Ухвала суду № 52041868, 30.09.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 вересня 2015 рокусправа № 804/6453/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Добродняк І.Ю Бишевської Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпродорсервіс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року по справі №804/6453/15 за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Комунального підприємства «Дніпродорсервіс» про стягнення пені,-

в с т а н о в и В:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з адміністративним позовом про стягнення з Комунального підприємства «Дніпродорсервіс» пені у розмірі 44612,15грн. за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, які повинно було сплатити підприємство у зв'язку з не виконанням вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо нормативу працевлаштування інвалідів. В обґрунтування заявленого позову Фонд посилався на те, що у 2006 році відповідачем порушено вимоги законодавства щодо працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим підприємство до 15.04.2007р. мало обов'язок сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 31901,54грн. Фактично вказана сума адміністративно-господарських санкцій була сплачена підприємством 12.12.2014р. З цих підстав, Фондом зроблено розрахунок пені, за період з 16.04.2007р. по 12.12.2014р., яку і просить стягнути з відповідача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року позов задоволено. Постанова суду мотивована встановленими обставинами справи, які свідчать про порушення відповідачем у звітному 2006 році вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо нормативу працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим підприємство мало обов'язок у строк до 15.04.2007р. сплатити адміністративно-господарські санкції, оскільки такий обов'язок підприємством фактично виконано лише 12.12.2014р., то суд вказав на обґрунтованість вимог Фонду щодо стягнення з відповідача пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій за період з 16.04.2007р. по 12.12.2014р.

Не погодившись з постановою суду, Комунальне підприємство «Дніпродорсервіс», посилаючись на порушення норм матеріального права, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про часткове задоволення позову. Апеляційна скарга, зокрема, обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо можливості нарахування пені за вказаний період. За позицією відповідача, у спірних правовідносинах, суд повинен був застосувати положення Цивільного кодексу України, зокрема, ст..258 ЦК України, якою визначено позовну давність щодо стягнення пені в один рік. Відповідач вказує на те, що оскільки Фонд звернувся з позовом до суду у травні 2015 року, то розрахунок пені повинен бути здійснений за період з 16.05.2014р. по 12.12.2014р., у такому випадку розмір пені становить 3 365,45грн., яку і просить стягнути заявник апеляційної скарги. Крім цього, відповідач вказує на те, що позивач фактично своїми діями спровокував виникнення такого розміру пені, оскільки не вживав жодних заходів по виконанню судового рішення, яким з підприємства стягнуто адміністративно-господарські санкції у розмірі 31901,54грн. за недотримання нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2006 році.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Тобто, вказаною нормою права визначено обов'язок підприємств, установ, організацій сплатити в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу щодо працевлаштування інвалідів.

Встановлені рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2007р. (справа №А11/383-07) обставини, свідчать про не виконання у 2006 році комунальним підприємствов «Дніпродорсервіс» вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо нормативу працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим з підприємства було стягнуто адміністративно-господарські санкції у розмірі 31901,54грн.

Фактично адміністративно-господарські санкції підприємством сплачені 12.12.2014р.

Згідно із ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, виходячи з законодавчо визначеного обов'язку сплатити адміністративно-господарські санкції в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу щодо працевлаштування інвалідів та приймаючи до уваги дату фактичної сплати таких адміністративних санкцій підприємством, Фондом здійснено розрахунок пені за період з 16.04.2007р. по 12.12.2014р, розмір якої і стягнуто судом.

Погоджуючись з рішенням суду першої інстанції колегія суддів виходить з того, що доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду першої інстанції, які зроблені під час розгляду цієї справи.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що у спірних правовідносинах судом першої інстанції безпідставно не застосовано положення Цивільного кодексу України, зокрема, ст..258 ЦК України, якою визначено позовну давність щодо стягнення пені в один рік. В той же час, заявником апеляційної скарги не враховано відносини, що регулюються цивільним законодавством.

Відповідно до ч.1, 2 ст.1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Отже, у спірних правовідносинах, які стосуються бюджетних відносин, застосування державним органом до підприємства встановленої законодавством відповідальності, положення Цивільного кодексу України застосуванню не підлягають.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця, які передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Законом України «Про систему оподаткування» (який був чинним на час порушення відповідачем вимог щодо нормативу працевлаштування інвалідів), Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Таким чином, за своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, як один із видів господарсько-правової відповідальності.

В той же час, Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» прямо передбачено, що до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (ч.4 ст.20 Закону).

В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що адміністративно-господарські санкції та пеня, у розумінні Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», є різними правовими категоріями, у зв'язку з чим не можливо стверджувати про те, що вимоги Закону про не застосування положень ст..250 ГК України до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, розповсюджуються на правовідносини щодо стягнення пені.

З доводами відповідача про те, що адміністративно-господарські санкції та пеня, у розумінні Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», є різними правовими категоріями, колегія суддів погоджується. В той же час, при вирішенні питання щодо періоду (часу, терміну) застосування пені, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, вказаною нормою матеріального права визначено, що пеня обчислюється на повну суму недоїмки за весь її строк.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007р. №223 затверджено Порядок нарахування пені та її сплати.

Згідно із Розділом І Порядку, цей Порядок встановлює механізм нарахування пені підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, які використовують найману працю, за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, передбачених Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон).

Відповідно до п.2.2 Розділу 2 Порядку, пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченої адміністративно-господарської санкції, передбаченої Законом за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.

Згідно із п.3.1 Розділу 3 Порядку порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

У відповідності до п.3.4 Розділу 3 Порядку нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).

Таким чином, і вказаним Порядком, який розроблено на виконання Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» також визначено, що нарахування пені здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно.

Отже, вказаними нормами права визначено період нарахування пені і цей період не обмежений будь-яким іншим часом, окрім дня фактичної сплати адміністративно-господарських санкцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо неправомірності розрахунку пені за період з 16.04.2007р. по 12.12.2014р.

Необґрунтованими колегія суддів вважає і доводи відповідача про те, що позивач фактично своїми діями спровокував виникнення такого розміру пені, оскільки не вживав жодних заходів по виконанню судового рішення, яким з підприємства стягнуто адміністративно-господарські санкції у розмірі 31901,54грн. за недотримання нормативу щодо працевлаштування інвалідів у 2006 році.

Вказані доводи відповідача не можуть бути підставою для висновків щодо неправомірності визначення періоду, за який нараховано пеню, оскільки відповідача був обізнаний про рішення господарського суду від 14.08.2007р., а відповідно і про необхідність його виконання, у зв'язку з чим мав можливість самостійно погасити суму недоїмки, що б, відповідно, зменшило період, за який нараховано пеню. Крім цього, вжиття Фондом достатніх чи недостатніх, за позицією відповідача, заходів на виконання рішення суду, не звільняє підприємство від обов'язку сплатити адміністративно-господарські санкції за не виконанням вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо нормативу працевлаштування інвалідів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дніпродорсервіс» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року по справі №804/6453/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому ст..212 КАС України.

(Ухвала суду виготовлена в повному обсязі 01.10.2015р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська