Постанова № 52037518, 06.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015 року Справа № 904/10409/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

при секретарі судового засідання: Сусла Я.Б.

за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, адвокат, свідоцтво № 2542 від 18.06.12, договір б/н від 08.06.15р.;

від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 666 від 02.12.14р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015р. у справі № 904/10409/14

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю Логістична компанія "Ексім-Юніверс", м. Дніпропетровськ

до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

29.12.14р. від Товариства з обмеженою відповідальністю Логістична компанія "Ексім-Юніверс" до господарського суду Дніпропетровської області надійшов позов про стягнення з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" боргу за договором поставки № 1408/12 від 04.08.12р. за період з 14.08.12р. по 07.12.12р. у розмірі 2 696 609, 51 грн., збитків від інфляції - 558 198, 07 грн., пені - 201 691, 61 грн., 3% річних - 154 260, 83 грн., що виникли внаслідок прострочення виконання Відповідачем зобов'язання з оплати поставленого Позивачем бітуму за вказаним договором.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.15р. у даній справі, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.15р., позов задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача борг у розмірі 2 696 609, 51 грн., збитки від інфляції - 558 198,07 грн., пеню - 198 588, 67 грн., 3% річних - 154 260, 83 грн. та витрати на сплату судового збору - 72 153, 14 грн., у решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.15р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.15р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.03.15р. у справі № 904/10409/14 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015р. у справі № 904/10409/14 (суддя Юзіков С.Г.), в редакції ухвали від 05.08.2015р. про виправлення описки, позов задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, б. 24, код 319 508 28) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Логістична компанія "Ексім-Юніверс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 227, код 370 060 34) 2 696 609,51 грн. - основного боргу, 98 655,66 грн. 3 % річних, 558 198,07 грн. збитків від інфляції, 67 001,10 грн. судового збору; у решті позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач Дочірнє підприємство "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" подало апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015р. у справі № 904/10409/14 в частині стягнення 3% річних та інфляційних витрат у повному обсягу, прийняти нове рішення в цій частині, яким відмовити в задоволенні вимог позивача до відповідача про стягнення 3% річних та інфляційних витрат у повному обсягу, витрати понесені за подання апеляційної скарги по сплаті судового збору покласти на позивача.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд не повністю зясував обставини, що мають значення для справи, визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними та допустив порушення норм матеріального та процесуального права. Так, господарський суд не врахував, що позивач за договором поставки № 1408/12 від 04.08.12р. допустив порушення своїх зобовязань з надання відповідачу рахунку на оплату та інших товаросупровідних документів, що обумовило неможливість виконання своїх грошових зобовязань відповідачем. Отже, відповідачем не було прострочено виконання грошового зобовязання, тому застосування, передбачених ст. 625 ЦК України наслідків порушення зобовязання у вигляді сплати інфляційних витрат та 3% річних є неправомірним.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.08.2015р. у справі № 904/10409/14 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді - Коваль Л.А., Пархоменко Н.В. та призначено до розгляду в судове засідання на 15.09.2015р.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.09.2015 року на підставі розпорядження секретаря судової палати апеляційного суду від 14.09.2015р. № 929 про склад колегії суддів, у звязку з відпусткою судді Пархоменко Н.В., апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чередко А.Є., судді Коваль Л.А., Кузнецов В.О.

У судовому засіданні представник скаржника доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, посилаючись при цьому на доведеність належним доказами виконання своїх зобовязань з поставки товару за договором поставки № 1408/12 від 04.08.12р., в т.ч. і щодо виставлення рахунків та передачі інших документів в повному обсягу та приписи ст. 625 ЦК України.

У судовому засіданні 15.09.2015р. оголошувалась перерва до 06.10.2015р.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та повноту з'ясування і доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ним рішення, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", але про необхідність зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 04.08.2012р. ТОВ логістична компанія "Ексім-Юніверс" (Позивач, постачальник) та ДП "Дніпропетровський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (Відповідач, покупець) уклали договір поставки № 1408/12 (далі Договір), за яким постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити наступні товари: бітум нафтовий дорожній БНД 60/90 (пункт 1.1.1 Договору).

Відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору розрахунки за поставлений товар проводяться шляхом: оплати покупцем після пред'явлення постачальником отримання від постачальника рахунку на оплату товару та підписання сторонами акту приймання-передачі товару і передачі документів, зазначених пунктом 4.2. Договору. До рахунка додаються: документи, що підтверджують належну якість товару (сертифікат або паспорт якості); видаткові накладні; податкові накладні та інші первинні документи, передбачені чинним законодавством для даного виду товару. В разі ненадання зазначених цим пунктом договору документів постачальник зобов'язується відшкодувати спричинені покупцю збитки (витрати). Сторони свідчать, що покупець зобов'язується розрахуватись з постачальником за отриманий товар не раніше ніж через 30 і не пізніше 45 календарних днів з моменту отримання від постачальника документів зазначених в пунктах 4.1, 4.2 цього договору.

