Постанова № 52037254, 05.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2015 року № 826/18972/15

за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

до Міністерства промислової політики України

третя особа Державна науково-виробнича корпорація «Київський інститут автоматики»

про стягнення заборгованості

Головуючий суддя - Вовк П.В.,

судді: Данилишин В.М.

Келеберда В.І.

В порядку письмового провадження

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, позивач) до Міністерства промислової політики України (далі також - відповідач), в якій позивач просив стягнути з відповідача податкову заборгованість державної науково-виробничої корпорації «Київський інститут автоматики» в загальному розмірі 1 779 482, 79 грн., з яких 883 455, 52 грн. становлять заборгованість з податку на додану вартість, 803 617, 84 грн. - із земельного податку з юридичних осіб, 91 700, 11 грн. - із орендної плати з юридичних осіб та 709, 32 грн. - зі збору за спеціальне використання води.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 вересня 2015 року в даній справі було відкрито провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні, залучено до часті в справі державну науково-виробничу корпорацію «Київський інститут автоматики» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору (далі також - ДНВК «Київський інститут автоматики», третя особа).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що за третьою особою рахується податковий борг зі сплати податку на додану вартість, земельного податку з юридичних осіб, орендної плати з юридичних осіб та збору за спеціальне використання води у розмірі 1 779 482, 79 грн.

Оскільки у третьої особи відсутнє майно, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, позивач звертався до відповідача в передбаченому п. 96.2 статті 96 Податкового кодексу України (далі - ПК України) порядку. Проте, оскільки відповідачем на таке звернення податкового органу відповідь не була дана, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

У судове засідання, призначене на 17 вересня 2015 року, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи представники позивача, відповідача та третьої особи не з'явились.

Водночас, 17 вересня 2015 року на адресу суду надійшло клопотання позивача про здійснення розгляду даної справи за його відсутності, в якому, зокрема, було зазначено про те, що позивач не заперечує проти подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.

За час розгляду справи, письмових заперечень або інших документів, з яких було б можливо встановити відношення відповідача та третьої особи до заявлених позовних вимог, до суду надано не було.

Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання 17 вересня 2015 року не з'явились представники позивача, відповідача та третьої особи, належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення, що не є перешкодою для розгляду справи, беручи до уваги подане позивачем 17 вересня 2015 року клопотання та враховуючи відсутність необхідності заслухати свідка чи експерта, з урахуванням вимог статті 128 КАС України, суд, дослідивши матеріали справи, перейшов до розгляду справи в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З наявних в матеріалах справи даних облікових карток платника податку - ДНВК «Київський інститут автоматики» вбачається, що за третьою особою рахується заборгованість в загальному розмірі 3 611 823, 69 грн. зі сплати:

- податку на додану вартість - в розмірі 1 568 065, 91 грн.;

- збору за спеціальне використання води - в розмірі 709, 32 грн.;

- земельного податку з юридичних осіб - в розмірі 1 885 894, 35 грн.;

- орендної плати з юридичних осіб - в розмірі 157 154, 11 грн.

Зазначена заборгованість виникла у зв'язку з несплатою відповідачем податкових зобов'язань, самостійно нарахованим ним в поданих до податкового органу документах податкової звітності, копії яких наявні в матеріалах справи.

ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві направлялись на адресу третьої особи перша податкова вимога від 05 жовтня 2009 року № 1/8369 на суму 42 846, 20 грн. та друга податкова вимога від 21 грудня 2009 року № 2/10521 на суму 79 874, 79 грн., отримання яких третьою особою підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повідомлень про вручення поштових відправлень.

Оскільки у третьої особи відсутнє майно, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, позивач, з метою погашення податкової заборгованості ДНВК «Київський інститут автоматики», звертався до відповідача в передбаченому п. 96.2 статті 96 ПК України порядку, а саме, з поданням від 27 лютого 2015 року № 3514/9/26-59-25-01-12, отриманому відповідачем 04 березня 2015 року, в якому ставилось питання про прийняття Міністерством промислової політики України відповідного рішення щодо: надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків; досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Проте відповідачем відповіді на таке звернення податкового органу надано не було.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти вказані в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень п. 57.1 статті 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З наявних доказів у справі судом встановлено, що третьою особою до податкового органу подавалась податкова звітність, відповідно до якої він самостійно визначив суми податку, які повинен був сплатити в установлений законодавством строк. Проте, станом на час звернення до суду з відповідним позовом, згідно з даними обліку податкового органу, суми самостійно визначених в такій звітності зобов'язань третьою особою в повному обсязі сплачені не були.

В силу вимог пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Враховуючи те, що податкові зобов'язання, самостійно визначені ДНВК «Київський інститут автоматики» в поданих деклараціях є узгодженими з моменту їх подання, але не сплачені в повному обсязі у строк, визначений податковим законодавством, суд приходить до висновку про визнання таких податкових зобов'язань податковим боргом.

Таким чином, загальна сума заборгованості третьої особи, що підтверджена матеріалами справи, зі сплати податку на додану вартість, земельного податку з юридичних осіб, орендної плати з юридичних осіб та збору за спеціальне використання води в загальному розмірі складає 3 611 823, 69 грн.

