Постанова № 52037094, 16.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 вересня 2015 року № 826/3770/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., суддів Келеберди В.І., Данилишина В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Командира військової частини - польова пошта В0946 (військової частини А3435) про визнання протиправними дій та бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) з позовом до Міністерства оборони України (надалі також - відповідач1), Командира військової частини - польова пошта В0946 (військової частини А3435) (надалі також - відповідач2), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила:

- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо тривалого розгляду рапорту молодшого сержанта ОСОБА_1 за її клопотанням про призначення на вакантну посаду відповідального виконавця навчального відділення військової частини А 3435;

- визнати неправомірною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення щодо реалізації рапорту молодшого сержанта ОСОБА_1 за її клопотанням про призначення на вакантну посаду відповідального виконавця навчального відділення військової частини А3435;

- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо призначення молодшого сержанта ОСОБА_1 на нижчестоящу посаду - начальника навчальних класів військової частини А3435 без її згоди;

- зобов'язати Міністерство оборони України вчинити дії щодо прийняти рішення про призначення молодшого сержанти ОСОБА_1 на рівнозначну, або вищу посаду;

- визнати бездіяльність Міністерства оборони України щодо невиконання Протокольного рішення, прийнятого під час проведення особистого прийому громадян з особистих питань заступником Міністра оборони України - керівником апарату 02.02.2015 року та яке затверджене Міністром оборони України щодо подальшого проходження військової служби ОСОБА_1;

- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити дії щодо виконання Протокольного рішення, прийнятого під час проведення особистого прийому громадян з особистих питань заступником Міністра оборони України - керівником апарату 02.02.2015 року та яке затверджене Міністром оборони України щодо подальшого проходження військової служби ОСОБА_1

В судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2015р. позовна заява ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо тривалого розгляду рапорту молодшого сержанта ОСОБА_1 за її клопотанням про призначення на вакантну посаду відповідального виконавця навчального відділення військової частини А3435 та визнання неправомірною бездіяльності Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення щодо реалізації рапорту молодшого сержанта ОСОБА_1 за її клопотанням про призначення на вакантну посаду відповідального виконавця навчального відділення військової частини А3435, залишена без розгляду з підстав пропущення встановленого строку звернення до суду.

Так, в межах судового розгляду даної справи по суті підлягали вирішенню наступні позовні вимоги: про визнання неправомірними дій Міністерства оборони України щодо призначення молодшого сержанта ОСОБА_1 на нижчестоящу посаду - начальника навчальних класів військової частини А3435 без її згоди; - зобов'язання Міністерство оборони України вчинити дії щодо прийняти рішення про призначення молодшого сержанти ОСОБА_1 на рівнозначну, або вищу посаду; - визнання бездіяльності Міністерства оборони України щодо невиконання Протокольного рішення, прийнятого під час проведення особистого прийому громадян з особистих питань заступником Міністра оборони України - керівником апарату 02.02.2015 року та яке затверджене Міністром оборони України щодо подальшого проходження військової служби ОСОБА_1 та зобов'язання Міністерство оборони України здійснити дії щодо виконання Протокольного рішення, прийнятого під час проведення особистого прийому громадян з особистих питань заступником Міністра оборони України - керівником апарату 02.02.2015 року та яке затверджене Міністром оборони України щодо подальшого проходження військової служби ОСОБА_1

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що призначення її на нижчу посаду - начальника навчальних класів військової частини А3435, без згоди є прямим порушенням п.82 Положення про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України, в зв'язку з чим за захистом своїх прав та інтересів позивач звернулася до суду.

Відповідачі проти задоволення позову заперечували з мотивів необґрунтованості та безпідставності.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовна заява задоволенню не підлягає, з огляду про наступне.

Матеріали справи свідчать, що позивач, молодший сержант ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині А3435 на посаді діловода-статистика штабу військової частини А3435.

Наказом командира 1121 ОНЗРДн (по особовому складу) від 30 січня 2015 року №2-РС, молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1, діловода-статистика штабу призначено начальником навчального класу навчального відділення.

Вважаючи призначення на посаду начальника навчальних класів військової частини А3435 неправомірним, позивачем пред'явлено даний позов.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, надання гарантій військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено положеннями Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно Положення про Міністерство оборони України, затверджене Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 406/2011 Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство оборони України входить до системи органів виконавчої влади і є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та реалізації державної політики з питань національної безпеки у воєнній сфері, сфері оборони і військового будівництва.

Завданням адміністративного суду, зокрема, є перевірка правомірності (легальності) дій відповідача при призначені молодшого сержанта ОСОБА_1 на нижчестоящу посаду - начальника навчальних класів військової частини А3435 без її згоди, з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Згідно ч.2 ст.2 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (із змінами), порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, а також питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі регламентовані Положенням про проходження військової служби солдатами (матросами), сержантами і старшинами Збройних Сил України. Також вказане Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Згідно п.82 Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, призначення військовослужбовців на посади здійснюється:

на рівнозначні посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів;

на нижчі посади: у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів у разі неможливості призначення на рівнозначну посаду.

Також, пунктом 4.1. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, передбачено, що «військовослужбовці Збройних Сил України призначаються на військові посади, які передбачені штатами (штатними розписами) військових частин. Призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі здійснюються за результатами оцінювання на підставі Резерву кандидатів для просування по службі, Плану переміщення військовослужбовців на посади, подань та клопотань посадових осіб, а також рішень комісій, утворених відповідно до вимог чинного законодавства України».

Методичні рекомендації з порядку організації підготовки документів до прийняття кадрових рішень кадровими органами Збройних Сил України, затверджені начальником Генерального штабу - Головнокомандувачем Збройних Сил України від 21.03.2013 №5147/с визначають, що підставою для видання наказу (по особовому складу) щодо призначення на вищі посади є: 1). витяг із резерву; 2). рапорт командира військової частини (начальника установи); 3). скорочена послужна картка військовослужбовця; 4). клопотання прямих командирів (начальників).

Таким чином, з системного аналізу наведених норм законодавства обумовлюється висновок проте, що самовисування кандидатів на вищестоящі посади вказана Інструкція та Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, не передбачає.

Фактичні обставини справи свідчать, що призначенню позивача на посаду передувало прийняття та введення в дію переліку змін до штату № 7/040 та спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України № Д-322/1/Здск від 17 січня 2015 року, а також директиви командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19 січня 2015 року № Д-Здск (вх. № 154/дск від 21.01.2015 року). Відповідно до них, посада діловода-статистика штабу, ШПК "старший солдат", тарифний розряд "5" - до 31 січня 2015 року скорочувалась. Також вказаними директивами військова частина АЗ43 5 за штатом 7/040-51(01) до 31 січня 2015 року переводилась на штат воєнного часу 7/040-01 - військову частину польова пошта В0946.

Поряд з цим, в ході судового розгляду справи встановлено, що 26 січня 2015 року, командиром частини було затверджено План персонального переміщення осіб рядового, сержантського та старшинського складу військової служби за контрактом, працівників ЗСУ, в ході проведення організаційно-штатних заходів в частині та проведено ряд бесід з особовим складом, яких стосувалися зміни за їх штатними посадами, в тому числі і з позивачем.

Так, в ході бесіди, позивачеві було доведено про скорочення займаної нею посади діловода-статистика штабу, ШПК "старший солдат", тарифний розряд "5".

Поряд з цим, під час бесіди позивача проінформовано проте, що її буде призначено на посаду начальника навчального класу навчального відділення, ШПК "старший солдат", тарифний розряд "4".

Так, дане призначення було затверджено в Плані персонального переміщення осіб рядового, сержантського та старшинського складу військової служби за контрактом, працівників ЗСУ, в ході проведення організаційно-штатних заходів в частині, який, зокрема передбачав, відсутність, за військово-обліковими спеціальностями молодшого сержанта ОСОБА_1 вищестоящих, рівнозначних та нижчестоящих посад з більшим або рівним посадовим окладом.

На посаду відповідального виконавця навчального відділення військової частини А3435 було призначено старшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_2.

В розрізі наведеного, за час розгляду справи з'ясовано, що на момент складання та затвердження Плану персонального переміщення осіб рядового, сержантського та старшинського складу військової служби за контрактом, працівників ЗСУ, в ході проведення організаційно-штатних заходів в частині було враховано, що старший сержант військової служби за контрактом ОСОБА_2 порівняно з молодшим сержантом військової служби за контрактом ОСОБА_1 мала:

- 20 повних років військової служби та 2,5 роки цивільного стажу до призову в лави ЗСУ у ОСОБА_2 1975 р.н. та не набула ще права на пенсію за вислугу років, порівняно з 19 повними роками військової служби та 6р.8міс. 2дн. цивільного стажу до призову в лави ЗСУ у ОСОБА_1, яка набула право на пенсію за вислугу років;

- у ОСОБА_2 тривалий досвід (з 16 травня 2011 року) військової служби на посаді відповідального виконавця (ВОС-901547А);

- старший сержант ОСОБА_2 має вищу освіту;

- вищий рівень крайнього оцінювання індивідуальної підготовки за підсумками 2013 року у ст. сержанта ОСОБА_2 - 45,3 "добре" порівняно з мол. сержантом ОСОБА_1 - 37,3 "добре";

- старший сержант ОСОБА_2 має оцінку "відмінно" з фізичної підготовленості. Молодший сержант ОСОБА_1 не здає фізичну підготовку за станом здоров'я.

Також з пояснень представника відповідача - Міністерства оборони України, вбачається, що для призначення старшого сержанта ОСОБА_2 (скорочувалась посада - відповідальний виконавець інформаційно-аналітичної групи, ШПК "старший солдат", тарифний розряд "7"), за військово-обліковими спеціальностями, крім запланованої, були відсутні вищестоящі, інші рівнозначні й нижчестоящі посади, а посада начальника навчального класу навчального відділення, ШПК "старший солдат", тарифний розряд "4" - відрізнялась від займаної посади відповідального виконавця інформаційно-аналітичної групи, ШПК "старший солдат", тарифний розряд "7" за тарифним розрядом на 3 пункти порівняно з посадою діловода-статистика штабу, ШПК "старший солдат", тарифний розряд "5" - на 1 пункт.

Водночас, матеріали справи свідчать, що молодший сержант військової служби ОСОБА_1, протягом 2014 року, на час функціонування особливого періоду, зарекомендувала себе посередньо, мала дисциплінарні стягнення. Натомість старший сержант військової служби за контрактом ОСОБА_2 за 2014 рік стягнень не має, зарекомендувала себе з позитивної сторони.

Відповідно до абзацу 3 пункту 4.26. Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ, затвердженого наказом під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення військових посад, переважне право на призначення надається військовослужбовцям з вищою кваліфікацією і вищою оцінкою службової діяльності.

Відповідно до вимог спільної Директиви Міністерства оборони України та ГШЗСУ№Д-1 від 10.10.2013 «Про основні заходи кадрового забезпечення Збройних Сил України на період до 2017 року», командирам військових частин було запропоновано «для залишення на військовій службі найбільш досвідчених, високопрофесійних військовослужбовців в ході проведення організаційних заходів та під час призначення військовослужбовців на посади враховувати результати атестування військовослужбовців; під час прийняття кадрових рішень враховувати висновки комплексного оцінювання військовослужбовців, звертаючи при цьому особливу увагу на рівень сформованості моральних, психологічних, воєнно-ідеологічних якостей військовослужбовця; забезпечити переміщення на посадах кращих за підсумками щорічного оцінювання та атестаційними висновками військовослужбовців, посади яких скорочуються, з військових частин; під час проведення організаційно-штатних заходів, унаслідок яких передбачається скорочення військових посад, переважне право на призначення надавати військовослужбовцям з вищою кваліфікацією і вищою оцінкою за критеріями службової діяльності. В першу чергу призначати військовослужбовців, які згідно із законодавством належать до категорій громадян, що користуються переважним правом залишення на службі чи першочерговим правом призначення на посади, в тому числі тих, які не набули ще права на пенсію за вислугу років. Призначення інших військовослужбовців здійснювати після вирішення питання щодо подальшого службового використання вивільнених військовослужбовців».

Крім того, суд приймає до уваги той факт, що молодший сержант ОСОБА_1 в 2013 році відмовилась від стажування на посаду відповідального виконавця, яке проводилось згідно розпорядження НШ військової частини А0665 від 26 грудня 2012 року № 2788, що підтверджується копією наказу командира військової частини А3435 №100 від 30.01.2013 року.

Зважаючи на наведені фактичні обставини справи та приписи чинного законодавства, суд приходить до висновку про правомірність наказу від 30 січня 2015 року № 2-РС про призначення позивача начальником навчального класу навчального відділення, а отже позовна заява в частині визнання дій відповідача щодо такого призначення неправомірними задоволенню не підлягає.

З урахуванням наведеного, позовна вимога про зобов'язання вчинити дії щодо прийняти рішення про призначення молодшого сержанти ОСОБА_1 на рівнозначну, або вищу посаду, як похідна від позовної вимоги про призначення позивача на нижчестоящу посаду, також задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності щодо невиконання Протокольного рішення, прийнятого під час проведення особистого прийому громадян з особистих питань заступником Міністра оборони України - керівником апарату 02.02.2015 року та яке затверджене Міністром оборони України щодо подальшого проходження військової служби ОСОБА_1 та зобов'язання здійснити дії щодо виконання Протокольного рішення, прийнятого під час проведення особистого прийому громадян з особистих питань заступником Міністра оборони України - керівником апарату 02.02.2015 року та яке затверджене Міністром оборони України щодо подальшого проходження військової служби ОСОБА_1

В ході судового розгляду справи підтверджено, що за розглядом вказаного протокольного рішення, наказ командира 1121 ОНЗРДн (по особовому складу) від 30 січня 2015 року № 2-РС про призначення позивача на посаду, не був визнаний не законним, а відтак суд приходить до висновку проте, що молодшому сержанту к/с ОСОБА_1 відповідачем правомірно не було запропоновано інших рівнозначних або вищестоящих посад в інших військових частинах.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи викладені позивачем у позовній заяві спростовані матеріалами справи та імперативними приписами законодавства.

Натомість відповідачами як суб'єктами владних повноважень доведено правомірність оспорюваних дій.

За таких обставин позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.А. Качур

Судді В.І. Келеберда

В.М.Данилишин