Згідно з абзацом 2 п. 5.1 Договору постачальник здійснює поставку кожної партії товару залізничним транспортом на умовах, передбачених цим Договором, протягом 3 календарних днів з моменту отримання письмової заявки покупця.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що після передачі товару та виконання обов'язку з поставки між сторонами оформлюється акт приймання-передачі товару, який підписується уповноваженими представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Обов'язок з поставки є виконаним в момент передачі товару та надання документів, зазначених в пункті 4.2 договору.

Відповідно до п. 7.3.7 Договору в разі порушення строків оплати товару, покупець на вимогу постачальника зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент заборгованості від суми боргу за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

На виконання своїх зобовязань за Договором Позивач поставив, а Відповідач прийняв бітум нафтовий дорожній, загальною вартістю з витратами на транспортування 4 781 169,13 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000002 від 14.08.2012р., № РН-0000003 від 30.08.2012р., № РН-0000004 від 31.08.2012р., № РН-0000005 від 03.09.2012р., № РН-0000006 від 12.09.2012р., №РН-0000007 від 13.09.2012р., № РН-0000008 від 14.09.2012р., № РН-0000009 від 17.09.2012р., № РН-0000010 від 18.09.2012р., № РН-0000013 від 07.12.2012р., підписані представниками сторін, підписи яких скріплені печатками підприємств, копії яких додані до матеріалів справи. Також як на доказ отримання бітуму Відповідачем на суму 4 781 169, 13 грн. Позивачем надані до матеріалів справи копії актів прийому-передачі № 1 від 14.08.2012р., № 2 від 30.08.2012р., № 3 від 31.08.2012р., № 4 від 03.09.2012р., № 5 від 12.09.2012р., № 6 від 13.09.2012р., № 7 від 14.09.2012р., № 8 від 17.09.2012р., № 9 від 18.09.2012р., № 10 від 07.12.2012р., в яких зазначено, що сторони взаємних претензій та зауважень не мають.

Поставлений Позивачем за Договором товар Відповідач оплатив частково у розмірі 1 961 078,14 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, копії яких додані до матеріалів справи, та не заперечується сторонами.

Також до матеріалів справи, з метою підтвердження поставки товару Відповідачеві саме Позивачем, за залізничними накладними, у яких відправником зазначено ПП Фірма "Статус", Позивач надав договір доручення № 0504-12 від 05.04.12р., укладений ним з ПП Фірма "Статус", за яким Позивач, як довіритель доручив ПП Фірма "Статус", як повіреному, від імені та за рахунок довірителя організовувати та здійснювати операції отримання товару від постачальника, доставки товару довірителю з оформленням відповідних документів.

На підтвердження надання Відповідачем Позивачеві послуг з транспортування товару, Позивач надав до матеріалів справи копію договору № У-8 від 07.08.12р., за яким Відповідач надавав Позивачеві послуги транспортування з розвантаженням товару на склад вантажоодержувача (Відповідача), копії актів виконаних Відповідачем для Позивача робіт за договором № У-8 від 07.08.12р. на транспортування товару, зокрема: 14.08.12р. на суму 38 745,00 грн. з ПДВ; 31.08.12р. на суму 30 177,00 грн. з ПДВ; 10.09.12р. на суму 15 078,00 грн., 30.09.12р. на суму 39 482,94 грн. та рахунки Відповідача, виставлені Позивачеві за вказаним договором, з яких вбачається, що вартість наданих Відповідачем Позивачу послуг з розвантаженню товару у період серпень-вересень 2012р. становить 123 482,80грн.

Сторони, також не надали іншого договору на поставку бітуму у спірний період та підтвердили наявність лише договору поставки № 1408/12 від 04.08.12р., отже спірні правовідносини сторін виникли саме з цього Договору, а усі складені сторонами в межах цих відносин первинні документи стосуються його виконання.

Отже, за поставлений у серпні-грудні 2012р. товар за Договором, з відрахуванням боргу Позивача за розвантаження товару у сумі 123 482,80грн., Відповідач має заборгованість у сумі 2 696 609,51 грн., що ним не заперечується.

Крім того, заборгованість на суму 2 696 609,51 грн. підтверджується актом звірки розрахунків, підписаним представниками сторін станом на 13.11.2013р., а також листом від 29.11.13р. № 9-3/187 директора підприємства Відповідача, в якому зазначено про визнання боргу у сумі 2 696 609,51 грн. та надано графік погашення заборгованості протягом січня 2014р. - грудня 2015р.

Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з Відповідача на користь Відповідача 2 696 609,51 грн. - основного боргу, 98 655,66 грн. 3 % річних за період з 13.11.2013р. по 18.12.2014р. та 558 198,07 грн. збитків від інфляції за період з листопаду 2013р. по листопад 2014р. місцевий господарський суд виходив з того, що визначити точну дату вручення Позивачем рахунків Відповідачеві неможливо, оскільки передача (вручення) рахунків не фіксувалася сторонами, тому для визначення дати виставлення рахунків Позивачем слід виходити з дати оплати товару Відповідачем, що беззаперечно свідчить про наявність у Відповідача рахунків Позивача та дати підписання акту звірки взаєморозрахунків.

Апеляційний суд вважає, такий висновок суду першої інстанції помилковим оскільки він спростовується наявними у справі доказами, суперечить умовам Договору та вимогам чинного законодавства.

Так, як вже зазначалось вище, поставка товару Відповідачу підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними № РН-0000002 від 14.08.2012р., № РН-0000003 від 30.08.2012р., № РН-0000004 від 31.08.2012р., № РН-0000005 від 03.09.2012р., № РН-0000006 від 12.09.2012р., №РН-0000007 від 13.09.2012р., № РН-0000008 від 14.09.2012р., № РН-0000009 від 17.09.2012р., № РН-0000010 від 18.09.2012р., № РН-0000013 від 07.12.2012р. та актами прийому-передачі № 1 від 14.08.2012р., № 2 від 30.08.2012р., № 3 від 31.08.2012р., № 4 від 03.09.2012р., № 5 від 12.09.2012р., № 6 від 13.09.2012р., № 7 від 14.09.2012р., № 8 від 17.09.2012р., № 9 від 18.09.2012р., № 10 від 07.12.2012р., які складені у відповідності до вимог п. 5.4. Договору, оригінали яких були оглянуті апеляційним судом в судовому засіданні 15.09.2015р.

Таким чином, виходячи з умов п. 5.4. Договору, підписавши вищенаведені акти прийому-передачі, Відповідач підтвердив виконання Позивачем обовязку з поставки товару в повному обсягу, в т.ч. і передбаченому п. 4.2. Договору.

При цьому, апеляційний суд враховує, що умовами Договору не встановлено іншого порядку фіксації виконання Позивачем обовязку з поставки товару, ніж підписання актів прийому-передачі, як не встановлено і окремого порядку прийняття-передачі документів, передбачених п. 4.2. Договору. За умовами цього пункту Договору рахунки надаються разом з видатковими накладними, які підписані Відповідачем, що також свідчить про одержання Відповідачем усіх необхідних документів для проведення оплати.

Окрім цього, здійснюючи часткову оплату поставленого товару Відповідач посилався саме на рахунки Позивача, які за його поясненням ним нібито не одержувалися, або одержувалися лише ті, що оплачувалися, хоча доказів їх надання Відповідачу матеріали справи, також не містять.

Так, про оплату за рахунком № СФ 0000002 від 14.08.12р. на суму 776 745,37 грн., свідчить виписка банку, за якою 17.09.12р. Відповідач сплатив Позивачеві 29 000,00 грн., з посиланням на цей же рахунок Позивача Відповідач провів оплати 26.09.12р. 319 800,00 грн., 28.01.13р. 160 000,00 грн., 04.02.13р. 250 000,00 грн., 04.04.13р. 200 000,00 грн., тобто з посиланням на рахунок № СФ 0000002 від 14.08.12р. Відповідач сплатив 958 800,00 грн.; з посиланням на рахунки Позивача № СФ 0000003 від 30.08.12р.на суму 302 278,14 грн., № СФ 0000004 від 31.08.12р. на суму 302 699,15 грн., № СФ 0000005 від 03.09.12р. на суму 302 278,14 грн. (всього: 907 255,43 грн.) Відповідач 14.05.13р. сплатив Позивачеві 700 000,00 грн.; з посиланням на рахунок № СФ 0000006 від 12.09.12р. на суму 302 278,14 грн. Відповідач 19.07.13р. сплатив Позивачеві 302 278,14 грн.

