Постанова № 52037497, 06.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2015 року Справа № 904/3899/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Прокопенко А.Є., Чимбар Л.О.

при секретарі: Однорог О.В.

За участю представників сторін:

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність №855-О від 07.03.14, представник;

представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2015 року у справі № 904/3899/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Запоріжжя

до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ

про стягнення 159 120 грн. 80 коп.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2015 року (суддя Загинайко Т.В.) з публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 стягнуто 159120 грн. 80 коп. збитків та 3182 грн. 42 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.05.2012 року між відповідачем - публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", як банком, та позивачем - фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, як клієнтом, було укладено договір №LGH0000049 про інкасацію коштів, відповідно до пункту 1.1 якого банк власними силами і засобами здійснює інкасацію коштів клієнта, проводить прийом коштів, виконує їх перерахування та зараховує з урахуванням умов, визначених пунктом 5.4 цього договору, на поточний рахунок клієнта на наступний операційний день після проведення інкасації, а у разі підключення клієнта до послуги миттєвого зарахування торговельної виручки в день проведення інкасації (миттєве зарахування - зарахування протягом 10 хвилин після отримання інкасаторської сумки на підтвердження цього інкасатором через POS -термінал, далі - "online - інкасація"). Дні і час грошового виторгу (графік) встановлюються банком з урахуванням режиму роботи клієнта і його структурних одиниць, планового розміру грошової виручки та інших умов і вказуються в явочній картці, що підписується уповноваженою особою банку. Банк проводить доставку розмінних монет (банкнот) на умовах цього договору, а клієнт здійснює оплату за надані послуги в розмірі та строки, що передбачені цим договором.

У додатку 1 до договору сторони визначили адреси торгівельних точок: 69096, АДРЕСА_1, та 91000, АДРЕСА_2

Згідно пункту 2.1 договору банк зобов'язується здійснювати збір, перевезення і доставку коштів до банку в інкасаторських сумках (мішках).

Інкасація коштів банком проводиться шляхом збирання сумок з готівкою інкасаторами безпосередньо на підприємствах або через об'єднані каси клієнтів за затвердженим графіком та за адресою, що наведена у додатку 1. Час проведення інкасації, наведений у додатку 1, може корегуватися по узгодженню сторін. (пункт 2.2 договору).

Пунктом 2.3 договору встановлено, що для інкасації коштів банк закріплює за кожним підприємством клієнта потрібну кількість сумок. Сумки є власністю банку і в разі розірвання договору підлягають поверненню банку.

Банк зараховує інкасовану виручку у національній валюті на поточний рахунок клієнта (баланс 26004060515846) згідно з додатком 1 (пункт 2.4 договору).

У відповідності з пунктом 3.2 договору перед вкладенням в сумку готівки здавач клієнта заповнює накладну та супровідні відомості до кожної сумки і підписує кожний примірник, потім вкладає до сумки перший примірник супровідної відомості, а сумку з готівкою опломбовує таким чином, щоб пломба була якомога ближче до замка (кінці шпагату від зав'язаного вузла в пазу пломби повинні мати довжину не більше двох сантиметрів) і здає її разом з накладною інкасатору тільки після перевірки службового посвідчення з фотокарткою, пред'явлення доручення на інкасацію готівки, а також явочної картки, засвідченої відбитком печатки дільниці інкасації. Після цього здавач клієнта звіряє підпис інкасатора на копії супровідної відомості із зразком його підпису на службовому посвідченні та дорученні, перевіряє наявність печатки дільниці інкасації і одержує від інкасатора порожню сумку, закріплену за цим клієнтом.

Відповідно до пункту 3.3.4 договору під супровідною відомістю розуміється чек, який роздруковується з допомогою - POS - терміналу.

У разі підключення клієнта до послуги Online - інкасація, банк перед тим як перерахувати виручку на поточний рахунок клієнта, здійснює перевірку діючого на момент зарахування ліміту виручки: якщо сума, що має бути перерахована, не перевищує межі встановленого ліміту, відбувається миттєве зарахування виручки на рахунок клієнта; в іншому разі зарахування виручки на поточний рахунок клієнта здійснюється після фактичного перерахунку грошових коштів, та з урахуванням надлишків недостач. Послуга Online - інкасація надається за умови проведення інкасації торгівельної точки клієнта не пізніше 19:30 год. (пункт 3.8 договору).

