Постанова № 52037153, 05.10.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 жовтня 2015 року № 826/7961/15

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій, вимоги

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2015 року № 0008841701;

визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 20 квітня 2015 року № 0008881701;

визнати протиправнию та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 квітня 2015 року № Ф-891.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 червня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/7961/15, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24 червня 2015 року.

У судовому засіданні 24 червня 2015 року представник позивача підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його. Відповідач участі повноважного представника не забезпечив, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.

Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що на підставі направлень на перевірку від 05 березня 2015 року № 000216, № 000215 та наказу Державної податкової інспекції в Святошинському у районі Головного управління ДФС у м. Києві 05 березня 2015 року № 265 проведено фактичну перевірку молодіжно-розважального центру «ХХІ століття» суб'єкта господарювання ОСОБА_1, за результатом якої складено акт перевірки від 11 березня 2015 року № 3172/03/20/22/НОМЕР_3.

Як висновок проведеної перевірки встановлено наступні порушення:

підпункту 1, 2 12 статтей 3, 6 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";

статтей 15, 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів";

пункту 1 частини1 статті 7, пункту 1 частини 2 статті 6, пунктів 5, 7 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування";

підпункту 163.1.1 пункту 163 статті 163, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового колексу України.

За наслідками зазначеної перевірки Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято:

податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2015 року № 0008841701, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 5191,88 грн., в тому числі, 4153,50 грн. за основним платежем та 1038,38 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

рішення від 20 квітня 2015 року № 0008881701 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким позивачу нараховано 2819,83 грн. штрафних санкцій;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 квітня 2015 року № Ф-891 якою відповідач вимагає у позивача сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 11186,76грн.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням - рішенням, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску та вимогою про сплату боргу (недоїмки) й мотивує позовні вимоги тим, що останній не перебував у трудових правовідносинах з працівниками, відповідно до пояснень яких, контролюючий орган дійшов висновку про не нарахування та перерахування відповідних сум податків до бюджету.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог з урахуванням вищенаведеного, суд виходить з наступного.

Як вбачається із заперечень відповідача, на момент проведення фактичної перевірки в нічному клубі «XXI Століття» за адресою місто Луцьк, проспект Молоді, 2, згідно пояснень працівників, які перебували у закладі на момент проведення перевірки, здійснював свою діяльність ОСОБА_1

В даному закладі знаходились такі наймані працівники як: ОСОБА_2, ОСОБА_3. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які як встановлено контролюючим органом були не обліковані.

В ході перевірки, у зазначених працівників були відібрані пояснення, з яких вбачається наступне.

Згідно пояснень ОСОБА_3, вбачається, що останній стажується на посаді бармена з 20 лютого 2015 року, заробітну плату не отримував;

У свою чергу, з пояснень ОСОБА_8, який працює діджеєм в нічному клубі «XXI Століття» вбачається, що за одну зміну останній отримує 200 грн.;

Так, згідно пояснень ОСОБА_9, остання стажується на посаді адміністратора клубу з 27 лютого 2015 року, заробітну плату не отримувала;

ОСОБА_10, відмовився надавати пояснення згідно статті 63 Конституції України.

У свою чергу, ОСОБА_6 повідомила, що працювала на посаді бармена та отримувала заробітну плату у розмірі 1600,00 грн./міс. за період з травня 2014 року по лютий 2015 року;

Так, згідно пояснень ОСОБА_5 вбачається, що остання працювала на посаді офіціанта, отримувала заробітну плату у розмірі 2800,00 - 3000,00 грн./міс. за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року.

Отже, контролюючим органом встановлено, що суми виплачених доходів ФОП ОСОБА_1 не включались до фонду оплати праці, податок з доходів фізичних осіб не нараховувався та не перераховувався до бюджету.

Аналізуючи обґрунтованість таких висновків податкового органу, суд приходить до наступного.

Згідно із пунктом 171.2 статті 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є, зокрема податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні;

Відповідно до підпункту 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 14.1.54 пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України, дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Відповідно до підпункту 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Згідно із підпунктом 168.1.1 пункту 168 статті 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України визначено, що ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків.

Крім того, пунктом 176.2 статті 176 Податкового кодексу України закріплено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Матеріали справи свідчать, що контролюючим органом при перевірці позивача встановлено, що при здійсненні підприємницької діяльності останнім, внаслідок заниження фактичного розміру фонду оплати праці за період з травня 2014 року по лютий 2015 року в результаті виплати заробітної плати гр. ОСОБА_6 в розмірі 16000,00 грн., сума неутриманого та не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб становить 2313, 60 грн. (16000,00 грн. - (16000,00*3,6%)* 15%) та внаслідок заниження фактичного розміру фонду оплати праці за період з листопада 2014 року по лютий 2015 року в результаті виплати заробітної плати гр. ОСОБА_5 в розмірі 11690,00 грн., сума неутриманого та не перерахованого до бюджету податку з доходів фізичних осіб становить 1690,37 грн. (11690,00 грн. - (11690.00*3,6%)* 15%).

Однак під час розгляду справи, судом встановлено, що такі висновки контролюючого органу ґрунтується виключно на поясненнях наданих ОСОБА_6 та ОСОБА_5

При цьому, будь-яких посилань на первинні або інші документи, що підтверджують наявність фактів порушення позивачем податкового законодавства контролюючим органом не надано.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Так, відповідачем не надано будь-яких доказів, що б підтверджували факт виплати заробітної плати ОСОБА_6 та ОСОБА_5 або договорів, на підставі яких останні здійснювали трудову діяльність у позивача.

У свою чергу, з наданих ОСОБА_2, ОСОБА_3. ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 пояснень не вбачається, що останні працювали у позивача.

Зокрема з пояснення ОСОБА_3 вбачається, що на посаду бармена його приймав директор ОСОБА_4.

У свою чергу, з пояснень ОСОБА_7 вбачається, що ОСОБА_1 особисто на роботу її не приймав.

Також, ОСОБА_6 повідомила, що на роботу її прийняла адміністратор ОСОБА_11, яка працювала на «Держава Плюс».

ОСОБА_5, у свою чергу, згідно своїх пояснень була прийнята на роботу адміністратором Людмилою, яка працювала на «Держава Плюс».

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що доводи контролюючого органу не можуть бути доказами виплати конкретної суми доходів найманим працівникам у зв'язку з відсутністю встановлення факту перебування таких осіб у трудових відносинах з позивачем.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 18 березня 2014 року № К/800/60415/13.

Так, враховуючи, що судом встановлено, що Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління ДФС у м.Києві на основі припущень дійшла хибного висновку про перебування позивача з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у трудових відносинах та як наслідок, виплату заробітної плати, у зв'язку з чим позивачу було протиправно донараховано податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 5191,88 грн., суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2015 року № 0008841701 прийняте відповідачем протиправно, без урахування всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 20 квітня 2015 року № 0008881701, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулюється Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту Закон № 2464-VI).

Згідно пункту 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно пункту 3 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

Згідно пункту 10 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI, страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно пункту 1 та пункту 2 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок та вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.

За донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (пункт 3 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини 4 статті 25 Закону № 2464-VI, орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон), нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою Наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 № 455 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 вересня 2013 р. за № 1622/24154.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції, сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Згідно пункту 7.1 Інструкції, за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Відповідно до пункту 7.2.3 Інструкції, за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Для розрахунку зазначеного штрафу кількість звітних періодів розраховується, починаючи з місяця, на який припадає термін подання звітності за період, за який донараховано (обчислено) суми єдиного внеску, та закінчуючи місяцем, на який припадає отримання таким платником акта перевірки від органу доходів і зборів або в якому він подав звітність, де зазначено такі донараховані суми. Якщо за результатами перевірки виявлено в окремих місяцях суми донарахованого (своєчасно не обчисленого) єдиного внеску, то за кожне таке донарахування (кожний місяць) відповідно до Закону накладається штраф у таких порядку та розмірах:

для дотримання вимог щодо максимального розміру (50 відсотків) штрафу:

визначається сукупно сума донарахувань за всіма звітними періодами, в яких вони виявлені;

визначається сукупно сума штрафу за всіма звітними періодами, у яких виявлені донарахування та за якими нараховано такі штрафи;

здійснюється обрахування максимального розміру штрафу від сукупної суми донарахувань та порівнюється із фактично нарахованою сумою штрафів, визначеною сукупно за всі звітні періоди, в яких донараховано суми єдиного внеску.

До сплати визначаються суми штрафів, що не перевищують максимальний їх розмір, визначений цим підпунктом. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску за формою згідно з додатком 10 до цієї Інструкції. Підставою для прийняття відповідного рішення є акт перевірки платника єдиного внеску

Згідно пункту 6.3 Інструкції, органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

Відповідно до пункту 6.4 Інструкції, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Під час розгляду справи встановлено, що відповідачем визначено позивачеві недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 11186,76 грн. на яку було застосовано штрафну санкцію в сумі 2819,83 грн., оскільки, відповідач в ході перевірки встановив, що за наслідками виплат заробітних плат ОСОБА_6 та ОСОБА_5, позивачем не перераховано до бюджету суми єдиного соціального внеску із розміру заробітних плат найманих працівників, а тому, за посиланням контролюючого органу підлягає донарахуванню єдиний соціальний внесок в сумі 11 186,76 грн. в тому числі: за травень 2014 року - 646,40 грн., червень 2014 року - 646,40 грн., липень 2014 року - 646,40 грн., серпень 2014 року - 646.40 грн., вересень 2014 року - 646,40 грн., жовтень 2014 року - 646,40 грн., листопад 2014 року 15001.0 1 858,40 грн., грудень 2014 року - 1 858,40 грн., січень 2015 року - 1 813,96 грн. та лютий 2015 року - 1777,60 грн.

Проте, враховуючи, що відповідачем під час розгляду справи не доведено нарахування найманим працівникам відповідних сум заробітних плат, у зв'язку з відсутністю факту перебування таких працівників у трудових відносинах з позивачем, суд зазначає, що відповідачем протиправно визначено позивачу недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 11186,76 грн. на яку, відповідно, було протиправно застосовано штрафну санкцію в сумі 2819,83 грн., у зв'язку з чим позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 20 квітня 2015 року № 0008881701 є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню.

У свою чергу, підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправнию та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 20 квітня 2015 року № Ф-891.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління ДФС у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2015 року № 0008841701.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно ненарахованого єдиного внеску від 20 квітня 2015 року № 0008881701.

4. Визнати протиправнию та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20 квітня 2015 року № Ф-891.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник