Постанова № 52024351, 06.10.2015, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/1274/15-а

Провадження № 2-а/638/132/15

П О С Т А Н О В А

Іменем України

6 жовтня 2015 року. Дзержинський районний суд міста Харкова

у складі: головуючого судді Федосенко В.В.

при секретарі Прядко Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі міста Харкова про призначення, нарахування та виплату щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи

В С Т А Н О В И В:

02 лютого 2015 року до суду надійшла заява Позивача в порядку адміністративного судочинства до відповідача

про призначення, нарахування та виплату щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просить суд:

- визнати діївідповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі міста Харкова протиправними;

- зобовязати відповідача - ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, починаючи з 20.08.2014 року, призначити щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України, визначену ст. 52, ст. 53 Закону України від 28.02.1991р. № 796XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобовязати Відповідача - ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, починаючи з 20.08.2014 року і в подальшому, нараховувати та виплачувати щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком незалежно від пенсії, передбаченої законодавством України.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що вона у відповідності до Закону України

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсіонерка, має пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 видане 24.11.2009 р., та посвідчення ветерана праці.

Пенсія Позивачу призначена відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993р. № 3723-XII із змінами (далі Закон № 3723-XII) ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова.

ЇЇ померлий чоловік, ОСОБА_3, мав статус ліквідатора аварії на ЧАЕС 1 категорії 2 групи інвалідності, помер 09.01.2014 року.

Захворювання, яке привело до смерті, повязано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджено Експертним висновком № 291 Донецької регіональної міжвідомчої експертної комісії на засіданні від 03.06.2014 року.

ОСОБА_3 проживав у с. м. т. Золочів Харківської області.

Витрати на похорон понесені позивачем, з якою вели спільне господарство та проживала разом з ним по день його смерті, що підтверджено Довідкою Золочівської селищної ради від 16.04.2014 року.

За цих підстав, у відповідності Закону України від 28.02.1991 р. № 796 XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон № 796-XII), Позивач має право на щомісячну компенсацію у разі втрати годувальника, так як вона непрацездатний член сімї померлого, отримувала від нього допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.

17.07.2014 року позивач звернулась до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова із Заявою про призначення щомісячної компенсації у разі втрати годувальника, як дружині померлого громадянина ОСОБА_3.

Листом від 20.08.2014 року № 12283-02/26 відповідач відмовив в призначенні щомісячної компенсації, як дружині померлого ОСОБА_3, смерть якого повязана з Чорнобильською катастрофою, посилаючись на те, що Законом України «Про державну службу» не передбачено призначення та виплата надбавок відповідно до Закону України Закон № 796-XII.

З таким висновком Відповідача ОСОБА_1 не згодна, вважає його неправомірним та таким, що не відповідає діючому законодавству, а тому просить суд позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась та просила розглядати справу за її відсутності, позов підтримує, про що подала письмову заяву.

Представник відповідача повторноне зявився в судове засідання та не повідомив причини неявки, належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового розгляду та надав до суду письмові заперечення проти позову.

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером та є дружиною померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 2 групи інвалідності, та була на його утриманні, що підтверджується копією паспорта (а.с.6), копією пенсійного посвідчення (а.с.9), копією свідоцтва про шлюб (а.с.10), копією свідоцтва про смерть (а.с.11), довідкою (а.с.13).

Також судом встановлено, що чоловік позивача помер у звязку із захворюванням, повязаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується висновками експертиз (а.с.12, 56).

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України від 28.02.1991 року №796 "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(надалі по тексту Закон №796).

Статтею 52 Закону №796 передбачено -щомісячна компенсація у разі втрати годувальника призначається на кожного непрацездатного члена сім'ї, який був на його утриманні, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Право на щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи мають непрацездатні члени сім'ї годувальника, які були на його утриманні. При цьому дітям щомісячна компенсація призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Члени сім'ї, які вважаються непрацездатними і утриманцями, визначаються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" -

непрацездатними членами сім'ї вважаються - чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони - були на повному утриманні померлого годувальника; одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, № 10-рп/2008 зміни внесені Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статті 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.

Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому відповідач з 22 травня 2008 року під час нарахування щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, повинен був керуватися статтею 52 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 09.07.2007 р. та статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України від 05.10.2006 року.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку про те, що при визначенні розміру щомісячної компенсації за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи позивачеві застосуванню підлягає ст. 52 Закону України №796, а не Постанови Кабінету Міністрів України № 530 "Деякі питання соціального захисту населення окремих категорій громадян" від 28.05.2008 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Зі статті 52 Закону №796 випливає, що під час визначення розміру щомісячної компенсації за втрату годувальника за основу її нарахування береться розмір мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

У відповідності до ч. 1, 3 ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції чинній на час звернення позивача за призначенням пенсії, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством. Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, з аналізу вказаної норми випливає, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника може визначатися із заробітку, одержаного померлим годувальником в зоні відчуження або за її межами, а порядок її обчислення встановлюється Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" статтю 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" змінено та встановлено, що пенсія в разі втрати годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 процентів пенсії по інвалідності померлого годувальника.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008, № 10-рп/2008 зміни внесені підпунктом 15 пункту 28 розділу ІІ Законом України від 28.12.2007 № 107-УІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визнано неконституційними.

Відповідно до ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Між тим, приписи ст. 54 вказаного Закону щодо надання Кабінету Міністрів України повноважень визначати порядок обчислення пенсії залишилися незмінними.

На виконання вказаних повноважень постановою Кабінету Міністрів України, від 28.05.2008 за № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлено, що розміри пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника.

Таким чином, встановлений Кабінетом Міністрів України порядок обчислення пенсії у зв'язку з втратою годувальника забороняє її призначення нижче 50 відсотків пенсії, що виплачувалося за життя годувальнику.

Виходячи з приписів ст.54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та п.п. 5 п. 6 постанови Кабінету Міністрів України, від 28.05.2008 року за № 530

пенсія позивача має становити неменше 50 відсотків пенсії по інвалідності померлого годувальника, яку останній одержував на день смерті.

Таким чином, позов підлягає задоволенню в частині визнання дій відповідача протиправними та зобовязання відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, починаючи з 20.08.2014 року, призначити позивачу щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи,

відповідно до ст. 52 Закону України "Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі неменшому ніж 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Судові витрати суд розподіляє у відповідності до ст. 94 КАС України.

На підставі ст. ст.46, 152 Конституції України, ст. ст. 52, 54Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. ст. 28,36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 69 - 71, 102, 128,159 163, 181 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати дії відповідача ОСОБА_2 Пенсійного Фонду України в Дзержинському районі міста Харкова протиправними.

Зобовязати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Дзержинському районі м. Харкова, починаючи з 20.08.2014 року, призначитиКолісник ОСОБА_4 щомісячну компенсацію в разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 52 Закону України "Про соціальний статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі неменшому ніж 50 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: Федосенко В.В.

06 жовтня 2015 року року м. Харків