Пунктом 6.1 договору встановлено, що банк несе відповідальність перед клієнтом за цілісність сумки та цінності, які знаходяться в сумці з часу прийняття її в установленому порядку інкасаторами від клієнта і до часу її передавання касиру банку.

У разі втрати інкасаторами сумки з коштами, а також приймання дефектної сумки, у якій виявиться недостача, банк несе матеріальну відповідальність перед клієнтом згідно із законодавством України у розмірі, зазначеному в копії супровідної відомості, що залишається в здавача готівки, але не вище фактичного розміру втрати цінностей (пункт 6.3 договору).

На виконання умов договору 19.06.2014 року о 18 год. 20 хв. позивачем було передано, а інкасатором відповідача прийнято опломбовану сумку 11306 з готівкою у сумі 159120 грн. 80 коп. для інкасації та зарахування даної суми на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується чеком від 19.06.2014 року №1778 (а.с. 16).

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням пункту 1.1 договору відповідач повинен був перерахувати інкасовані кошти на рахунок позивача не пізніше 20.06.2015 року.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з листом, в якому просив зарахувати суму 159120 грн. 80 коп. на рахунок позивача. Про отримання відповідачем цього листа свідчить відбиток штампу відповідача від 01.07.2014 року вх. №9660 (а.с. 17).

Доказів перерахунку коштів у сумі 159120 грн. 80 коп. на рахунок позивача відповідачем не надано.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно витягу з кримінального провадження №12014130020002062 19.06.2014 року о 18:40 годин знаходячись за адресою: м. Луганськ, пров. Кримський, 1, невстановлені особи, погрожуючи зброєю, заволоділи автомобілем ВАЗ 21111 д/н НОМЕР_1, де знаходились грошові кошти у сумі 1000000 гривень.

Відповідно до Сертифікату від 29.12.2014 року №2403 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданого Торгово-промисловою палатою України, "форс-мажорні обставини на території м. Луганська (бойові дії) почалися 06.05.2014 року та унеможливили належне виконання зобов'язань відповідача за договором 15.05.2012 року №LGH0000049 про інкасацію коштів.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають до теперішнього часу. Дату закінчення терміну дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) на момент видачі цього сертифікату (висновку) встановити неможливо".

Дані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача 159120 грн. 80 коп., незбережених інкасованих коштів відповідно до п. 6.3 договору.

У відповідності із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Пунктом 3 розділу 1 Інструкції з організації інкасації грошових коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженої постановою правління Національного банку України від 14.02.2007 року № 45, передбачено, що визначення заходів охорони, створення належних умов для забезпечення захисту життя і здоров'я працівників підрозділів інкасації, схоронності валютних цінностей під час їх перевезення та інкасації, а також забезпечення виконання вимог цієї Інструкції покладається на керівника банківської установи, який несе за це відповідальність у порядку, установленому законодавством.

Згідно пункту 2 розділу 1 Інструкції з організації інкасації грошових коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні відповідальність за схоронність довірених банківською установою та її клієнтами валютних цінностей і коштів, що перевозяться та інкасуються підрозділом інкасації коштів та перевезення валютних цінностей згідно з укладеним договором і законодавством несе банківська установа, якій належить цей підрозділ.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу 2 Інструкції з організації інкасації грошових коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні чисельний склад бригади інкасації визначається керівником банківської установи або керівником підрозділу інкасації залежно від складності виконуваних операцій, ступеня ризику та умов, у яких здійснюється інкасація коштів та перевезення валютних цінностей.

Складання маршрутів з інкасації здійснюється з урахуванням безпеки роботи інкасаторів на маршруті, а саме: протяжності маршруту та безпеки вибраного напрямку перевезення, часу роботи інкасаторів на маршруті, наявності вільних та освітлених під'їзних шляхів, часу заїзду для здійснення інкасації, обсягів готівки, що інкасується, тощо (абз. 2 п. 1 гл. 5 розділу 3 Інструкції з організації інкасації грошових коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні).

Згідно Сертифікату від 29.12.2014 року № 2403 відповідні форс-мажорні обставини на території м. Луганська почались ще 06.05.2014 року, отже 19.06.2014 року, на момент здійснення відповідачем інкасації коштів позивача, вони існували вже протягом досить тривалого часу та були загальновідомі.