Апеляційний суд, також враховує, що за звичаєм ділового обігу виставлення рахунків на оплату не фіксується документально, а Відповідач не звертався до Позивача з вимогами про надання рахунків та інших, передбачених п. 4.2. Договору документів в порядку ст. 666 ЦК України, наявність яких є необхідною умовою для виконання вимог чинного законодавства щодо документального підтвердження проведених господарських операцій у податковому та бухгалтерському обліку підприємства.

До того-ж, ненадання рахунку-фактури не є відкладною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 ЦК України, тому, наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обовязку оплатити поставлені позивачем товари.

Таким чином, строк оплати встановлений п. 4.3. Договору має відраховуватися від дати акту прийому-передачі товару за кожною поставкою. Остання поставка за Договором була здійснена 07.12.2012р. (акт № 10), тому останній день оплати був 20.01.2013р., а прострочка виконання Відповідачем свого грошового зобовязання по оплаті товару за цією поставкою розпочалась з 21.01.2013р. та саме з цієї дати Позивач розпочав нарахування на суму боргу у розмірі 2 696 609,51грн. інфляційних втрат, 3% річних та пені. Відповідно прострочка оплати за іншими поставками розпочалася ще раніше.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 21.01.2013р. заборгованість Відповідача з оплати поставленого Позивачем товару була значно більше, а Позивач, також не включив до суми боргу Відповідача за поставлений товар по Договору розмір власної заборгованості перед Відповідачем за договором № У-8 від 07.08.12р. у сумі 123 482,80грн., проте такі дії Позивача не суперечать законодавству та не є підставою для висновку про необґрунтованість нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу 2 696 609,51 грн., тобто меншої ніж була наявна, з 21.01.2013р., оскільки на час апеляційного перегляду справи розмір боргу не змінився, що Відповідачем не заперечується, а Позивач сам вправі вирішувати вимоги, якого розміру заявляти до стягнення.

Отже, згідно розрахунку Позивача на суму боргу Відповідача у розмірі 2 696 609,51 грн. були нараховані збитки від інфляції 558 198,07 грн. за період з лютого 2013р. до грудня 2014р., 3% річних 154 260,83 грн. за період з 21.01.13р. до 18.12.14р. та пеня 201 691,61 грн. за період з 21.01.13р. до 21.07.13р.

Апеляційним судом перевірено розрахунки Позивача та встановлено, що належний розмір збитків від інфляції, нарахований на суму боргу - 2 696 609,51 грн. за період з лютого 2013р. до грудня 2014р. становить 582 223,26грн., а належний розмір 3% річних за період з 21.01.13р. до 18.12.14р. становить 154 482,48грн., але враховуючи, що Позивачем заявлені до стягнення інфляційні втрати та 3% річних у меншому розмірі це не може бути підставою для відмови у позові в цій частині.

За наведених обставин, та враховуючи приписи ст.ст. 173-175, 193, 265 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 612, 625, 655, 663, 664, 692, 712 ЦК України колегія суддів апеляційного суду вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача боргу у сумі 2 696 609,51 грн. збитків від інфляції у сумі 558 198,07 грн. за період з лютого 2013р. до грудня 2014р., 3% річних у сумі 154 260,83 грн. за період з 21.01.13р. до 18.12.14р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а відповідні доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі є безпідставними.

Згідно з ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

В силу ч. 2 ст. 102 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вищенаведене обумовлює необхідність зміни оскаржуваного рішення в частині стягнутих сум 3% річних та відповідно в частині розподілу судових витрат, які виходячи з часткового задоволення позову підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В решті оскаржуване рішення слід залишити без змін в т.ч. і щодо застосування за заявою Відповідача позовної давності в частині нарахованої пені та відмови в цій частині у позовних вимогах.

Так, позовна давність, відповідно до ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Стаття 267 ЦК України передбачає, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно п. 1. ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Оскільки Позивач з позовом звернувся 25.12.14р. (відбиток поштового штемпелю на конверті, у якому направлялася позовна заява до суду), а розрахунок пені у сумі 201 691,61 грн. ним здійснено за період з 21.01.13р. до 21.07.13р., то на час предявлення позову річна позовна давність до вимог про стягнення пені вже спливла.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, у звязку з залишенням її без задоволення, слід віднести на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015р. у справі № 904/10409/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015р. у справі № 904/10409/14 - змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Стягнути з Дочірнього підприємства "Дніпропетровський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, б. 24, код 319 508 28) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Логістична компанія "Ексім-Юніверс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 227, код 370 060 34) 2 696 609,51 грн. - основного боргу, 154 260,83 грн. 3 % річних, 558 198,07 грн. збитків від інфляції, 68 181,37 грн. судового збору.

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2015р. у справі № 904/10409/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.О. Кузнецов

Повний текст постанови виготовлено та підписано 07.10.2015 року.