Ухвала суду № 520250, 31.01.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

Іменем України

УХВАЛА

31 січня 2007 р.                                                                                                             Справа № 29/343а

                                                                                                                                               к/с № 6705/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий                                                             Нечитайло О.М.

Судді:                                    Ланченко Л.В.

                                                                                   Пилипчук Н.Г.

                                                                                   Сергейчук О.А.

                                                                                   Степашко О.І.

при секретарі судового засідання            Гончаренко Р.С.

за участю представників:

позивача:                                                                 Бойко М.І., дов. від 08.09.2006р. № 0109/235

відповідача                                                             Малушко Г.Ю., дов.в ід 29.01.2007р.

                                                                                   № 2466/10/10-312

                                                                                   Качинська О.С., дов. від 29.01.2007р.

                                                                                   № 2464/10/10-312

                                                                                   Никитченко Т.Г., дов. від 29.01.2007р.

                                                                                   № 2465/10/10-312

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу                                                  Державної податкової інспекції у м. Макіївка

напостанову                                                         Донецького апеляційного господарського суду

від                                                                            30.05.2005р.

у справі                                                                   № 29/343а

за позовом                                                              Відкритого акціонерного товариства

                                                                                «Макіївський металургійний комбінат»

до                                                                             Державної податкової інспекції у м. Макіївка

про                                                                           визнання недійсним податкового

                                                                                 повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Макіївський металургійний комбінат» (надалі - позивач, ВАТ «Макіївський металургійний комбінат») звернулось до Господарського суду Донецької області із позовом до Державної податкової інспекції у м. Макіївка (надалі – відповідач, ДПІ у м. Макіївка) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 02.03.2004р. № 0000252330/0.

Рішенням господарського суду Донецької області (суддя Гаврищук Т.Г.) від 16.03.2005р., що залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду (судова колегія у складі: головуючий суддя – Калантай М.В., судді: Старовойтова Г.Я., Українська Р.М.) від 30.05.2005р. у справі №29/343а позов Відкритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний комбінат" м. Макіївка до Державної податкової інспекції у м. Макіївці задоволено, визнано недійсним податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Макіївка від 02.03.2004р. № 0000252330/0, стягнено з ДПІ у м. Макіївка 203,00грн. судових витрат.

Судові рішення господарських судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані неправомірністю застосування податковим органом до позивача пені на підставі статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", оскільки позиваченм здійснено поставку у межах встановленого вказаним законом строку.

ДПІ у м. Макіївка, не погоджуючись із судовим рішенням господарського суду апеляційної інстанції, звернулась до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою від 10.06.2005р. № 8032/10/10, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2005р. у справі № 29/343а та прийняти нове рішення.

Зазначена касаційна скарга мотивована тим, що господарським судом апеляційної інстанцій при винесені оспорюваного судового рішення порушено та неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків у іноземній валюті», норми Митного кодексу України, Положення «Про вантажну митну декларацію», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 09.06.1997р. № 574, абз. 10-14 п.1.7 Інструкції «Про порядок заповнення вантажної митної декларації», затвердженої наказом Державної митної служби України від 09.07.1997р. № 307, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 24.09.1997р. № 443/2247.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.11.2005р. у справі № 29/343а вказана касаційна скарга разом із матеріалами справи передана для розгляду Вищому адміністративному суду України.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких проти вимог касаційної скарги заперечує, доводи останньої вважає необгрунтованими та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оспорювану постанову у справі № 29/343а - без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги касаційної скарги підтримав, постанову господарського суду апеляційної інстанції вважає такою, що не відповідає нормам чинного законодавства України з мотивів, викладених у касаційній скарзі, просив її скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ВАТ «Макіївський металургійний комбінат».

Позивач у судовому засіданні суду касаційної інстанції з мотивів, викладених у запереченнях на касаційну скаргу, доводи останньої вважає необгрунтованими, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2005р. у справі № 29/343а повністю законною та просить залишити її без змін, а касаційну скаргу ДПІ у м. Макіївка - без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне:

ДПІ у м. Макіївка прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.03.2004 року № 0000252330/0, яким позивачеві, у відповідності до статті 4 Закону України "Про порядок розрахунків в іноземній валюті", визначено суму податкового зобов'язання за платежем - пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 8 176 907,43грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі висновків акту перевірки від 02.03.2004 року №147/23-4/00191170 «Про результати перевірки взаємовідносин ВАТ «Макіївський металургійний комбінат» з фірмою «Промінвест СА» м. Лугано (Швейцарія) у сфері ЗЕД за період з 01.07.2003р. по 31.12.2003р.».

Вказаним актом зокрема встановлено порушення позивачем статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" при здійсненні розрахунків за імпортними контрактами № 8/03 МО-МАК від 25.12.2002 року, № 013/03 МО-МАК від 25.02.2003 року, № 09/03 МО-МАК від 21.05.2003 року, 024/03 МО-МАК від 11.06.2003 року та №038/03-07 МО-МАК від 28.07.2003 року, укладеними позивачем з фірмою "Промінвест СА" м. Лугано (Швейцарія). Фактичною підставою для кваліфікації порушення нормативного припису вказаної статті Закону стало оприбуткування, отриманих від фірми «Промінвест СА» м. Лугано, товаро-матеріальних цінностей без відповідного митного оформлення, а саме позивачем не надані належним чином оформлені ВМД, що свідчать про набуття резидентом права на розміщення (використання) товару за відповідним митним контролем. Таким чином, позивачем не дотримано термін у 90 днів для здійснення поставки на митну територію України.

Разом із тим, у ході судового розгляду справи встановлено, що факт отримання позивачем окатишів залізорудних, (предмет, укладених позивачем зовнішньоекономічних контрактів) відповідно до переліку наведеного у залізничних накладних, їх використання у власній господарській діяльності був встановлений актом перевірки та відповідачем не заперечується.

У відповідності до пункту 4.3 наведених контрактів, датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції призначення на залізничній накладній (ст. Ясинувата Донецької залізниці).

Крім того, господарськими судами попередніх інстанцій були отримані пояснення Донбаської регіональної митниці де зазначено, що у період з квітня по листопад 2003 року надійшло 2774 вагони окатишів залізорудних загальною вартістю більш 6 млн.дол. США, однак документи на ці окатиші для їх митного оформлення або для постановки під митний контроль до Донбаської регіональної митниці позивачем не надавалися. По всіх випадках не здійснення митного оформлення окатишів, отриманих позивачем за наведеними накладними, були складені протоколи про порушення митних правил, у яких встановлено, що в адресу позивача поступили окатиші залізорудні, які були вивантажені на склад позивача без дозволу митного органу, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, а саме.

Статтею 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

У відповідності до статті 4 цього Закону порушення резидентами термінів, передбачених статтею 2 даного Закону тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми митної вартості недопоставленої продукції в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Відповідно до пункту 2 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574, вантажна митна декларація це - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Із аналізу статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не вбачається, що законодавцем поставлено в залежність факт здійснення поставки по імпортним операціям (без отримання ліцензії) від митного оформлення продукції.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій правильно зазначено, що з датою митного оформлення продукції (виписки вивізної вантажної митної декларації) законодавець пов'язує тільки граничний термін зарахування валютної виручки за експортними контрактами, що прямо передбачено статтею 1 наведеного Закону.

Приписами підпункту 1.1 статті 1 Інструкції «Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затверджена постановою Національного банку України №136 від 24.03.1999р. (надалі Інструкція № 136) передбачено, що днем виникнення порушення вважається - перший день після закінчення встановленого законодавством строку розрахунків за експортною, імпортною та лізинговою операцією або строку, встановленого відповідно до раніше одержаних за цією операцією ліцензій. Здійсненням поставки вважається дата виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором.

Згідно з пунктом 3.3 статті 3 Інструкції №136, банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред'явлення останнім документа, який відповідно до умов договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг. Якщо цим документом є вантажна митна декларація, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.

Як вказувалось вище, за умовами контрактів, укладених позивачем з фірмою "Промінвест СА" м. Лугано (Швейцарія), датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції призначення на залізничній накладній (ст. Ясинувата Донецької залізниці).

З огляду на викладене, судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що господарськими судами попередніх інстанцій було правомірно зазначено, що Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" не пов'язує стягнення пені в залежності від знаходження чи зняття імпортної операції резидента з контролю банку.

А неподання позивачем митному органу України документів, які необхідні для здійснення митного контролю, вивантажування предметів, що знаходяться під митним контролем, без дозволу митного органу, є порушенням митних правил і тягне за собою відповідальність, передбачену митним законодавством.

Виходячи з викладеного, правова позиція господарських судів першої та апеляційної інстанцій стосовно дотримання позивачем терміну, встановленого ст. 2 Закону України «Про порядок розрахунків у іноземній валюті» у зв’язку із фактичною поставкою товару в межах даного строку та за відсутності вантажно-митних декларацій на оформлення імпортованого товару, визнається судовою колегією Вищого адміністративного суду України нормативно обгрунтованою.

Таким чином, судова колегія Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 29/343а господарський суд першої та апеляційної інстанції дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційна скарга ДПІ у м. Макіївка від 10.06.2005р. № 8032/10/10 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2005р. у справі № 29/343а підлягає залишенню без задоволення, а названа постанова – без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ДПІ у м. Макіївка від 10.06.2005р. № 8032/10/10 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2005р. у справі № 29/343а залишити без задоволення

2. Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 30.05.2005р. у справі № 29/343а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:                                                                                  Нечитайло О.М.

Судді:                                                                                                          Сергейчук О.А.

                                                                                                                     Ланченко Л.В.

                                                                                                                     Пилипчук Н.Г.

                                                                                                                     Степашко О.І.