Вирок № 52024789, 02.10.2015, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/16951/15-к

н/п 1-кп/640/620/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.10.2015 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Пархоменко О.Г.,

за участю прокурора - Артеменко О.М.,

захисника - адвоката Репало О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Нова Водолага Харківської області, громадянина України, з середньою освітою, холостого, солдата, помічника гранатометника 2 відділення 2 взводу оперативного призначення 7 роти оперативного призначення 3 батальйону оперативного призначення військової частини 3017, раніше судимого: 1) Нововодолазьким районним судом Харківської області від 04.02.2014 р. за ч.1 ст.125 КК України до штрафук у розмірі 850 грн.; 2) Нововодолазьким районним судом Харківської області від 18.08.2014 р. за ч.2 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

05 червня 2015 року солдат ОСОБА_2 на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №15/2015 від 14 січня 2015 року призваний до лав Національного гвардії України та з 17 червня 2015 року проходить військову службу у військовій частині 3017, яка дислокується у м. Харкові, де у подальшому наказом командира вказаної військової частини № 179 від 18 червня 2015 року призначений на посаду помічника гранатометника 2 відділення 2 взводу оперативного призначення 7 роти оперативного призначення 3 батальйону оперативного призначення військової частини 3017.

Згідно ст.1 Закону України «Про Національну гвардію України», Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію, а згідно Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» № 15/2015 від 14 січня 2015 року оголошено її проведення протягом 2015 року у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності даного Указу Президента.

Відповідно до вимог ст.ст. 2, 4 Закону України «Про Національну гвардію України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 2, 9, 11, 16, 127, 128, 130, 216-222 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_2 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України.

Однак, солдат ОСОБА_2 в порушення вищевказаних норм законодавства України 30 червня 2015 року вирішив стати на злочинний шлях та самовільно залишити місце служби.

Реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_2, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від виконання обов'язків військової служби в особливий період, о 12 год. 30 хв. 30 червня 2015 року в порушення вищевказаних вимог Закону, без наказу або дозволу відповідних командирів і начальників, в умовах особливого періоду, самовільно залишив місце служби - територію військового містечка №216 військової частини 3017, розташованого за адресою: м. Харків, Київський район, с. Помірки, 24 та по 12 год. 00 хв. 05 серпня 2015 року до місця служби не повертався, а отриманий у зв'язку із цим вільний час використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.

05 серпня 2015 року о 12.00 год. солдат ОСОБА_2 був затриманий уповноваженою службовою особою.

Таким чином, солдат ОСОБА_2, будучи військовослужбовцем військової частини 3017, о 12 год. 30 хв. 30 червня 2015 року в порушення вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 2, 4 Закону України «Про Національну гвардію України», ст.ст. 2, 9, 11, 16, 127, 128, 130, 216-222 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від військової служби в особливий період, без наказу або дозволу відповідних командирів і начальників, в умовах особливого періоду, самовільно залишив місце служби - територію військового містечка №216 військової частини 3017, розташованого за адресою: м. Харків, Київський район, с. Помірки, 24 та по 12 год. 00 хв. 05 серпня 2015 року до місця служби не повертався, а отриманий у зв'язку із цим вільний час використовував на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, визнав повністю та пояснив, що з 05 червня 2015 року він проходив військову службу у військовій частині 3017, яка дислокується у м. Харкові. Приблизно через місяць у вихідні пішов у звільнення та поїхав додому в смт. Нова Водолага. Там прийшов до своєї співмешканки, але її мати викликала міліцію і його забрали до райвідділу міліції. В міліції розповів, що проходить військову службу у військовій частині 3017, про що міліція повідомила частину. З військової частини за ним приїхали три чоловіки, які по дорозі до військової частини його побили. Коли прибули до військової частини 3017, командир роти повідомив, що через дії ОСОБА_2 вся рота буде позбавлена звільнення на три місяці. Злякавшись, що через це його сильно поб'ють, ОСОБА_2 втік з військової частини 3017 додому в смт. Нова Водолага. При цьому нікуди не звертався та нікого про це не повідомляв. Йому телефонували з військової частини просили повернутись, але він відмовився. Більше м'ясці знаходився за місцем мешкання, гуляв. 05.08.2015 р. його затримали працівники воєнкомату смт. Нової Водолаги. Після цього його відвезли у військову частину 3017, а звідки до військової прокуратури та посадили на гауптвахту. Вину визнає повністю у тому, що самовільно без дозволу начальства залишив місце служби, розуміє, що цього робити не можна. В скоєному щиро кається.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, беручи до уваги, що обвинувачений та інші учасники судового розгляду не оспорювали фактичні обставини справи, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши положення ст.349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченого ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які нікім не оспорюються, та розглядає справу у відповідності до ст. 349 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду немає сумнівів в добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин суд вважає, що винність ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення при обставинах, визнаних судом встановленими та викладених у вироку, доведена у повному обсязі та кваліфікує дії солдата ОСОБА_2 за ч.4 ст.407 КК України, тобто самовільне залишення місця служби без поважних причин, вчинене військовослужбовцем в умовах особливого періоду, крім воєнного стану.

Призначаючи покарання обвинуваченому у відповідності до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він раніше судимий, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, холостий, характеризується негативно.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_2, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного ним злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, кримінальне правопорушення вчинив до відбуття покарання за попереднім вироком, пом'якшуючі покарання обставини та вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі, оскільки саме такий вид покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

При визначенні розміру остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_2 застосуванню підлягає ст.71 КК України, оскільки ОСОБА_2 засуджується за кримінальне правопорушення, яке він вчинив до повного відбуття покарання за попереднім вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 18.08.2014 р., яким ОСОБА_2 був засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі.

В строк відбування покарання ОСОБА_2 слід зарахувати строк перебування під вартою.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою на гауптвахті Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку, продовжується судом до набрання вироком законної сили.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України, процесуальні витрати на залучення експерта та проведення по справі судових експертиз підлягають стягненню на користь держави у відповідності до вимог ч.2 ст.124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України остаточне покарання ОСОБА_2 за сукупністю вироків визначити шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 18.08.2014 р. у вигляді шести місяців позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на гауптвахті Харківського зонального відділу Військової служби правопорядку ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 05 серпня 2015 року, враховуючи строк знаходження під вартою.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий - суддя Попрас В.О.