Ухвала суду № 52032967, 29.09.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 751/5892/15-ц Провадження № 22-ц/795/1617/2015 Головуючий у I інстанції: Деркач О. Г.Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

29 вересня 2015 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Євстафіїва О.К., Вінгаль В.М.,

при секретарі - Шкарупі Ю.В.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 липня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 третя особа приватний нотаріус Малинівського районного нотаріального округу Житомирської області Сотніченко Ірина Василівна, про визнання правочину недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 15 липня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання правочину недійсним відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги та визнати договір дарування від 28.05.2015 року недійсним, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухваленого рішення, порушення судом процесуального та матеріального права.

Незаконність оскаржуваного рішення апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги доводів позивача про те, що відповідач на стадії укладення оспорюваного договору не надав нотаріусу, який реєстрував цей договір, інформації щодо існування судового спору стосовно предмету договору - часток квартири.

Апелянт зазначає, що місцевий суд не врахував того, що хоча він не був стороною спірного правочину, проте на його думку, його права були порушені та підлягають захистові на підставі ст.ст. 16, 203, 215, 216, 230, 717 ЦК України.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1, представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 28.02.2015 року між ОСОБА_3, ОСОБА_8, яка діяла як представник ОСОБА_2, та ОСОБА_6 було укладено договір дарування однієї восьмої частини двокімнатної квартири, посвідчений 28.02.2015 року приватним нотаріусом Малинівського районного нотаріального округу Житомирської області Сотниченко І.В., зареєстрований в реєстрі за № 184 (а.с.4-5,45-47). Відповідно до даного договору дарувальники подарували у власність обдарованій належні їм на праві приватної власності по 1/16 частині кожному квартири АДРЕСА_1, а обдарована прийняла в дар дарунок від дарувальників, від кожного по 1/16 частини квартири за вищевказаною адресою, безоплатно.

Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 26.03.2015 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності - задоволено. Припинено право власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на належні їм по 1/16 частині кожному квартири АДРЕСА_1 і визнано право власності на вказані частини за позивачем ОСОБА_5 (а.с.58-59).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_5 просив визнати договір дарування від 28.05.2015 року недійсним на підставі ст.230 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання правочину недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, що позивач не є стороною спірного договору та беручи до уваги інші обставини справи, зумовлені укладанням спірного договору до закінчення розгляду вищезгаданої справи по суті і ухвалення судом відповідного рішення (яким могло бути як задоволено вимоги позивача, так і відмовлено у їх задоволенні), суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягали задоволенню з заявленої підстави. Крім того, місцевий суд зазначив, що саме по собі не повідомлення нотаріуса про наявність, станом на час укладання спірного правочину, судового спору, до його вирішення по суті, не має істотного значення для вирішення даної справи.

Такий висновок суду першої інстанції ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного цивільного процесуального законодавства України і з ним погоджується апеляційний суд, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

За змістом ч. 1 ст. 230 , абз. 2 ч. 1 ст. 229 ЦК України обставини, які мають істотне значення для визнання правочину таким, що вчинений під впливом обману, стосуються природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які істотно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 № 9, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Згідно ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Між тим, позивачем не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції доказів щодо наявності підстав для визнання договору дарування від 28.05.2015 року недійсним на підставі ст.230 ЦК України.

Разом з тим, зазначені доводи апеляційної скарги щодо скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позову, не можливо визнати такими, що не враховані судом першої інстанції та такими, що спростовують законність і обґрунтованість рішення суду.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Судді: