Постанова № 52023874, 29.09.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2015 року Справа № 803/2497/15

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

з участю представника позивача Сороки Г.О.,

представника відповідача Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області Остапчука Я.В.,

представника відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області Соловей В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальсько-пресове підприємство" до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, зобов'язання вчинити дії та стягнення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковальсько-пресове підприємство" (далі - ТзОВ "Ковальсько-пресове підприємство") звернулося з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області, відповідач 1), Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (далі - ГУ ДКСУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000701501, №0000691501, №0000711501 від 02.03.2015, зобов'язання вчинити дії та стягнення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 276 281 грн.

В обґрунтування позовних вимог підприємство посилається на хибність висновків, викладених у акті перевірки від 16.02.2015 №100/03-06/1501-36523079, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з питань правових відносин з ТзОВ «Декуріон». Зазначає, дані фінансово-господарські операції підтверджуються належним чином складеними первинним документами бухгалтерського обліку, які були надані під час перевірки були, посилається на безпідставність тверджень відповідача 1 про відсутність руху придбаного у контрагента обладнання, оскільки воно було отримане довіреною особою позивача, та введене в експлуатацію. Вважає, що позивачем правомірно було сформовано податковий кредит на підставі зазначених фінансово-господарських операцій за жовтень 2014 року на суму ПДВ 1276281 грн., та правомірно заявлено відповідну суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року.

За таких обставин просить суд адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача заявлені позовні вимоли підтримали повністю з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях від 28.09.2015 року №51/01-1988, просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні та наданих суду письмових запереченнях адміністративний позов не визнав посилаючись на правомірність висновків податкового органу, зроблених при проведенні перевірки, оскільки податковим органом було встановлено відсутність поставки придбаного у ТзОВ «Декуріон» товару по фінансово-господарських операціях, що стали підставою для формування даних податкового обліку, також під час проведеної в ході перевірки інвентаризації основних засобів неможливо було звірити фактичну наявність об'єктів основних засобів з документами бухгалтерського обліку на придбання основних засобів від даного постачальника. Враховуючи відсутність реального вчинення даних фінансово-господарських операцій вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені відповідно до вимог чинного законодавства, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні заявлені до ГУ ДКСУ у Волинській області позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що передбачені Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів Державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 року №39, висновки Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області для повернення бюджетного відшкодування ПДВ ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» за листопад 2014 року в сумі 1276281 грн. на адресу управління не надходити. За таких обставин, підстави для відшкодування даної суми у відповідача 2 відсутні.

Крім того, зазначила, що повернення суми бюджетної заборгованості з податку на додану вартість можливе в порядку безспірного списання коштів державного бюджету за рішенням суду про стягнення надходжень бюджету відповідно до частини першої статті 25 Бюджетного кодексу України та пунктів 3, 16, 23 Порядку виконання рішень про стягнення коштів до державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, а також частини другої пункту 3.2. Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України та Державного казначейства України в процесі судового розгляду та виконання рішень суду щодо безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість, затвердженого спільним наказом Державного казначейства України та Державної податкової адміністрації України від 27.04.2004 року № 82/245. Просить в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з врахуванням наступного.

Судом встановлено, що ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство» подано до Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області податкову декларацією з податку на додану вартість за листопад 2014 року з додатками, розшифровками податкових зобов'язань, розрахунками бюджетного відшкодування з ПДВ та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Як слідує із матеріалів справи, в період з 03.02.2015 року по 09.02.2015 року Ковельською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2014 року та від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту податку на додану вартість за листопад 2014 року, за результатами якої складено Акт від 16.02.2015 року №03-06-1501-36523079.

Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.3, 198.6 статті 198. пунктів 200.1, .200.2. п.200.3. п.200.4 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями (далі - ПК України) ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» завищило податковий кредит за жовтень 2014 року на суму ПДВ у розмірі - 1276281 грн., в результаті чого товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за листопад 2014 року на 1218949 грн., завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) за листопад 2014 року у розмірі - 2269 грн. та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету за листопад 2014 року на суму 55 063 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 02.03.2015 року №0000701501, яким позивачу яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2014 року на 2269 грн., від 02.03.2015 року №0000691501, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2014 року у розмірі 1218949 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 609474,50 грн., та від 02.03.2015 року №0000711501, яким позивачу збільшено суму бюджетного зобов'язання з податку на додану вартість за листопад на 82594,50 грн. (з яких: 55063 грн. - за основним платежем, 27531,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з нормами пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проаналізувавши зібрані та досліджені докази суд вважає, що відповідач не довів правомірність винесених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на таке.

З матеріалів справи, зокрема, з Акту перевірки від 16.02.2015 року №03-06-1501-36523079, вбачається, що висновки податкового органу про завищення позивачем суми податкового кредиту за жовтень 2014 року в розмірі 1276281,00 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2014 року на 1218 949 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2014 року у розмірі - 2269 грн., а також заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету за листопад 2014 року на суму 55 063 грн., базуються на тому, що частина залишку від'ємного значення, фактично сплачена по операціях з придбання товарів у ТзОВ «Декуріон», не брала участі в розрахунках бюджетного відшкодування (не погашена податковими зобов'язаннями попередніх податкових періодів), а фінансово-господарські операції ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємство» з даним контрагентом не мали реального характеру через відсутність поставки товару та неможливість звірити фактичну наявність даних товарно-матеріальних цінностей, як об'єктів основних засобів з документами бухгалтерського обліку в ході перевірки інвентаризації основних засобів.

Проте, суд не погоджується з такими висновками Луцької ОДПІ, виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений статтею 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1-200.4 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

За правилами статті 200 ПК України сума бюджетного відшкодування залежить від показників податкового зобов'язання та податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, серед іншого, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, серед іншого - у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Судом встановлено, що спірні суми даних податкового обліку за жовтень та листопад 2014 року позивачем були сформовані на підставі фінансово-господарської операції згідно договору поставки товару від 22.10.2014 року №50/05-162 Д, за умовами якого позивачем було придбане обладнання, перелік якого, кількісні та вартісні характеристики вказані в Специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Відповідно до умов даного договору поставки ТОВ «Ковальсько-пресове підприємство» в жовтні 2014р. придбано у постачальника ТОВ «Декуріон» обладнання згідно видаткової накладної від 31.10.2014р. №ПН-0000003 на загальну суму 7657686,82 грн., в т.ч. ПДВ 1276281,14 грн.

Факт придбання та отримання зазначених товарів позивач підтверджує копіями первинних документами бухгалтерського обліку, які наявні в матеріалах справи: видаткової накладної (а.с.105), платіжних доручень від 20.11.20147 року №2520, від 24.11.2014 року №2531, від 24.11.2014 №2532, від 25.11.2014 року №2535, від 26.11.2014 року №2540 (а.с. 106-110), банківських виписок (а.с.111-114), податкової накладної від 31.10.2014 року (а.с. 77, зворот). Зазначена податкова накладна була зареєстрована в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що стверджується копією реєстру виданих та отриманих податкових накладних за жовтень 2014 року (а.с. 121 зборот).

Придбане у ТзОВ «Декуріон» майно у кількості 22 одиниці було введено в експлуатацію 31.10.2014 року згідно актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, що підтверджується актом перевірки.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, що підтверджують господарську операції позивача з ТзОВ «Декуріон» відповідають зазначеним вимогам законодавства, оскільки містять усі вищевказані реквізити.

При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача 1 про відсутність господарської операції в зв'язку з тим, що в видатковій накладній не зазначено місце її складання, акт приймання передачі затверджений підписом директора без зазначення дати, оскільки такі неточності в оформлені документів не можуть бути самостійною підставою для обмеження права платника податку на віднесення сум по операції з придбання товару до даних податкового обліку за умови, якщо така операція фактично відбулась.

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства та обставин справи суд вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту в податковій декларації за жовтень 2014 року суму 1276281,00 грн., правомірно заявлено дану 1218949,00 грн. ПДВ до бюджетного відшкодування в листопаді 2014 року, а також правильно відображено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2014 року у розмірі - 2269 грн., та суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету за листопад 2014 року на суму 55 063 грн.

Суд не приймає до уваги також твердження відповідача про відсутність правових підстав для бюджетного відшкодування сум ПДВ у зв'язку з тим, що відсутня поставка даного товару у попередніх ланцюгах постачання з наступних підстав.

Відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Також, суд вважає, що при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відтак, не є обов'язковою передумовою для визначення податковим органом грошових зобов'язань по господарських операціях, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім цього, платник податку на додану вартість - отримувач послуг на час здійснення господарської операції із придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням його котрагентом, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податків, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Даний факт узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати. Відтак наявність ознак фіктивності у діяльності контрагента МПП "Богемія" чи порушення останнім правил здійснення господарської діяльності, порядку ведення бухгалтерського та податкового обліку сама по собі не свідчить про нікчемність усіх правочинів, укладених товариством. Крім того, Європейський Суд з прав людини в рішенні також зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

З постанови Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі №21-47а10 вбачається, що колегія суддів дійшла висновку, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Разом з тим, в постановах Верховного Суду України від 09.09.2008 року у справі №21-500во08, від 01.06.2010 року у справі №21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, відповідачем суду не представлено судових рішень, щодо визнання договорів, які укладались визначеними суб'єктами господарювання, нікчемними правочинами, а також доказів, зокрема, які свідчать про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей щодо протиправної діяльності із створення вказаних суб'єктів підприємницької діяльності з метою фіктивного підприємництва на отримання (надання) податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності для мінімізації сплати податків, чи доказів, які підтверджують початок досудового розслідування таких протиправних дій або вироків судів, що набрали законної сили, за обвинуваченням осіб у вчиненні кримінальних правопорушень.

Також суд враховує, що однією з обов'язкових умов для формування податкового кредиту є їх зв'язок з господарською діяльністю платника.