Вирішуючи спір господарським судом обґрунтовано вказано, що відповідач не міг не усвідомлювати всі ризики при вчиненні операцій щодо інкасації коштів на території проведення антитерористичної операції та мав передбачити всі можливі негативні події, які можуть статися під час даних операцій, а тому мав можливість вжити ряд попереджувальних заходів для їх попередження.

В силу ч. 1,2 ст. 217, ст. 218 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 224 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 22 Цивільного кодексу України унормовано, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: - втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); - доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду встановлені у статті 1166 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення майнової шкоди (збитків), потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За статтею 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивачем були понесені реальні збитки в сумі неперерахованої на рахунок позивача готівкової виручки 159120 грн. 80 коп.

На думку відповідача господарським судом в порушення норм процесуального права не припинено провадження у справі. При цьому відповідач посилається на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2014 року у справі № 904/7908/14 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення 159120 грн. 80 коп. Відповідач вважає, що даним рішенням судом першої інстанції вже вирішено господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Як вбачається з рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2014 року у справі № 904/7908/14, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було заявлено позовні вимоги до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення основного боргу у сумі 159120 грн. 80 коп. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором про інкасацію коштів від 15.05.2012 року №LGH0000049. Також у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2014 року у справі № 904/7908/14 зазначено, що «оскільки відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, якою просив суд стягнути з відповідача 159120 грн. 80 коп. основного боргу, що і є предметом даного спору» (а.с. 47-51).

Позовні вимоги у справі № 904/7908/14 обґрунтовані ст. 509 Цивільного кодексу України.

З посиланням на ст. ст. 524, 533 Цивільного кодексу України, відмовляючи у позові фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у справі № 904/7908/14, суд першої інстанції в своєму рішенні дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту, а саме стягнення основного боргу у сумі 159120 грн. 80 коп. за договором про інкасацію коштів від 15.05.2012 року №LGH0000049, не відповідає встановленим законом способом захисту прав. Суд зазначив, що «відповідач не має перед позивачем грошових зобов'язань щодо сплати на його користь певної суми, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для застосування такого способу захисту, як стягнення такої суми в судовому порядку. Позовні вимоги про стягнення основного боргу, у вигляді грошових коштів, в даному випадку, є неналежним способом захисту. Обрання невірного способу захисту є підставою для відмови у задоволенні позову» (а.с. 51).

У даній справі розглядаються позовні вимоги до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про стягнення 159120 грн. 80 коп. збитків з посиланням на частини 1,2 статті 217, ст.ст. 218, 224 Господарського кодексу України, ст. 22 Цивільного кодексу України. Тобто, в даній справі заявлені інші позовні вимоги, ніж ті, що були предметом розгляду у справі № 904/7908/14 (заявлена до стягнення сума у цій справі має зовсім іншу правову природу). Відтак матеріально-правові вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" у вищевказаних господарських справах різні.

Таким чином, посилання відповідача на п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України є безпідставним.

Щодо клопотання відповідача про витребування у позивача копії супровідної відомості.

Порядок проведення Online-інкасації регламентується Інструкцією з організації інкасації грошових коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, затвердженою постановою правління Національного банку України від 14.02.2007 року № 45, та договором.

У відповідності з пунктом 3.2 договору перед вкладенням в сумку готівки здавач клієнта заповнює накладну та супровідні відомості до кожної сумки і підписує кожний примірник, потім вкладає до сумки перший примірник супровідної відомості, а сумку з готівкою опломбовує таким чином, щоб пломба була якомога ближче до замка (кінці шпагату від зав'язаного вузла в пазу пломби повинні мати довжину не більше двох сантиметрів) і здає її разом з накладною інкасатору тільки після перевірки службового посвідчення з фотокарткою, пред'явлення доручення на інкасацію готівки, а також явочної картки, засвідченої відбитком печатки дільниці інкасації. Після цього здавач клієнта звіряє підпис інкасатора на копії супровідної відомості із зразком його підпису на службовому посвідченні та дорученні, перевіряє наявність печатки дільниці інкасації і одержує від інкасатора порожню сумку, закріплену за цим клієнтом.

У п. 3.3. договору сторони погодили наступні умови послуги миттєвого зарахування торговельної виручки Online - інкасація:

Клієнт ознайомлений з Інструкцією по інкасації з використанням POS-терміналів (п. 3.3.1. договору).

Клієнт відповідає за достовірність інформації, наданої співробітниками клієнта під час інкасації, за відповідність даних, введених за допомогою POS - терміналу (п. 3.3.3. договору).

Згідно п. 3.3.4 договору під супровідною відомістю розуміється чек, який роздруковується з допомогою - POS - терміналу.

Відповідно до п. 3.3.5 договору дані для формування супровідної відомості (чека) для он-лайн інкасації вносяться клієнтом з допомогою POS - терміналу з обов'язковим підтвердженням внесених даних особистою картою касира, емітованою ПриватБанком:

- номер сумки з готівкою, який повинен відповідати номерам закріплених сумок за клієнтом згідно явочній картці;

- номер куща інкасації;

- покупюрну будову готівки в сумці;

- загальна сума готівки в сумці.

У разі підключення клієнта до послуги Online - інкасація, банк перед тим як перерахувати виручку на поточний рахунок Клієнта, здійснює перевірку діючого на момент зарахування ліміту виручки: якщо сума, що має бути перерахована, не перевищує межі встановленого ліміту, відбувається миттєве зарахування виручки на рахунок клієнта; в іншому разі, зарахування виручки на поточний рахунок клієнта здійснюється після фактичного перерахунку грошових коштів, та з урахуванням надлишків недостач. Послуга Online - інкасація, надається за умови проведення інкасації торгівельної точки клієнта не пізніше 19:30 год, (п. 3.8. договору).

Вищенаведений порядок повністю кореспондується з порядком проведення Online - інкасації, закріпленим в Інструкції з організації інкасації грошових коштів та перевезення валютних цінностей у банківських установах в Україні, з використанням POS-терміналів.

Враховуючи викладене, наявність POS-терміналу та можливість користування ним у касира позивача, роздрукування чеку (супровідної відомості) за допомогою POS-терміналу та підписи на ньому касира та інкасатора, відбиток печатки на чеку свідчать про здійснення у позивача саме Online - інкасації під час спірної операції.

Надані відповідачем до суду першої інстанції виписки про зарахування грошових коштів позивача на наступний операційний день в минулих випадках, не свідчать про те, що позивач не користувався послугами Online - інкасації у спірному випадку.

Наданий відповідачем до господарського суду скриншот бази даних банка містить дані про інкасацію 18.06.2014 року, а тому також не є належним доказом того, що у спірному випадку (19.06.2014 року) відбулась звичайна інкасація, а не он-лайн інкасація.

Надана відповідачем довідка від 22.06.2015 року, засвідчена керівником департаменту з контролю та координації касової роботи ГО ОСОБА_3 про те, що клієнт ПП ОСОБА_2 за договором станом на 19.06.2014 року не був підключений до послуги он-лайн інкасації не може бути взята судом до уваги, оскільки це односторонній документ, який виданий після настання спірного випадку (19.06.2014 року), а відтак не може бути належним доказом в розумінні ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що відповідач не довів вжиття ним всіх залежних від нього заходів для належного виконання договору, а тому і не довів відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання.

Матеріали справи свідчать про те, що господарським судом в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

За таких обставин підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

В силу ст. 101 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не приймаються додані публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" до заяви від 06.10.2015 року розпорядження від 06.05.2014 року № Э.16.0.0.0/4-4433 "Про додаткові заходи щодо забезпечення безпечного функціонування об'єктів банка", лист публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" від 24.06.2014 року № Э.16.0.0.0/4-19163, лист Головного слідчого управління МВС України від 22.08.2014 року № 13/4/2-16429, листи публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" від 04.08.2014 року № Э.16.0.0.0/4-24959, від 01.08.2014 року № Э.16.0.0.0/4-24679, від 11.07.2014 року № Э.16.0.0.0/4-21713, лист Головного слідчого управління МВС України від 11.08.2014 року № 13/3/1-15421 (а.с. 182-189), оскільки заявник не обґрунтував неможливість подання їх суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2015 року у справі № 904/3899/15 залишити без змін, а скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя А.Є. Прокопенко

Суддя Л.О. Чимбар

повний текст постанови виготовлений 07.10.15р.