Ухвала суду № 52041799, 20.05.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

20 травня 2015 року

справа № 1170/2а-1412/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2012р. у справі №1170/2а-1412/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський інструментальний завод "Лезо"

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградський інструментальний завод "Лезо" (далі по тексту – позивач, ТОВ "Кіровоградський інструментальний завод "Лезо", ТОВ „КІЗ „Лезо”) звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту – відповідач, податковий орган, Кіровоградська ОДПІ) від 31.01.2012 року №0000222380, №0000232380, №0000212380.

Позивач обґрунтував свої позовні вимоги тим, що оскаржувані податкові повідомлення–рішення відповідача є незаконними, необґрунтованими та безпідставними, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, прийняті з порушенням норм чинного законодавства. Позивач стверджує, що господарські операції ТОВ „КІЗ „Лезо” з ТОВ „Сігурно”, ТОВ „ВКП Омега-Спектр”, ГТОВ (ТВП) „Кварц”, ТОВ фірма „Оргтехніка”, ТОВ „ВКФ „Промтехнологія”, ПП „Дол-В”, ПП „Лідер-Трейд”, ПП „Інбудтраст”, ТОВ „Маріка”, оформлено відповідними первинними документами у відповідності до норм Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, що вказані операції виконано, товар отримано, здійснено повний розрахунок. Позивач посилався на те, що підставою для формування податкового кредиту є належно оформлені податкові та видаткові накладні. Крім того, зазначав про те, що здійснені господарські операції спрямовані на реальне досягнення економічних результатів підприємства та отримання прибутку, що матеріали, придбані у постачальників підприємства, використані у власній господарській діяльності товариства для виготовлення продукції, що також підтверджуються належними доказами.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції від 31.01.2012 року №0000222380, №0000232380, №0000212380. Суд погодився з доводами позивача про те, що рішення податкового органу не відповідають нормам податкового законодавства.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує судове рішення в апеляційному порядку. Апелянт вважає постанову суду незаконною, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно, на підставі висновків акту перевірки про порушення позивачем пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, відповідачем на підставі наказу №3627 від 22.11.2011р. “Про проведення документальної планової виїзної перевірки”(т.1 а.с.107) здійснено перевірку позивача.

За результатами перевірки складено акт №5/2330/34813572 від 13.01.2012р. (т.1 а.с.23-100), в якому зазначається про порушення позивачем:

- пп.пп.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, п.п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 81671 грн., в тому числі, за березень 2010р. – 20000 грн., квітень 2010р. – 2004 грн., вересень 2010р. – 43774 грн., січень 2011р. – 14655 грн., лютий 2011р. – 225 грн., квітень 2011р. – 1003 грн.,

- п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, п. п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 76421 грн., у тому числі за 2 квартал 2010р. – 16970 грн., 3 квартал 2010р. – 39661 грн., 4 квартал 2010р. – 14720 грн., 1 квартал 2011р. – 4175 грн., 2-3 квартал 2011р. – 895 грн., зменшено від’ємне значення об’єкту оподаткування за 2 квартал 2011р. – 3890 грн..

На підставі даного акту перевірки Кіровоградською ОДПІ прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0000212380 від 31 січня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 98117 грн., у т.ч. 81671 грн. за основним платежем та 16446 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.101);

- податкове повідомлення-рішення №0000222380 від 31 січня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 94260 грн., у т.ч. 76421 грн. за основним платежем та 17839 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.103);

- податкове повідомлення-рішення №0000232380 від 31 січня 2012 року, яким позивачу зменшено суму від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3890 грн. (т.1 а.с.105).

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку до вищого податкового органу. За результатами адміністративного оскарження рішенням ДПС у Кіровоградській області №1109/10/10-208 від 13.04.2012р. податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об’єднаної державної податкової інспекції від 31 січня 2012 року №0000222380, №0000232380, №0000212380 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення (т.1 а.с.108-118).

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

За визначенням, наданим в п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р. №334/94-ВР (далі за текстом –Закон №334/94-ВР) господарською діяльністю є будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.

Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу – це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

У відповідності до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із змісту п.11.2. ст.11 Закону №334/94-ВР, якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості товару, або документи, що підтверджують отримання товару. При цьому, п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом наведених норм не підлягають включенню до валових витрат лише витрати, не підтверджені документами, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88.

Висновки перевірки пов’язані з наступними обставинами.

Впродовж перевіряємого періоду позивач перебував у фінансово-господарських відносинах з ТОВ „Сігурно”, ТОВ „ВКП Омега-Спектр”, ГТОВ (ТВП) „Кварц”, ТОВ фірма „Оргтехніка”, ТОВ „ВКФ „Промтехнологія”, ПП „Дол-В”, ПП „Лідер-Трейд”, ПП „Інбудтраст”, ТОВ „Маріка”.

Податковий орган в акті перевірки зазначає про нереальність господарський операцій позивача з його вищевказаними контрагентами. При цьому висновки відповідача ґрунтуються на висновках актів перевірки зазначених підприємств, а іноді – підприємств по ланцюгу постачання.

Досліджень та аналізу залишків товарів на складах позивача податковий орган не здійснював. Даних щодо вироків у кримінальних справах відносно посадових осіб позивача або його контрагентів суду також не надано.

Враховуючи те, що кошти, які перераховано позивачем на розрахункові рахунки ТОВ „Сігурно”, ТОВ „ВКП Омега-Спектр”, ГТОВ (ТВП) „Кварц”, ТОВ фірма „Оргтехніка”, ТОВ „ВКФ „Промтехнологія”, ПП „Лідер-Трейд”, ПП „Інбудтраст”, є компенсацією за отриманий товар. Приймаючи до уваги документальне підтвердження виконання операцій між даними юридичними особами наданими суду первинними документами, суд дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат – витрати на придбання товарів, суми нарахованих (сплачених) витрат за отриманий від контрагентів товар, що означає відсутність у відповідача правових підстав для збільшення суми грошового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 94260 грн., у т.ч. 76421 грн. за основним платежем та 17839 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також для зменшення суми від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3890 грн.

Відповідно до п.п.14.1.179 та п.п.14.1.181 Податкового кодексу України, який відповідає пунктам 1.6, 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР, (далі за текстом – Закон №168/97-ВР, що втратив чинність 01.01.2011р.), податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу – це загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами вищевказаних норм не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктами 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, які кореспондуються з пп.7.2.1 п.7.2 ст.7, пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є документом, який відображається в реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

За визначенням ст.1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом – Закон №996-XIV) первинний документ – це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов вірного висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами ТОВ „Сігурно”, ТОВ „ВКП Омега-Спектр”, ГТОВ (ТВП) „Кварц”, ТОВ фірма „Оргтехніка”, ТОВ „ВКФ „Промтехнологія”, ПП „Дол-В”, ПП „Лідер-Трейд”, ПП „Інбудтраст”, ТОВ „Маріка”, є належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.

Щодо формування позивачем показників податкового кредиту слід зазначити, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуги), пов’язаної із подальшим його використанням в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Так, у відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Факт отримання товару, використання його в господарській діяльності позивача підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.

Податковим органом не надано належних та достатніх доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даним підприємством було одержання позивачем податкової вигоди.

Слід зазначити, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи податкового органу щодо оцінки договорів з точки зору їх нікчемності, оскільки у відповідності до ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Більш того, слід зазначити, що нікчемність угоди не впливає на податкові зобов’язання сторони такої угоди як платника податку, оскільки податкова звітність це окремий вид звітності, який не пов’язується законом з характеристикою чи оцінкою угоди, а відображає певні наслідки операцій з майном або майновими чи немайновими правами платника податку.

Слід також зазначити, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, можливі порушення контрагентів позивача щодо звітування та сплати податкових зобов'язань зокрема тих, що виникли за наслідками поставок на користь позивача не є доказом порушення податкового законодавства, неправильного формування податкового кредиту позивачем.

Суд враховує судові рішення, прийняті на користь контрагентів позивача у справах про оскарження рішень податкових органів.

За встановлених обставин висновки суду першої інстанції є обґрунтованими, а рішення – законним. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду. Суд об’єктивно, повно і всебічно дослідив обставини, які мають значення для вирішення справи, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Судове рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2012р. у справі № 1170/2а-1412/12 залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.09.2012р. у справі № 1170/2а-1412/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна