Постанова № 52037077, 30.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 року № 826/10249/15

Окружний адміністративний суд міста Києва за адресою: м. Київ, вул. Велика Васильківська, 81-а, у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБЛ"

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві

про

визнання протиправним та скасування наказу, повідомлення та податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБЛ" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати наказ №1689 від 13.11.2014 p., повідомлення №425/26-59-22-02 від 13.11.2014 р. та податкове повідомлення-рішення №0010712202 від 03.12.2014 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувані наказ, повідомлення та податкове повідомлення-рішення були прийняті безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства України, у зв’язку з чим вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржувані наказ, повідомлення та податкове повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

13.11.2014 р. ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, керуючись пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України (надалі – ПК України), був прийнятий наказ №1689 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "ЮБЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Тріумф +", ТОВ "Лакшері Інвест", ТОВ "Креативкомпані" за липень 2014 р. (надалі – наказ №1689).

Також, 13.11.2014 р. ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві було складено повідомлення №425/26-59-22-02 про проведення на підставі наказу №1689 документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.

У період з 14.11.2014 р. по 20.11.2014 р. на підставі наказу №1689 відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "ЮБЛ" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Тріумф +", ТОВ "Лакшері Інвест", ТОВ "Креативкомпані" за липень 2014 р., за результатами якої складений акт №1675/26-59-22-05/31201516 від 21.11.2014 р. (надалі – акт перевірки №1675), в якому зазначено про виявлення порушень вимог законодавства, а саме: п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України та п.9.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р., що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2014 р. на загальну суму 101 333,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки №1675 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0010712202 від 03.12.2014 р. (надалі – ППР №0010712202), яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 151 999,50 грн., з яких 101 333,00 грн. – за основним платежем, а 50 666,50 грн. – за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження рішеннями ГУ ДФС у м. Києві №1947/10/26-15-10-05-35 від 06.02.2015 р. "Про результати розгляду первинної скарги" та ДФС України №8134/6/99-99-10-01-04-25 від 17.04.2015 р. "Про результати розгляду скарги" було залишене без змін прийняте відповідачем ППР №0010712202, а скарги позивача – без задоволення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до пп.62.1.3 п.6.2.1 ст.62 ПК України податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно із п.75.1. ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

При цьому, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Поряд із цим, в пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Як вже було зазначено вище судом, оскаржуваний наказ №1689 виданий на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України.

Відповідно до п.79.1, п.79.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було направлено позивачу запит про надання інформації та її документального підтвердження №11727/10/26-59-22-05 від 12.09.2014 р., яким ТОВ "ЮБЛ" було зобов’язано надати пояснення та документальне підтвердження з питань здійсненні взаємовідносин з ТОВ "Тріумф +", ТОВ "Лакшері Інвест", ТОВ "Креативкомпані" за липень 2014 р., а саме: картку (журнал-ордер) бухгалтерських рахунків 63, 90, 31, 28 по субрахункам у розрізі контрагентів; договори, згідно яких було отримано товари (послуги); податкові накладні, отримані від ТОВ "Тріумф +", ТОВ "Лакшері Інвест", ТОВ "Креативкомпані"; реєстри виданих та отриманих податкових накладних за вказані періоди; видаткові накладні (акти виконаних робіт), згідно яких було придбано товари (послуги) від ТОВ "Тріумф +", ТОВ "Лакшері Інвест", ТОВ "Креативкомпані"; товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товарів; платіжні доручення, виписки банку, що підтверджують факт оплати придбані товари (послуги); свідоцтво платника податку на додану вартість; договори, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на придбання товару, видаткові накладні (акти виконаних робіт), ВМД на придбання товарів (надання послуг), які були придбані від вказаного контрагента, а також виписки банку (векселі), що засвідчують їх оплату; накази про призначення та звільнення, а також ідентифікаційні номери і паспортні дані посадових осіб підприємства (на сьогоднішній день і в період, що перевіряється); інші документи, які не ввійшли до переліку, але пов'язані зі здійснення даних фінансово-господарських операцій.

На виконання зазначеного вище запиту №11727/10/26-59-22-05 від 12.09.2014 р. ТОВ "ЮБЛ" листом вих. №0210 від 02.10.2014 р. надало відповідачу: оборотно-сальдові відомості та картки рахунку по вище вказаним контрагентам за період з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.; договори (ксерокопії завірені печаткою), згідно яких було отримано послуги; податкові накладні (ксерокопії, завірені печаткою), отримані від ТОВ "Тріумф +", ТОВ "Лакшері Інвест", ТОВ "Креативкомпані" протягом періоду з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року; реєстр виданих та отриманих податкових накладних за вказаний період (липень 2014 р.); акти виконаних робіт (ксерокопії завірені печаткою та підписом), згідно яких були надані послуги ТОВ "Тріумф +", ТОВ "Лакшері Інвест", ТОВ "Креативкомпані" протягом періоду з 01.07.2014 р. по 31.07.2014 р.; платіжні доручення (проведені банком), що підтверджують факт оплати вище вказаних контрагентів; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджують факт реєстрації вище вказаних контрагентів.

Суд звертає увагу, що запит №11727/10/26-59-22-05 датований 12.09.2014 р., натомість відповідь на нього разом із доданими документами позивачем була надана 02.10.2014 р., тобто через 20 днів з дати складання такого запиту, при цьому матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "ЮБЛ" звернулося до відповідача з листом вих. №0210 від 02.10.2014 р. протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту №11727/10/26-59-22-05 від 12.09.2014 р.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем на виконання запиту №11727/10/26-59-22-05 від 12.09.2014 р. не було надано повного пакету запитуваних документів, зокрема, не було надано: товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування товарів; виписки банку, що підтверджують факт оплати придбані товари (послуги); свідоцтво платника податку на додану вартість; накази про призначення та звільнення, а також ідентифікаційні номери і паспортні дані посадових осіб підприємства (на сьогоднішній день і в період, що перевіряється).

Враховуючи те, що матеріали справи не містять належних доказів надання позивачем пояснень та їх документального підтвердження на запит відповідача №11727/10/26-59-22-05 від 12.09.2014 р. протягом 10 робочих днів з дня його отримання, суд приходить до висновку про наявність підстав у відповідача для призначення на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальної позапланової перевірки ТОВ "ЮБЛ", у зв’язку з чим позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування наказу №1689 від 13.11.2014 p. та повідомлення №425/26-59-22-02 від 13.11.2014 р. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відносно правомірності ППР №0010712202 суд зазначає наступне.

З акту перевірки №1675 вбачається, що заниження ТОВ "ЮБЛ" податку на додану вартість за липень 2014 р. на суму 101 333,00 грн. виникло у зв’язку із завищенням податкового кредиту по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ "Тріумф +", ТОВ "Лакшері Інвест" та ТОВ "Креативкомпані", які, на думку податкового органу, є фіктивними, що, зокрема, підтверджується інформацією з бази даних ІС "Податковий блок", актом Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області №126/22-00/39174878 від 03.09.2014 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Креативкомпані" (код за ЄДРПОУ 39174878) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2014 р.", податковими інформаціями ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №4821/7/26-50-22-08 від 02.10.2014 р. та №4660/7/26-50-22-08 від 24.09.2014 р.

Вирішуючи питання реальності виконання договору з метою використання отриманого за вказаним договором у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Статтею 204 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-ч.3, ч.5 та ч.6 ст.203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Частиною 3 ст.228 ЦК України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 ЦК України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч.1 ст.69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч.1 та ч.4 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відносно реальності правочинів позивача та ТОВ "Тріумф +", ТОВ "Лакшері Інвест", ТОВ "Креативкомпані", за результатами яких ТОВ "ЮБЛ" було сформовано спірний податковий кредит за липень 2014 р. на суму 101 333,00 грн., суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "ЮБЛ" здійснює такі види діяльності: діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; неспеціалізована оптова торгівля; консультування з питань комерційної діяльності й керування; рекламні агентства; дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (основний).

Судом встановлено, що спірний податковий кредит сформовано позивачем за тотожними договорами про надання маркетингових послуг, укладеними між ТОВ "ЮБЛ", як замовником, та ТОВ "Тріумф +" (Договір №UB256173 від 01.07.2014 р.), ТОВ "Лакшері Інвест" (Договір №UB283634 від 02.07.2014 р.) та ТОВ "Креативкомпані" (Договір №UB4748224 від 01.07.2014 р.), як виконавцями, згідно умов яких замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати інформаційні послуги та проводити моніторингові дослідження за напрямками та на умовах, визначених договором і окремими завданнями, які узгоджуються та затверджуються сторонами, та оформляються у вигляді додатків до договору.

Згідно наявних в матеріалах справи додатків до вказаних вище договорів сторонами погоджено назву та зміст аналітичних звітів:

- інформаційні послуги у липні 2014 р.;

- додаткова обробка документів у липні 2014 р.

Суд звертає увагу на надані позивачем на підтвердження реальності Договору №UB256173 від 01.07.2014 р., Договору №UB283634 від 02.07.2014 р. та Договору №UB4748224 від 01.07.2014 р. рахунки на оплату, акти надання послуг та податкові накладні, проте вважає такі докази неналежними та недостатніми, оскільки з них неможливо встановити в чому саме полягало надання маркетингових послуг, їх обсяг, обґрунтованість вартості та їх необхідність у власній господарській діяльності позивача.

Крім того, позивачем не було надано належних доказів наявності результатів, наданих маркетингових послуг за вказаними вище договорами.

Також, в матеріалах справи відсутні належні докази оплати позивачем вартості маркетингових послуг згідно Договору №UB256173 від 01.07.2014 р., Договору №UB283634 від 02.07.2014 р. та Договору №UB4748224 від 01.07.2014 р. Так суд вважає надані позивачем платіжні доручення неналежними доказами оплати, оскільки вони не містять відміток банку про проведення операцій.

Суд звертає увагу, що інших належних доказів на підтвердження реальності Договору №UB256173 від 01.07.2014 р., Договору №UB283634 від 02.07.2014 р. та Договору №UB4748224 від 01.07.2014 р. позивачем до суду не надано.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Суд звертає увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об’єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, суд також звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас, наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведенння реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи те, що позивачем не було доведено реальності здійснення господарських операцій за Договором №UB256173 від 01.07.2014 р., Договором №UB283634 від 02.07.2014 р. та Договором №UB4748224 від 01.07.2014 р., суд приходить до висновку, що позивачем було допущено порушення вимог чинного законодавства України, що призвело до заниження податку на додану вартість за липень 2014 р. на суму 101 333,00 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБЛ" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу, повідомлення та податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя М.А. Бояринцева