Постанова № 52035899, 30.09.2015, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код за ЄДРПОУ 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2015 р. № 820/9718/13-а

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бідонька А.В.

при секретарі судового засідання - Кульчій А.М.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд визнати дії відповідача протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби від 30.04.2013р. за №0020271730.

В обґрунтування позову зазначив, що 30.04.2012 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у сумі 19325,26 грн. Позивач вважає винесене податкове повідомлення-рішення неправомірним, оскільки згідно положень ст. 13 Закону України "Про плату за землю" та п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Проте, у власності позивача не перебуває земельної ділянки, яка б була внесена до бази даних державного земельного кадастру, отже нарахування земельного податку позивачу є неправомірним.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2014 року по справі №820/9718/13-а у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено в повному обсязі.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2014 року по справі №820/9718/13-а скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 30.04.2013 року за №0020271730, прийняте Основ'янською міжрайонною державною податковою інспекцією м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.04.2015 року касаційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2013 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вищий адміністративний суд України наголосив, що судами першої та апеляційної інстанцій не з'ясовано чи перебуває у власності нерухоме майно, що стало підставою для нарахування земельного податку за 2013 рік. А також не прийняті до уваги посилання представника позивача на зміну площі нежитлового приміщення, що належить позивачу, тому останній вважав, що площа земельної ділянки змінилася, у зв'язку з чим земельний податок вирахуваний неправильно.

Представник позивача в судове засідання прибув, підтримав заявлені позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача в судові засідання призначені на 30.07.2015 р., на 17.09.2015 р. та 30.09.2015 р. не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Через канцелярію суду 30.07.2015 р. та 30.09.2015 р. надавав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю фахівців юридичного відділу в інших судових засіданнях, проте жодних доказів на вказане не надавав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, врахувавши вказівки Вищого адміністративного суду України в Ухвалі від 21.04.2015 року, встановив наступне.

Основ'янською МДПІ м. Харкова, на підставі п.п.54.3.3 п.54.3 ст.54, п.286.5 ст.286 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення №0020271730 від 30.04.2013 року, згідно з яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2013 рік в сумі 19325,26 грн.

Підставою для оскаржуваних донарахувань слугував висновок податкового органу про те, що позивач використовує в АДРЕСА_1 земельну ділянку площею 0,0958 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, які належать йому на праві власності, та згідно поданої ним заяви від 09.06.2003 р. був поставлений на облік як платник земельного податку, проте у встановлений законодавством строк ним не було сплачено земельний податок за 2013 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2002 р. між ОСОБА_2 та ВАТ "Харківський деревообробний завод" укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення за АДРЕСА_1, яке складається з лісопильного цеху, нежитловій будівлі, літ. "Д-1", цегляне, загальною площею 1119,7 кв.м., який зареєстровано в реєстрі за №1-176 (а.с. 27).

Згідно наданою податковим органом довідки від 25.01.2014 р. №1034/10/20-38-15-03-17 ОСОБА_2 станом на 01.01.2014 р. є платником земельного податку (а.с. 86).

Під час проведення розрахунку суми земельного податку використовувались дані автоматизованої системи АРМ «ZEM» та рішення 41 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 24.02.2010р. №27/10 "Про внесення мін до рішення 19 сесії Харківської міської ради 5 скликання від 27.02.08 № 42/08 "Про затвердження «Положення про впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2007".

Відповідно до витягу автоматизованої системи АРМ «ZEM» площа земельної ділянки, якою користується позивач, становить 0,0958 га, виходячи з якої було здійснено розрахунок земельного податку за 2013 рік (а.с. 52-53).

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Згідно з пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно з ч.1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII "Плата за землю".

Відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПК України).

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 ПК України, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати реєстрації права власності на нерухоме майно (п. 287.6 ст. 287 ПК України у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 21.04.2015 року зазначено, що вирішуючи спір, судами попередніх інстанцій не з'ясовано чи перебуває у власності нерухоме майно, що стало підставою для нарахування земельного податку за 2013 рік. А також не прийнято до уваги посилання представника позивача на зміну площі нежитлового приміщення, що належить позивачу, тому останній вважав, що площа земельної ділянки змінилася, у зв'язку з чим земельний податок вирахуваний неправильно.

Так, на виконання вказаних вимог Вищого адміністративного суду України викладених в ухвалі від 21.04.2015 року, для підтвердження або спростування наведених обставин, судом протокольною ухвалою суду було витребувано у відповідача докази щодо перебування у власності позивача нерухомого майна у 2013 році, стало підставою для нарахування земельного податку за 2013 рік, а також пояснення стосовно здійснення розрахунку земельного податку за 2013 рік у разі зміни площі нежитлового приміщення, що належить позивачу, та відповідно площі земельної ділянки, якою користується позивач.

Відповідачем на вимогу суду не надано до суду вищевказаних доказів.

Матеріали справи не містять доказів щодо наявності у позивача права власності чи права користування земельною ділянкою, а також доказів щодо державної реєстрації цих прав.

Зокрема, в матеріалах справи міститься довідка управління Держземагентства у м. Харкові Харківської області №4694/08 від 09.12.2013 р., з якої вбачається, що станом на 29.12.2012 року документи, які посвідчують право власності на землю гр. ОСОБА_2 в м. Харкові не обліковується (а.с. 46).

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що у випадку відсутності відповідних правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності чи право користування земельною ділянкою, така земельна ділянка не може виступати об'єктом оподаткування земельного податку чи податку з орендної плати.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За визначенням ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, правом участі в судовому засіданні для надання пояснень не скористався. За таких умов, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 0020271730 від 30.04.2013 року не відповідає вимогам закону, що є підставою для його скасування.

Враховуючи вищезазначене суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що рішення приймається на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про необхідність стягнення документально підтверджених судових витрат з держбюджету на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 11, 71, 72, 94, 160 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0020271730 від 30.04.2013 року Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, МФО 851011, банк ГУДКСУ у Харківській області) на користь ОСОБА_2 (код НОМЕР_2, адреса: АДРЕСА_2) судовий збір у розмірі 193,25 грн. (сто дев'яносто три гривні 25 копійок).

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Бідонько А.В.

Повний текст постанови виготовлений 05.10.2015 року.