Постанова № 52042780, 05.10.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Cправа № 127/21540/15-а

Провадження № 2-а/127/675/15

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

Іменем України

05 жовтня 2015 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Прокопчук А.В.,

при секретарі Поливаній Ю.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради до ОСОБА_3 державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу від 21.08.2015 року,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2015 року ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради звернувся в суд з вищевказаним позовом.

Викладені в позовній заяві вимоги мотивовано тим, що 31.08.2015 року на адресу позивача надійшла постанова старшого державного виконавця Плахотнюк Н.Ю. від 21.08.2015 року про накладення штрафу в розмірі 1680,00 грн., за невиконання рішення суду, що зобов'язує боржника вчинити певні дії. Дану постанову позивач вважає незаконною з наступних підстав.

24.03.2015 року на адресу ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради надійшла постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2015 року з примусового виконання виконавчого листа №127/25614/14-а, виданого 12.03.2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про зобов'язання ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_4 щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2014 рік, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат з урахуванням виплаченої гршової допомоги. На виконання даного рішення ОСОБА_2 було здійснено нарахування ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у сумі 5970, 00грн. з урахуванням виплаченої суми, а виплата даних коштів не була виконана тому, що коштів на виплату допомоги не було передбачено в Законі України про Державний бюджет на відповідний рік. Крім того, цільових коштів на виконання судових рішень для органів соціального захисту не передбачено.

Також позивач зазначає, що державним виконавцем 01.07.2015 року було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 680 грн, яка була оскаржена, в зв'язку з цим ОСОБА_2 вважає, що в його діях відсутня ознака повторність невиконання рішення суду, тому повторне накладення штрафу в подвійному розмірі, на думку позивача, є передчасним, необгрунтованим та протиправним. Крім того, розмір штрафу значно більший від того, що передбачений ч. 2 ст. 89 Закону України "Про виконавче провадження".

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради ОСОБА_1 позов підтримала у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просила позовні вимоги задовольнити.

В судове засіданняпредставник відповідача ОСОБА_3 державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області не з'явилася, надіславши на адресу суду письмові заперечення проти позову, згідно яких позов вважає необгрунтованим, оскільки державний виконавець під час винесення постанови від 21.08.2015 року діяв в межах та в спосіб передбачений Законом України "Про виконавче провадження", тому підстав для її скасування немає. Просила відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради в повному обсязі та розглядати справу за відсутності представника ОСОБА_3 ДВС ГУЮ у Вінницькій області.

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1,дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.03.2015 року до ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2015 року щодо виконання виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області від 12.03.2015 року за № 127/25614/14-а про зобовязання ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради провести донарахування та виплату ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік, відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат з урахуванням проведених виплат (а.с. 4, 4 зворіт).

ОСОБА_2 на вказану постанову було надано відповідь від 08.04.2015 року № 08-00-019-12419 про підтвердження виконання частково рішення суду, а саме, що ОСОБА_2 було здійснено нарахування ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у сумі 5970 грн. з урахуванням виплаченої суми, а виплату не здійснено в зв'язку з тим, що Законом України "Про державний бюджет України на 2015 рік" видатків на виконання рішень суду не передбачено (а.с. 5). Підтвердженням нарахування ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік є розрахунок грошової компенсації (а.с. 6).

Також судом встановлено, що 27.05.2015 року державним виконавцем була надіслана вимога про зобов'язання ОСОБА_2 виконати рішення Вінницького міського суду Вінницької області № 127/25614/14-а в повному обсязі до 08.06.2015 року (а.с.7), яка була отримана ОСОБА_2 04.06.2015 року.

З листа № 08-00-019-19608 від 05.06.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 повідомив відповідача про виконання рішення суду в частині нарахування ОСОБА_4 щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік, а в іншій частині не виконане у зв'язку з відсутністю відповідних бюджетних асигнувань (а.с. 8).

10.07.2015 року державним виконавцем була надіслана повторна вимога про виконання рішення суду в повному обсязі до 30.07.2015 року (а.с. 9), яка була отримана ОСОБА_2 20.07.2015 року. В зв'язку з чим, 21.07.2015 року ОСОБА_2 був надісланий відповідачу лист № 08-00-019-23425 про поважні причини невиконання рішення суду (а.с. 10).

Разом з цим судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 від 01.07.2015 року на ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради накладено штраф у розмірі 680 грн. за невиконання без поважних причин вищевказаного рішення суду (а.с. 11 зворіт).

Як вбачається з постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 від 21.08.2015 року на ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради накладено повторно штраф у розмірі 1680 грн. за невиконання рішення суду №127/25614/14-а без поважних причин, яка оскаржується (а.с. 12 зворіт). Разом з тим, слід зазначити, що відповідачем було невірно визначено суду подвійного розміру штрафу, яка становить 1376 грн.

Крім того, судом встановлено, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 127/25614/14-а було закінчено, що підтверджується постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 від 31.08.2015 року (а.с. 40).

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1 даного Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Згідно ч. 2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до вимог діючого законодавства України, зокрема ст. 87 БК України, зазначені виплати здійснюються виключно за рахунок коштів державного бюджету України. Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" цільових коштів на виконання судових рішень для органів соціального захисту населення не передбачено.

Таким чином, в зв'язку із відсутністю передбачених у Законі України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" цільових коштів на виконання судових рішень по виплаті даного виду допомоги, та враховуючи вимоги БК України, який прямо забороняє розпорядникам бюджетних коштів здійснювати будь-які виплати за рахунок бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або в розмірах, що перевищують затверджені розміри видатків, суд приходить до висновку, що вказане судове рішення (виплата коштів) не могло бути реалізовано ОСОБА_2 в повному обсязі в зазначені терміни.

Разом з тим слід зазначити, щонакладення штрафу можливе лише за умови умисного невиконання, а ОСОБА_2 цього позбавлений, оскільки не є розпорядником бюджетних коштів, а суми на виконання рішень суду до ОСОБА_2 не надходили.

Статтею 89 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі невиконання без поважних причин, у встановлений державним виконавцем строк, рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Так, у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

З аналізу наведеної норми встановлено, що підставою для накладення штрафу є невиконання боржником рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконанні лише боржником, у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин, тобто державний виконавець має перед застосуванням штрафних санкцій з'ясувати, зокрема, наявність або відсутність поважних причин невиконання рішення і обов'язку виконати певні дії лише боржником.

Беручи до уваги те, що ОСОБА_2 вживав всіх можливих заходів для виконання рішень суду, та те, що кошти з Державного бюджету на проведення виплат згідно рішень суду не надходили на рахунки ОСОБА_2, що рішення не виконуються у зв'язку з поважними причинами, а тому, підстав накладання штрафних санкцій за невиконання рішень суду зобов'язального характеру не має.

За змістом ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Приймаючи до уваги вищевикладене, державним виконавцем не було здійснено належної оцінки обставин, що мають важливе значення при вирішенні питання про застосування штрафних санкцій. Тобто, державному виконавцю, перш ніж застосувати штрафні санкції потрібно було з'ясувати, які дії вправі вчиняти ОСОБА_2 для того, щоб рішення було виконано.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, достатньо вмотивованими та ґрунтуються на наявних у справі доказах, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З аналізу вищевказаних документів, пояснень представника позивача та вимог законодавства, суд прийшов до висновку, що державним виконавцем не враховані вимоги ч. 1 ст. 87 Закону України "Про виконавче провадження", в якій зазначено, що підставою для накладення на боржника штрафу є невиконання рішення суду без поважних причин, відповідач не навів доводів у постанові про накладення штрафу про наявність умисного невиконання рішення суду, а відтак, дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 про накладення штрафу від 21.08.2015 р. слід визнати незаконним та скасувати дану постанову.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 11, 25, 89 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 87 БК України, ст.ст. 2, 6, 9, 18, 71, 159-163, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради до ОСОБА_3 державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення штрафу від 21.08.2015 року - задовольнити.

. Визнати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_5 про накладення штрафу на боржника ОСОБА_2 соціальної політики Вінницької міської ради за не виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 46886771 від 21.08.2015 року в розмірі 1680 грн. незаконною та скасувати її.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Віницької області протягом 10 днів з дня її проголошення, а особами, у відсутність яких вона винесена, - протягом 10 днів з дня отримання її копії.

Суддя: