Рішення № 52029861, 01.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/6748/15

Справа №643/5846/14ц Головуючий 1 інст. - Сиротников Р.Є.

Категорія :визнання договору недійсним Доповідач - Бобровський В.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 жовтня 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В., с у д д і в Черкасова В.В.,

Кокоші В.В.,

при секретарі Лашаковій Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради на рішення Московського районного суду м.Харкова від 13 серпня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради, ОСОБА_3, за участю третіх осіб - Харківської міської ради, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Ємець Івана Олександровича, ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради та ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане 13 вересня 2002 року її діду ОСОБА_6 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 6 вересня 2013 року, укладеного ОСОБА_6 з ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємцем І.О.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилалась на те, що протягом тривалого часу мешкала зі своєю родиною, дідусем, матір'ю, ОСОБА_8 та братом ОСОБА_9 в зазначеній квартирі та на те, що на час приватизації квартири була неповнолітньою, її мати ОСОБА_8 без врахування часткового використання житлового приватизаційного сертифікату іншої квартири, відмовилась від їх участі в приватизації цієї трикімнатної квартири.

Вважаючи , що при приватизації квартири на дідуся були порушені її права на участь в цьому процесі та те, що про факт відчуження квартири дізналась при спробах виселити її ОСОБА_3, просила задовольнити позов.

Представник управління комунального майна та приватизації у письмових запереченнях просив у позові відмовити за безпідставністю заявлених вимог.

Представник ОСОБА_10 заперечував проти позову з посиланням на те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем права власності на квартиру та те, що при приватизації квартири порушення норм закону не відбулось.

Треті особи приватний нотаріус Ємець І.О., представник Харківської міської ради на виклик до суду не з'явились без зазначення причини.

Залучений у якості третьої особи ОСОБА_6 позов ОСОБА_4 визнав у повному обсязі заявлених вимог з посиланням на порушення прав ОСОБА_4 при приватизації квартири.

Рішенням Московського районного суду м.Харкова від 13 серпня 2015 року позов задоволено.

В апеляційних скаргах: ОСОБА_3 та Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради з посиланням на безпідставність позову та порушення судом норм матеріального і процесуального права, рішення районного суду просять скасувати, новим рішенням у позові ОСОБА_4 відмовити;

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг та заперечення проти них, колегія відповідно до положень ч.1 ст.309 ЦПКУ країни вирішила апеляційні скарги задовольнити з наступного.

За правилом ст..213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, таким, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Суд, за нормою ч.1 ст.11 цього Кодексу розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд за ч.1 ст.303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції та відповідно до ч.3 цієї статті ЦПК не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом, згідно наданих доказів встановлено, та не оспорюється те, що ОСОБА_4 разом з батьками та братом ОСОБА_9 в порядку Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» відповідно Свідоцтва про право власності на житло від 3 травня 1995 року набула право власності на частину квартири АДРЕСА_2 на умовах спільної сумісної власності на загальну площу 45,5 кв.м.

На час приватизації квартири АДРЕСА_3 у 2002 році вона була зареєстрована та мешкала у цій квартирі разом з матір'ю, братом та дідом ОСОБА_11 За заявою матері ,як неповнолітня ОСОБА_4 не приймала участі в приватизації як особа, яка приймала участі в приватизації іншого житла. Згідно свідоцтва про право власності на житло від 13 вересня 2002 року вказана квартира належить ОСОБА_11, яку він за договором купівлі-продажу від 6 вересня 2013 року продав ОСОБА_3

Задовольняючи заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги до Управління комунального майна і приватизації Харківської міської ради та ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтва про право власності ОСОБА_12 на квартиру та договору купівлі-продажу укладеного ним з ОСОБА_3, суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість позову у зв'язку з порушенням органом приватизації права позивача на участь у приватизації спірної квартири.

Проте у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права при вирішення справи погодитись не можна.

Із матеріалів справи вбачається, що приватизація квартири АДРЕСА_3 Центром (відділом) приватизації державного житлового фонду міської ради розпорядженнями № 5167 від 13 вересня 2002 року свідоцтво про право власності на житло видане ОСОБА_6 на підставі його заяви, відповідних документів та заяви матері позивача, на той час неповнолітньої без участі її доньки, як такої, що приймала участь в приватизації квартири АДРЕСА_2 без наведення у заяві розміру частини використаного приватизаційного житлового чеку.

Будь-яких висновків та мотивів їх підтвердження, в чому саме було порушено центром (відділом) приватизації право ОСОБА_4 на участь в приватизації квартири в рішенні судом не наведено.

Окрім цього судом не враховано , що розпорядження Центра (відділу) приватизації не оспорюється позивачем та те, що належним відповідачем, як у вимогах про недійсність свідоцтва про право власності на квартиру так й недійсність договору купівлі-продажу є ОСОБА_6, який має відповідати за позовом та в порушення вимог ч.1 ст.33 ЦПК України до участі його у якості співвідповідача не було залучено.

З огляду на викладене, колегія вважає. що внаслідок невиконання вимог ст..33 ЦПК України щодо залучення власника квартири у якості відповідальної особи, як з питань приватизації квартири так й відчуження судом це порушення призвело до неправильного вирішення справи, як підстава до скасування рішення та залишення позову без задоволення.

Виходячи з наведеного та керуючись ст..ст. 303, 304, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія , -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради задовольнити.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 13 серпня 2015 року скасувати.

У позові ОСОБА_4 до Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради , ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_3 видане 13вересня 2002 року ОСОБА_6 та про визнання недійсним договору купівлі-продажу цієї квартири , укладеного ОСОБА_6 та ОСОБА_3 6 вересня 2013 року - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили після проголошення але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Судді