У відповідності до пп. 14.1.137 п. 14.1 статті 14 ПК України, орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з п. 41.2 статті 41 ПК України, органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Статтею 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.4 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

Як було зазначено вище, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві направлялись на адресу третьої особи перша податкова вимога від 05 жовтня 2009 року №1/8369 на суму 42 846, 20 грн. та друга податкова вимога від 21 грудня 2009 року №2/10521 на суму 79 874, 79 грн., отримання яких підтверджується наявними в матеріалах справи копіями повідомлень про вручення третій особі поштовх відправлень.

Отже, за ДНВК «Київський інститут автоматики» обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов'язань в розмірі 3 611 823, 69 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не заперечується сторонами або третьою особою.

В контексті наведеного необхідно зазначити, що визначення податковим органом в своїх позовних вимогах суми заборгованості третьої особи в розмірі 1 779 482, 79 грн., з яких 883 455, 52 грн. становлять заборгованість з податку на додану вартість, 803 617, 84 грн. - із земельного податку з юридичних осіб, 91 700, 11 грн. - із орендної плати з юридичних осіб та 709, 32 грн. - зі збору за спеціальне використання води, тобто меншому розмірі від встановленої вище та документально підтвердженої суми заборгованості ДНВК «Київський інститут автоматики», не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств визначені статтею 96 ПК України.

Відповідно до п. 96.2 статті 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

- надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

- досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

- ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

- виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до ч. 4 статті 119 Господарського кодексу України, державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

Так, ДНВК «Київський інститут автоматики» було утворено згідно наказу Міністерства промислової політики України № 44 від 10 лютого 2006 року, відповідно, третя особа входить до сфери управління відповідача.

Як вбачається з положень Закону України «Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації», ДНВК «Київський інститут автоматики» включено до переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, органом управління ДНВК «Київський інститут автоматики» визначено Міністерство промислової політики України.

Згідно абз. 5 п. 89.2 статті 89 ПК України, право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу.

Так, відповідно до пп. 87.3.7 п. 87.3 статті 87 ПК України, не може бути використане як джерело погашення податкового боргу платника податків майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу».

Згідно положень статті 4 Закону України «Про заставу», предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.

Отже, ДНВК «Київський інститут автоматики» є державною корпорацією, майно якої, відповідно до законодавства України, не може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

В контексті зазначених положень п. 96.2 статті 96 ПК України, відповідно до яких їх дія розповсюджується лише на державні підприємства, які не підлягають приватизації, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно ч. 3 статті 120 Господарського кодексу України, корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Відповідно до ч. 1 статті 118 Господарського кодексу України, об'єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Водночас, відповідно до ч. 2 статті 55 Господарського кодексу України, під господарською організацією розуміється, в тому числі державне підприємство, створене відповідно до цього Кодексу.

Враховуючи зазначене, в розумінні положень Господарського кодексу України, ДНВК «Київський інститут автоматики» є державним підприємством, а отже, на нього розповсюджується дія приписів статті 96 ПК України.

Відповідно до п. 96.3 статті 96 ПК України, відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Оскільки Міністерством промислової політики України, як вбачається з матеріалів справи, не було надано відповідь на подання податкового органу від 27 лютого 2015 року №3514/9/26-59-25-01-12, отриманому відповідачем 04 березня 2015 року, у строк, встановлений п. 96.3 статті 96 ПК України, беручи до уваги підтверджену матеріалами справи податкову заборгованість третьої особи у розмірі, що перевищує суму заборгованості, визначену позивачем в його адміністративному позові, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість заявлених ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві позовних вимог.

Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо питання допуску негайного виконання рішення суду необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 статті 256 КАС України, суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову прийняту у справах, визначених статтею 183-3 цього Кодексу.

Разом з тим, положеннями статті 183-3 КАС України визначається порядок здійснення провадження у справах за поданням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень щодо, в тому числі, стягнення коштів за податковим боргом.

Враховуючи, що дана справа не належить до адміністративних справ, передбачених статтею 183-3 КАС України, суд не вбачає підстав для звернення даної постанови до негайного виконання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-12, 71, 122, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві до Міністерства промислової політики України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державна науково-виробнича корпорація «Київський інститут автоматики», про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з розрахункових рахунків Міністерства промислової політики України (код ЄДРПОУ 00013942) на користь Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову заборгованість державної науково-виробничої корпорації «Київський інститут автоматики» (код ЄДРПОУ 05796251) у загальному розмірі 1 779 482, 79 грн. (один мільйон сімсот сімдесят дев'ять тисяч чотириста вісімдесят дві гривні сімдесят дев'ять копійок), а саме:

- з податку на додану вартість у розмірі 883 455, 52 грн. (вісімсот вісімдесят три тисячі чотириста п'ятдесят п'ять гривень п'ятдесят дві копійки) на бюджетний рахунок №31119029700011 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 14010100);

- із земельного податку з юридичних осіб у розмірі 803 617, 84 грн. (вісімсот три тисячі шістсот сімнадцять гривень вісімдесят чотири копійки) на бюджетний рахунок №33215811700002 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 18010500);

- із орендної плати з юридичних осіб у розмірі 91 700, 11 грн. (дев'яносто одна тисяча сімсот гривень одинадцять копійок) на бюджетний рахунок № 33216812700011 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 18010600);

- зі збору за спеціальне використання води у розмірі 709, 32 грн. (сімсот дев'ять гривень тридцять дві копійки) на бюджетний рахунок № 33111357700002 (одержувач: УДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код одержувача 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у м. Києві, МФО 820019 (код платежу 13020100).

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя П.В. Вовк

Судді В.М. Данилишин

В.І. Келеберда