Ухвала суду № 52023932, 05.10.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

02 жовтня 2015 р.Справа №804/14671/1515 год. 45 хвил.

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Верба І.О., розглянувши у місті Дніпропетровську питання щодо навності підстав для повернення подання Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Промремсервіс» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

1 жовтня 2015 року Дніпродзержинська обєднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із поданням про стягнення коштів з рахунків Приватного підприємства «Промремсервіс» у банках, обслуговуючих такого платника податків, в рахунок погашення податкового боргу по податку на додану вартість в сумі 25203 грн. згідно податкової декларації №9191546528 від 15.09.2015 року.

Ухвалою суду від 1 жовтня 2015 року Дніпродзержинській обєднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області надано строк для усунення недоліків подання до 15:00 2 жовтня 2015 року, зокрема, зазначено, що недоліки подання можуть бути усунені шляхом надання пояснень щодо строків звернення до суду із підтверджуючими документами, у тому числі щодо направлення податкової вимоги у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Зазначену ухвалу суду направлено позивачу факсимільним звязком 2 жовтня 2015 року о 12 годині 20 хвилин, що підтверджується матеріалами справи.

Дніпродзержинською ОДПІ на виконання ухвали суду по справі №804/14671/15 о 14 годині 55 хвилин 2 жовтня 2015 року факсимільним звязком направлена до суду заява про звільнення від сплати судового збору, у якій заявник просив звільнити його від сплати судового збору, та зазначив, що оскільки податковий борг виник у підприємства ще у 2006 році і не переривався, то згідно підпунктів 6.2.2, 6.2.3 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ, який діяв на час виникнення боргу, підприємству направлено першу податкову вимогу №1/976 від 15.09.2006 року на суму боргу 152,99 грн. та другу податкову вимогу №2/1092 від 30.10.2006 року на суму боргу 152,99 грн. відповідно.

Зазначаючи про необхідність надання пояснень щодо строків звернення до суду із підтверджуючими документами суд виходив із наступного.

Стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Зазначена норма Податкового кодексу України кореспондує з пунктом 3 частини першої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.

Таким чином, процедура стягнення податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків може бути ініційована шляхом внесення подання в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно положень пунктів 59.1, 59.3, 59.4 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобовязання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобовязання.

Надіслання податкової вимоги платнику податку на суму податкового боргу є обов'язковим для здійснення податковим органом його стягнення у судовому порядку.

Зазначаючи підстави для звернення до адміністративного суду заявник вказує на направлення на адресу підприємства податкових вимог від 15.09.2006 року №1/976 та від 30.10.2006 року №2/1092, які були сформовані та направлялись з урахуванням положень Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ.

Таким чином, податкові вимоги направлялися відповідачеві на підставі Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який припинив дію з 01.01.2011 року та не регулює правовідносини, що виникли між сторонами у зв'язку зі сплатою нового податкового боргу, який утворився після 01.01.2011 року та регулюється нормами Податкового кодексу України, якими передбачено обов'язкове направлення вимоги з кожного виду податку.

Враховуючи, що предметом позову є стягнення податкового боргу за серпень 2015 року, тобто за новий період, суд дійшов висновку, що заявник не набув права звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача коштів в рахунок погашення податкового боргу, який виник після вступу в дію Податкового кодексу України, оскільки податковим органом не було сформовано та направлено на адресу відповідача податкову вимогу відповідно до приписів Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 18 березня 2014 року у справі К/9991/20004/12.

Належить окремо зазначити, що відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно правилу «закон зворотної сили не має» дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності.

Це є однією з найважливіших гарантій правової стабільності, впевненості субєктів права в тому, що їх правове становище не погіршиться з прийняттям нового закону чи іншого нормативного акта, а також необхідною умовою довіри до держави і права, що зазначено в окремій думці судді Конституційного Суду України Козюбри М. І. стосовно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

В такому випадку суд вважає за можливим посилання на правову позицію Вищого адміністративного суду України, викладену в ухвалі від 26 лютого 2014 року по справі №К/9991/58949/12, в якій касаційний суд зазначив:

- згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи;

- як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права контролюючого органу, що виникло за фактом направлення податкової вимоги, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.

З розглянутого подання та наданих до нього документів суд самостійно не встановив додержання контролюючим органів строків звернення до адміністративного суду із поданням в порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом не встановлено направлення податкової вимоги у порядку, визначеному Податковим кодексом України, що б обумовило виникнення у податкової інспекції права на звернення до суду із поданням про стягнення податкового боргу.

Із направленої факсимільним звязком заяви вказані обставини також не вбачаються.

Станом на 15 годину 45 хвилин 2 жовтня 2015 року заявник не виконав вищевказані вимоги суду в установлений строк, що у відповідності до частини четвертої статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України тягне за собою повернення заявнику подання та доданих до нього документів.

На підставі викладеного, керуючись статтею 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Подання Дніпродзержинської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Приватного підприємства «Промремсервіс» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу повернути заявнику.

Копію ухвали направити особі, що звернулась із поданням.

Розяснити заявнику, що повернення подання не є перешкодою для повторного звернення з ним до суду після усунення його недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1