Постанова № 52026113, 25.09.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 вересня 2015 року 810/2680/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 16.06.2015 №000043/10-02-22-05/2515907005/646 та №000044/10-02-22-05/2515907005/645.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 17.03.2015 ГУ Міндоходів у Київській області проведено фактичну перевірку павільйону, що належить ФОП ОСОБА_1, в рамках якої встановлено порушення вимог законодавства у сфері обігу алкогольних напоїв в частині зберігання алкогольних напоїв без марки акцизного податку встановленого зразка, а також реалізації алкогольних напоїв за ціною, нижчою за встановлену мінімальну роздрібну ціну.

Позивач стверджує, що виявлена ревізорами пляшка вина, строк придатності якого закінчився та яка маркована маркою акцизного податку попереднього зразка, була знята з реалізації та знаходилась на складі, у зв'язку з чим податковий орган необґрунтовано дійшов висновку про реалізацію немаркованої алкогольної продукції.

Крім того, позивач наголошує, що рішення, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані фінансові санкції, були прийняті на підставі акта перевірки від 18.03.2015 №409/10-36-21/НОМЕР_1. Однак, 18.03.2015 жодних перевірок павільйону, що належить позивачу податковий орган не здійснював. На підставі викладеного позивач просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані рішення.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення у яких зазначив, що оскаржуване рішення прийняте з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 24.09.2015, не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

24 вересня 2015 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про причини неявки суд не повідомив, жодних клопотань про клопотань про відкладення розгляду справи, чи про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності, враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України та беручи до уваги положення частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1), зареєстрована виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області 28.11.2003 як фізична особа-підприємець, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця НОМЕР_2 (а.с. 10).

17 березня 2015 року посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області, на підставі наказу від 26.02.2015 №64, направлень від 13.03.2015 №872 та № 873 проведено фактичну перевірку павільйону, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить суб'єкту господарювання ФОП ОСОБА_1

Результати перевірки оформлені актом (довідкою) від 18.03.2015 №409/10-36-21/НОМЕР_1 про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами (а.с. 18-21).

Перевіркою встановлено факт реалізації пляшки джину «Vilnius» 0,5 л, 45% об. виробництва «Vilniaus Degtine, AB», яка маркована маркою акцизного податку МАП ААБІ001379 12/13 11,135 грн. по ціні 71,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 17.03.2015 №0000003130, в той час, як відповідно до постанови КМУ від 30.10.08 №975 мінімальна ціна на такий алкогольний напій та у такій тарі встановлена у розмірі 99,56 грн.

З огляду на викладене відповідач дійшов висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Крім того, перевіркою встановлено факт зберігання пляшки вина ігристого білого напівсухого «Крим Классік», місткістю 0,75 л, 10-13% об., виробництва Торговий дім ТОВ «Агрофірма «Золота Балка» вартістю 49,50 грн., дата виготовлення - 30.09.2011, термін придатності - 12 місяців, яка маркована маркою акцизного податку попереднього зразка АВ 27ААБР 095719 09/11 2,325 грн. Таким чином, відповідно до наявного маркування на вказаній пляшці строк придатності алкогольного напою минув.

Статтею 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що у разі зміни зразка марок акцизного податку марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Беручи до уваги сплив строку придатності пляшки вина ігристого білого напівсухого «Крим Классік» виробництва ТОВ «Агрофірма «Золота Балка», податковий орган зробив висновок про зберігання позивачем алкогольного напою з недійсною (невстановленого зразка) маркою акцизного податку, що є порушенням статті 11 України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

На підставі акта перевірки Білоцерківською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийнято рішення про застосування штрафних санкцій від 16.06.2015: №000043/10-02-22-05/2515907005/646, яким на позивача на підставі абзацу 13 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за роздрібну торгівлю алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни накладено штраф у розмірі 10000,00 грн. (а.с. 7); №000044/10-02-22-05/2515907005/645, яким на позивача на підставі абзацу 15 частини 2 статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка накладено штраф у розмірі у розмірі 17000,00 грн. (а.с. 8).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач звернувся до суду.

Розглядаючи вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 16.06.2015 №000043/10-02-22-05/2515907005/646, суд виходив з таких міркувань.

Так, вказане рішення ґрунтується на висновку відповідача про здійснення позивачем реалізації алкогольного напою за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої.

Підставою для такого висновку стало виявлення посадовими особами відповідача факту реалізації джину «Vilnius» 0,5 л, 45% об виробництва Vilniaus Degtine, AB, за ціною 71,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком від 17.03.2015 №0000003130.

Відповідно до розрахунку відповідача, мінімальна роздрібна ціна для вказаного алкогольного виробу, з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30.10.2008 №957, становить 99,56 грн.

Законом, який визначає основні засади державної політики у сфері виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також визначає перелік правопорушень у сфері обігу алкогольних напоїв та тютюнових є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР).

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №481/95-ВР, мінімальні оптово-відпускні ціни на алкогольні напої - це ціни, які визначаються за кодами виробів Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності за 1 літр 100-відсоткового спирту, обраховані виходячи з найнижчої оптової ціни на вітчизняну або контрактної вартості на імпортну продукцію та податків і зборів, які відповідно до чинного законодавства підлягають сплаті з одиниці продукції вітчизняними виробниками й імпортерами, та з урахуванням вартості тари.

Мінімальні роздрібні ціни на алкогольні напої - ціни, які визначаються виходячи з мінімальних оптово-відпускних цін на цю продукцію та торговельної надбавки.

Частиною 10 статті 18 Закону №481/95-ВР передбачено право Кабінету Міністрів України встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Постанова №957) установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва.

Згідно з додатком до вказаної постанови, розмір мінімальної роздрібної ціни джину, що застосовується з 1 серпня 2014 року. за 1 літр 100-відсоткового спирту становить - 442,50 грн.

Як вказано у постанові Кабінету Міністрів України №957, мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок, бренді ординарного, горілки виноградної та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Тобто, мінімальна роздрібна ціна на джин визначається як добуток мінімальної затвердженої ціни, міцності та місткості, поділений на 100%.

Отже, мінімальна роздрібна ціна джину «Vilnius» 0,5 л, 45% об., виробництва Vilniaus Degtine, AB становить 111,37 грн. (442,5 х 45 х 0,5 / 100).

За таких обставин, реалізація джину «Vilnius» 0,5 л, 45% об., виробництва Vilniaus Degtine, AB, за ціною 71,00 грн., є порушенням вказаних вимог законодавства, що зафіксовано в акті перевірки та стало підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій.

Позивачем не надано будь-якого пояснення щодо наведених обставин та не спростовано факт реалізації вказаного алкогольного напою за ціною, яка зазначена в акті перевірки. З огляду на викладене, суд вважає, що рішення про застосування фінансових санкцій від 16.06.2015 №000043/10-02-22-05/2515907005/646 є правомірним.

Перевіряючи правомірність висновків відповідача про зберігання ФОП ОСОБА_1 пляшки вина без марки акцизного податку встановленого зразка, судом встановлено наступне.

Як вбачається з акта перевірки, у павільйоні, де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 зберігалась пляшка вина ігристого білого напівсухого «Крим Классік», виробництва Торговий дім КФ ТОВ «Агрофірма «Золота Балка», маркована маркою акцизного податку АВ 27ААБР 095719 09/11 2,325 грн.

Суд зауважує, що станом на момент виготовлення (розливу) пляшки вина, стосовно якої встановлено порушення, зразки марок акцизного податку були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2008 №486.

Проте, постановами Кабінету Міністрів України від 13.03.2013 №188 та від 19.11.2014 №627 введено нові зразки марок акцизного податку та визнано такою, що втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2008 №486 «Про затвердження нових зразків марок акцизного податку для алкогольних напоїв і тютюнових виробів вітчизняного та імпортного виробництва і внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України».

Відтак, станом на день проведення фактичної перевірки позивачем зберігалась пляшка вина з маркою акцизного податку попереднього зразка.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.107 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Відповідно статті 11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного збору в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з підпунктом 14.1.109 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Порядок маркування марками акцизного податку алкогольної продукції визначено Положенням про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1251 (далі - Положення).

Пунктом 2 Положення встановлено, що зразки марок розробляються ДФС разом з Мінфіном, СБУ, МВС, Мін'юстом та затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 19 Положення, наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Умови, за яких алкогольна та тютюнова продукція вважаються немаркованими, визначені пунктом 20 Положення.

Так, згідно абзацу 5 пункту 20 Положення, вважаються такими, що немарковані алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з порушенням вимог цього Положення, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; алкогольні напої з марками, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Тотожні положення містяться і у Податковому кодексі України (пункт 226.9 статті 226).

Таким чином, Положенням передбачено, що алкогольні напої повинні бути маркові марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. При цьому, системний аналіз приписів Податкового кодексу України у взаємозв'язку з вимогами Положення дає підстави стверджувати, що обіг алкогольних напоїв з марками акцизного податку, зразки яких не відповідають встановленим на момент реалізації зразкам - не дозволяється.

Такі алкогольні напої, виходячи з буквального змісту пункту 20 Положення, вважаються немаркованими, оскільки мають марку акцизного податку невстановленого (недійсного) зразка.

Абзацом 4 частини четвертої статті 11 Закону №481/95-ВР встановлено, що у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Тобто, положення абзацу 4 частини 4 статті 11 Закону №481/95-ВР містять застереження, відповідно до якого у випадку запровадження нових зразків марок акцизного податку, суб'єкти господарювання можуть здійснювати реалізацію (зберігання) вже виготовленої алкогольної продукції, позначеної марками попереднього зразка за умови, що така реалізація (зберігання) відбувається в межах терміну придатності для споживання продукції.

Отже, законодавець прямо пов'язує можливість здійснення реалізації, зберігання (обігу) алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку попереднього зразка із строком їх придатності.

Таким чином, хибним є твердження позивача, що сплив строку придатності алкогольного напою не нівелює значення марки акцизного податку попереднього зразка, оскільки дійсність таких марок законодавцем поставлена у безпосередню залежить від того факту, чи є алкогольний напій придатним до споживання.

Щодо доводів позивача про те, що зазначена пляшка вина на момент перевірки була знята з реалізації та списана, суд зауважує, що жодних доказів на підтвердження вказаних обставин матеріали справи не містять.

Вирішуючи питання щодо правомірності накладення на позивача фінансових санкцій вказаним рішенням суд акцентує, що маркування алкогольної продукції покликано забезпечити високу якість алкогольних напоїв та гарантувати їх якість і безпечність для здоров'я громадян.

Таким чином, суд переконаний, що алкогольні напої, які марковані маркам акцизного податку попереднього зразка та строк придатності до споживання яких минув не можуть вважатись такими, що марковані відповідно до вимог Положення.

Абзацом 15 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР передбачено, що у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Суд також зазначає, що об'єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого абзацом 15 частини 2 статті 17 Закону №481/95-ВР охоплює, у тому числі, дії щодо зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка. Відтак, твердження позивача, що пляшка вина зберігалась на складі не спростовує та не звільняє позивача від відповідальності.

З огляду на викладене, суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій від 16.06.2015 №000044/10-02-22-05/2515907005/645.

Слід зауважити, що звертаючись з вказаним позовом до суду, у якості основної підстави для визнання протиправним та скасування рішень відповідача про застосування фінансових санкцій позивач вказує на невідповідність дати проведення перевірки (17.03.2015) із датою самого акта перевірки (18.03.2015).

Позивач вважає, що вказана обставина свідчить про те, що за наслідками перевірки, яка відбулась 17.03.2015, податковий орган жодних актів перевірок не складав. Водночас, 18.03.2015, у день складання акта перевірки, висновки якого були підставою для притягнення позивача до відповідальності, перевірок павільйону ФОП ОСОБА_1 податковий орган не здійснював.

Однак, з такими доводами позивача суд не погоджується. Як зазначено у пункті 86.5 статті 86 Податкового кодексу України, акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Отже, розбіжність в один день між датою фактичної перевірки та датою акта (довідки) про результати фактичної перевірки зумовлено необхідністю його реєстрації та присвоєння йому відповідного номеру. Закон не встановлює обов'язкових вимог щодо здійснення такої реєстрації безпосередньо у день перевірки, тобто дата фактичної перевірки та дата акта перевірки можуть не збігатись.

При цьому, суд відхиляє доводи позивача, що за наслідками перевірки 17.03.2015 податковий орган не складав акта перевірки. Як вбачається з матеріалів справи, перевірку було здійснено у присутності особи, що здійснювала розрахункові операції (продавця) ОСОБА_3, якій були пред'явлені направлення на перевірку. Разом з тим, від підписання акта перевірки та отримання його копії продавець ОСОБА_3 відмовилась, що підтверджується актом від 17.03.2015 №000859.

З приводу зауважень позивача, що рішення про застосування штрафних санкцій прийняті через три місяці з моменту складання акта перевірки, суд зазначає, що не може бути скасоване правильне по суті рішення контролюючого органу з одних лише формальних міркувань.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних та достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідача, позивач суду не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а доказів понесення ним інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Разом з цим, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Із матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 27000,00 грн., та, відповідно, 1,5 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 1827,00 грн.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до квитанції № П1502732 від 22.06.2015 позивачем сплачено частину судового збору у розмірі 182,70 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.09.2015.