Постанова № 52037441, 05.10.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.10.2015 справа №908/3941/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі: за участю представників сторін: від скаржника (відповідача): від позивача: розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу на рішення господарського суду від у справіОСОБА_4 Не зявився; Не зявився; Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич» с.Білоріцьке, Веселівський район, Запорізька область Запорізької області 02.09.2015 р. № 908/3941/15за позовом до відповідача проПриватного підприємства «ДРАГ» м.Запоріжжя Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич» с.Білоріцьке, Веселівський район, Запорізька область Стягнення 263145,77 грн. з яких: 156480,00 грн. основний борг, 8552,81 грн. 3 % річних, 98112,96 грн. втрати від інфляції грошових коштів ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «ДРАГ» м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич» с.Білоріцьке, Веселівський район, Запорізька область про стягнення 263145,77 грн. з яких: 156480,00 грн. основний борг, 8552,81 грн. 3 % річних, 98112,96 грн. втрати від інфляції грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання контракту № 12 від 17.04.2013 р. відповідачу поставлено товар, що підтверджується видатковою накладною № 12 від 17.04.2013 р. та товарно-транспортною накладною 01 АА № 686705 від 17.04.2013 р. на загальну суму 156480,00 грн. Відповідач, порушивши умови п. 3.1 контракту № 12, не здійснив оплату за отриманий товар, внаслідок чого за ним склалась заборгованість у сумі 156480,00 грн. В результаті несплати суми за отриманий товар, позивач просить стягнути з відповідача 8552,81 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 02.09.2013 р. по 28.06.2015 р., та 98112,96 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з листопада 2013 р. по квітень 2015 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.09.2015 р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі.

Не погодившись з винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 02.09.2015 р. в частині стягнення 3 % річних у сумі 8552,81 грн., інфляційних збитків у сумі 98112,96 грн. скасувати та прийняти нове рішення про відмову у стягненні з ТОВ «Агрофірма «Славутич» 3 % річних у сумі 8552,81 грн. та інфляційних збитків у сумі 98112,96 грн.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України в частині стягнення з нього 3 % річних та інфляційних збитків. Зазначив, що основним та єдиним видом діяльності ТОВ «Агрофірма «Славутич» є вирощування та реалізація сільськогосподарських культур, тому прибуток від реалізації продукції є основним джерелом сплати зобовязань відповідача перед кредиторами та повязаний з рівнем виробництва сільськогосподарської продукції (урожайністю сільськогосподарських культур), що в свою чергу залежить від природних факторів. Протягом 2013-2014 р.р. ТОВ «Агрофірма «Славутич» зазнало впливу несприятливих природно-кліматичних умов, які спричинили значні пошкодження посівів сільськогосподарських культур, підтверджені висновком Торгово-промислової палати № 665 від 26.09.2014 р.

Вищевикладене, на думку заявника, є підставою для часткового скасування рішення суду першої інстанції.

Представники сторін у судове засідання не зявилися з невідомих суду причин, про день та час судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

30.09.2015 р. через канцелярію апеляційного суду від ПП «Драг» надійшов відзив, в якому просить залишити рішення господарського суду Запорізької області від 02.09.2015 р. без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма «Славутич» без задоволення.

02.10.2015 р. від ТОВ «Агрофірма «Славутич» надійшла телеграма, в якій просить перенести розгляд справи № 908/3941/15 на іншу дату у звязку з тим, що його представник перебуває у відрядженні у м.Києві, тому не має можливості прибути на розгляд справи № 908/3941/15.

Судова колегія, розглянувши подане ТОВ «Агрофірма «Славутич» клопотання про відкладення розгляду справи, відмовляє у його задоволенні, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо матеріалів, які містяться в матеріалах справи № 908/3941/15.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

17.04.2013 р. між Приватним підприємством «ДРАГ» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич» (покупець) укладено контракт № 12, за умовами якого постачальник зобовязується поставити засоби хімізації рослин, а покупець зобовязується прийняти та оплатити товар у кількості та за ціною відповідно до відвантажувальних накладних.

Розділом 2 (п.п. 2.1 2.3) сторони узгодили ціну та загальну суму контракту, зокрема: ціна продукції та асортимент продукції, що поставляється за цим контрактом, зазначається у відвантажувальних накладних; загальна сума контракту складає 156480,00 грн., в т.ч. ПДВ 26080,00 грн.

Пунктами 3.1, 3.2 Контракту передбачено, що покупець зобовязується сплатити 100 % загальної суми контракту не пізніше 01 вересня 2013 року; датою поставки вважається дата відмітки покупця про отримання товару в накладній.

Постачальник разом з продукцією передає отримувачу наступні документи: накладну, податкову накладну, рахунок-фактуру (п. 4.1 Контракту).

Даний Контракт вступає в дію з моменту його підписання та діє до виконання всіх зобовязань обома сторонами (п. 10.1 Контракту).

На виконання умов контракту № 12 від 17.04.2013 р. за видатковою накладною № 12 від 17.04.2013 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 156480,00 грн. Товар було отримано повноважним представником відповідача згідно довіреності № 10 від 18.04.2013 р.

Позивач предявив відповідачу на оплату товару рахунок-фактуру № 12 від 17.04.2013 р. на загальну суму 156480,00 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст. 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 530 Цивільного кодексу встановлено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Контракт № 12 від 17.04.2013 р. за своєю правовою природною є договором купівлі-продажу.

В силу положень ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно, а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар і сплатити за нього певну грошову суму).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (п. 2 ст. 193 ГПК України).

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобовязаний сплатити повну ціну переданого товару.

Відповідач своє зобовязання з оплати прийнятого товару за контрактом № 12 від 17.04.2013 р. не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 156480,00 грн.

Відповідачем сума основного боргу в розмірі 156480,00 грн. визнана. З розміром 3 % річних у сумі 8552,81 грн. та інфляційних збитків у сумі 98112,96 грн. не погодився, посилаючись на те, що основним та єдиним видом діяльності ТОВ «Агрофірма «Славутич» є вирощування та реалізація сільськогосподарських культур, тому прибуток від реалізації продукції є основним джерелом сплати зобовязань відповідача перед кредиторами та повязаний з рівнем виробництва сільськогосподарської продукції (урожайністю сільськогосподарських культур), що в свою чергу залежить від природних факторів. Протягом 2013-2014 р.р. ТОВ «Агрофірма «Славутич» зазнало впливу несприятливих природно-кліматичних умов, які підтверджені висновками Торгово-промислової палати № 2220/05-4 від 25.09.2013 р. та № 3365/05-4 від 26.09.2013 р.

Повідомленням № 144 від 06.10.2014 р. «Про форс-мажорні обставини» відповідач просив позивача перенести розрахунки за контрактом № 12 від 17.04.2013 р. на кінець жовтня 2015 р., тобто на період надходження грошових коштів від реалізації врожаю 2015 р., посилаючись на те, що несприятливі агрометеорологічні умови у липні та у першій половині серпня 2014 року на території Запорізької області спричинили значне пошкодження та загибель посівів соняшнику. Ці обставини негативно вплинули на господарську діяльність ТОВ «Агрофірма «Славутич», поставили його в скрутне фінансове положення та призвели до неможливості здійснювати грошові зобовязання за Контрактом.

Пунктом 9.1 Контракту передбачено, що жодна із сторін не несе відповідальності за обставини у звязку з даним контрактом при виникненні для однієї із сторін обставин форс-мажору, на весь період дії таких обставин.

Пунктом 9.3 Контракту встановлено, що сторона, для якої виникли обставини форс-мажору повідомляє в письмовому вигляді, по факсу, партнера в 10 (десяти) денний строк з моменту настання таких обставин. Факт настання форс-мажору повинен підтверджуватися довідкою Торгово-промислової палати України.

Доказів перерахування позивачу боргу у цій сумі відповідач не надав.

За таких обставин, враховуючи, що судове рішення повинно відповідати загальним засадам справедливості, а позивач до цього часу не отримав оплати за поставлений товар, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про необхідність стягнення з відповідача боргу в сумі 156480,00 грн.

Місцевий господарський суд не прийняв до уваги висновок Торгово-промислової палати України № 665 від 26.09.2014 р. про настання обставин непереборної сили як належний та допустимий доказ форс-мажорних обставин з посиланням на ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», з якої дійшов висновку, що торгово-промисловою палатою засвідчується настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання зобовязань саме за конкретним договором. Висновок, наданий відповідачем, не стосується виконання зобовязань відповідача в даному випадку. Також, судом зазначено, що у спорі про стягнення заборгованості, на відміну від деліктного позову, питання вини не має значення, бо навіть за її відсутності заборгованість має бути погашена.

Крім того, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду зазначає, що повідомлення відповідача «про форс-мажорні обставини», не можна прийняти до уваги, оскільки, по-перше, в порушення п.9.3 Контракту відповідачем порушено термін повідомлення про настання форс-мажорних обставин (а саме, відповідач повідомив про такі обставини позивача лише 06.10.2014 р.), по друге, посилання відповідача на те, що основним видом діяльності ТОВ «Агрофірма «Славутич» є сільськогосподарська діяльність не відповідає дійсності, оскільки відповідно до п.2.2 Статуту ТОВ «Агрофірма «Славутич» (третя редакція) від 2013 року сільськогосподарська діяльність не є єдиним видом діяльності відповідача, а тому позивач не був позбавлений можливості розрахуватися з позивачем, а, відтак, не може посилатися на форс-мажорні обставини як на причину несплати суми боргу.

В матеріалах справи міститься відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ Інвест» на позовну заяву Приватного підприємства «ДРАГ», в якому відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 156480,00 грн.

Крім основного боргу, Приватне підприємство «ДРАГ» просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич» 3 % річних, нарахованих за період з 02.09.2013 р. по 28.06.2015 р., та 98112,96 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з листопада 2013 р. по квітень 2015 р.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач проти вимог в частині стягнення 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів заперечив у звязку з наявністю форс-мажорних обставин, які підтверджуються висновками Торгово-промислової палати України.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобовязання звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до вимог ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобовязання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача 3 % річних, нарахованих за період з 02.09.2013 р. по 28.06.2015 р., та 98112,96 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з листопада 2013 р. по квітень 2015 р., оскільки, приймаючи до уваги вищенаведене, позивачем не сплачена сума основного боргу, хоча позивач не надав суттєвих доказів такої несплати, а тому повинен був сплатити в установлені строки, а, відповідно, за несплату такого боргу, правомірно з нього стягнуто 3 % річних та втрат від інфляції грошових коштів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, за висновком судової колегії, відповідно до вимог ст. 43 ГПК України, рішення господарського суду Запорізької області від 02.09.2015 р. у справі № 908/3941/15 ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін.

Доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та приписами чинного законодавства, тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в порядку ст.49 ГПК України підлягають віднесенню на заявника.

За приписами ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Славутич» м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 02.09.2015 р. у справі №908/3941/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.09.2015 р. у справі №908/3941/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя : Н.В. Будко

Судді: А.М.Мясищев

ОСОБА_3

Надруковано: 5 прим.

1. скаржнику (відповідачу)

1. позивачу

1. у справу

1. апеляційному суду

1. ГСЗО