшкодування шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то витрати з такої особи стягуються у цих межах.

Регресну вимогу може бути пред'явлено протягом трьох років із дня виконання зобов'язання про відшкодування шкоди (відшкодування в натурі, виплати суми періодичних платежів тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду до закінчення трьох років з часу виплати страхового відшкодування.

На підставі наведеного колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не містять підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити. Рішення Суворівського районного суду м. Одеси від 20 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів.

Судді О.А. Ступаков

О.Д. Варикаша

В. А. Станкевича