Як встановлено судом придбане у ТзОВ «Декуріон» майно у кількості 22 одиниці було 01.11.2014 року було передано в оренду ТзОВ «ВО «Ковельсільмаш» згідно з додатковою угодою від 01.11.2014 року до договору оренди майна від 01.10.2014 року.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник Ковельської ОДПІ ГУ ДФС зазначив, що під час проведеної в ході перевірки інвентаризації основних засобів неможливо було звірити фактичну наявність об'єктів основних засобів з документами бухгалтерського обліку на придбання основних засобів від ТзОВ «Декуріон», оскільки проведеною інвентаризацією було встановлено невідповідність інвентарних номерів, зазначених в актах приймання - передачі (внутрішнього перемішення) основних засобів (акти введення в експлуатацію) та даними інвентаризації. Також, при проведенні інвентаризації, крім невідповідності інвентарних номерів, встановлено, шо на окремих основних засобах (компресорна установка ВВ-32-8, токарний автомат 1283, кран мостовий 15тн., станок волочильний) відсутні дані про їх повне найменування, походження, виробник, не прикріплений металевий жетон. Такі як ланцюгов'язальні автомати А8122А, ланцюгов'язальні автомати КЕВ-7-1 ідентичні їх марки (назви) в цеху є в наявності набагато більше, що не дає можливості встановити, який саме основний засіб належить позивачу.

Проте, суд зазначає, що неналежне ведення платником податків обліку основних засобів не позбавляє його права на формування даних податкового обліку по операціях з придбання таких засобів, а відсутність на обладнанні повного найменування, походження та виробника товару є підставою для відповідальності контрагента позивача за недотримання вимог законодавства про захист прав споживачів.

Таким чином, висновки податкового органу про завищення позивачем суми податковий кредиту за жовтень 2014 року в розмірі 1276281 грн. та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2014 року на 1218949 грн., завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за листопад 2014 року у розмірі - 2269 грн., а також заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету за листопад 2014 року на суму 55063 грн., по операціях з придбання товару у ТзОВ «Декуріон» суд вважає безпідставними.

Щодо застосування Луцькою ОДПІ штрафної санкції суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначені контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50% суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Оскільки під час розгляду даної судової справи встановлено безпідставність висновків відповідача 1 про завищення позивачем суми податкового кредиту за жовтень 2014 року та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ за листопад 2014 року, заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та сплачується до загального/спеціального фонду державного бюджету за листопад 2014 року, а тому застосування податковими повідомленнями-рішеннями №0000691501, №0000711501 від 02.03.2015 року відповідно до абзацу другого пункту 123.1 статті 123 ПК України штрафних є необґрунтованим.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області повідомлень-рішень №0000701501, №0000691501, №0000711501 від 02.03.2015 є протиправними та підлягають скасуванню.

Також, суд вважає підставними позовні вимоги ТзОВ «Ковальсько-пресове підприємтсво» в частині стягнення бюджетного відшкодування по ПДВ за листопад 2014 року виходячи з наступного.

Відповідно до підпункту 6 пункту 16 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

В ході розгляду даної справи встановлено, що в листопаді 2014 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ.

Із рядку 22 декларації вбачається, що залишок від'ємного значення попереднього (звітного) періоду , за вирахуванням позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду становить 1218949 грн.

В рядку 23 декларації визначено, що сума яка підлягає бюджетному відшкодуванню становить 1218949 грн., в тому числі на рахунок у банку платника податків ( рядок 23.1 декларації) 1218949 грн.

Позивачем подано до декларації заяву про повернення суми бюджетного відшкодування на цю суму (додаток № 4 до декларації).

Сума бюджетного відшкодування, яка була включена до оскаржуваного податкового повідомлення рішення від 02.03.2015 року №0000691501, та є предметом оскарження в даній справі, залишається невідшкодованою

Враховуючи ту обставину, що суд в ході розгляду даної справи прийшов до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 02.03.2015 року №0000691501, а також те, що на даний час не проведено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по декларації за листопад 2014 року, а тому позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з податку на додану вартість підлягає задоволенню в частині стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 1218949 грн.

Крім цього, визнавши протиправним та скасувавши податкове повідомлення-рішення від 02.03.2015 року №0000691501, яким фактично відмовлено у відшкодуванні податку на додану вартість та одночасно стягнувши бюджетне відшкодування з ПДВ, суд в такому випадку повністю захистить та відновить порушене право позивача. З огляду на наведене, в задоволенні позовної вимоги до Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області про зобов'язання надати ГУ ДКСУ у Волинській області висновок про відшкодування з бюджету за листопад 2014 року ПДВ слід відмовити.

Відповідно до частин першої та третьої статті 94 КАС України, якщо судове рішення увалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути суму судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 458,80 грн.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною 3 статті 160, статтями 162, 163, 186 КАС України, на підставі Податкового кодексу України суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області №0000701501, №0000691501, №0000711501 від 02.03.2015 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальсько-пресове підприємство" (Волинська область, місто Ковель, вулиця Варшавська, 1, код ЄДРПОУ 36523079) суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1 276 281 (один мільйон двісті сімдесят шість тисяч двісті вісімдесят одну) гривню 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковальсько-пресове підприємство" (Волинська область, місто Ковель, вулиця Варшавська, 1, код ЄДРПОУ 36523079) витрати по сплаті судового збору в розмірі 458 (чотириста п'ятдесят вісім) гривень 80 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 05 жовтня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий О.А.Лозовський