Ухвала суду № 52021457, 06.10.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/4949/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Кривцова Г. В.Номер провадження 22-ц/788/1829/15 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 59

УХВАЛА

06 жовтня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Кононенко О. Ю. , Шевченка В. А.

за участю секретаря судового засідання -

Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляці\йного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 12 серпня 2015 року

в справі за скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, заінтересована особа: ОСОБА_4, про визнання неправомірними дій державних виконавців відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві та про зобов'язання вчинити виконавчі дії,

В С Т А Н О В И Л А :

В липня 2015 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з даною скаргою, в якій просив: визнати неправомірними дії державних виконавців Дякона Н.М., Бочковського Т.О., Лозової А.І. та начальника відділу Кантеміра В.І.; зобов'язати державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві Лозову А.І на виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми за виконавчим листом від 30 червня 2010 року по справі №2-55/10 передати на реалізацію 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ( далі - квартира ), що належить боржнику ОСОБА_4.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 12 серпня 2015 року скаргу представника задоволено, визнано неправомірними дії державних виконавців Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві Дякона Н.М., Бочковського Т.О., Лозової А.І. та начальника відділу Кантеміра В.І.

Зобов'язано державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві, в провадженні якого перебуває виконавче провадження за виконавчим листом від 30 червня 2010 року №2-55/10, виданим Зарічним районним судом м. Суми про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 боргу у сумі 6 235 032 грн., вчинити передбачені законом виконавчі дії, спрямовані на реалізацію арештованого майна боржника, а саме: 1/2 частини квартири, що належить боржнику.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, просить ухвалу суду скасувати, постановивши нову, якою в задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.

Вважає, судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не взято до уваги, що електронні торги не відбулись через оскарження ним результатів оцінки майна, а не через відсутність попиту, в свою чергу державний виконавець реагуючи на його заперечення діяв у відповідність до вимог ст. 58 Закону України « Про виконавче провадження » ( далі - Закон ). Зазначає, що вчинення дій, направлених на реалізацію майна боржника призведе на порушення прав на житло трьох неповнолітніх дітей. Окрім того вказує, що ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 04.08.2015 року накладено арешт на спірне нерухоме майно.

Заслухавши доповідь судді, заперечення проти скарги представника ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу та задовольняючи скаргу, суд першої інстанції виходив з того, що державними виконавцями своєчасно та в повному обсязі не вжито заходів щодо примусового виконання рішення суду, а начальник відділу в свою чергу не відреагував на допущені державними виконавцями порушення Закону під час перевірки матеріалів виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду з на наступне.

У відповідності до ч. 5 ст. 124, п. 9) ч. 3 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 14 ЦПК України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Основними засадами судочинства є в тому числі є обов'язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови та порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, передбачені вищевказаним Законом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 липня 2010 року головним державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішення відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в м. Києві Пацуріною О.В. відкрито виконавче провадження №20289478 за виконавчим листом №2-55, виданого 30 червня 2010 року Зарічним районним судом м. Суми щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 6 235 032 грн. ( а.с. 52 ).

В рамках вказаного виконавчого провадження 21 квітня 2011 року державним виконавцем було проведено опис та накладено арешт майна, що належить боржнику ОСОБА_4 ( а.с. 54 ).

Згідно ч. 1 ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 ст. 30 Закону встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Частиною 6 ст. 12 Закону встановлено, що боржник зобов'язаний в тому числі утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації ( ч. 1 ст. 52 Закону ).

У відповідності до частин 1, 3-4 статті 58 Закону, визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України " Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ". Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. У разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки.

Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Згідно вимог ч.ч. 1, 5-6 ст. 62 Закону, реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Не реалізоване на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах протягом двох місяців майно підлягає уцінці державним виконавцем, що проводиться в десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів чи аукціону такими, що не відбулися, або закінчення двомісячного строку реалізації майна на комісійних умовах. Майно може бути уцінене не більш як на 30 відсотків. У разі нереалізації майна в місячний строк з дня проведення уцінки воно повторно уцінюється в такому самому порядку, але не більш як на 50 відсотків початкової вартості майна.

У разі якщо в місячний строк з дня проведення повторної уцінки майно не реалізовано на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах, державний виконавець повідомляє про це стягувачу і пропонує йому вирішити питання про залишення за собою нереалізованого майна, крім майна, конфіскованого за рішенням суду.

04 квітня 2014 року звіт про оцінку вартості 1/2 частини квартири, що належить боржнику, був переданий державному виконавцю Дякону Н.М.

Від боржника заперечення на вказаний звіт від боржника надійшов 23 квітня 2014 року, проте суб'єкт оціночної діяльності для проведення рецензії звіту про незалежну оцінку арештованого майна від 20 березня 2014 року був призначений державним виконавцем лише 14 липня 2014 року.

В зв'язку з ненадходженням документів, що підвереджують сплату ОСОБА_4 витрат, пов'язаних з рецензуванням 19 серпня 2014 року державним виконавцем направлено до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції заявку на реалізацію арештованого майна.

Колегія суддів погоджується з висновками суду, що державним виконавцем Дяконом Н.М. були порушені терміни проведення уцінки майна та терміни проведення повторних торгів. Повідомлення про сплату витрат за проведення рецензії звіту через майже через 8 місяців після подачі заперечення свідчить про вчинення боржником дій, які ускладнюють виконання рішення суду, що в свою чергу не є підставою для визнання дій державного в рамках даного виконавчого провадження такими, що відповідають вимогам Закону України « Про виконавче провадження ».

Не заслуговують також на увагу і твердження апелянта щодо порушення прав на житло неповнолітніх дітей, які зареєстровані у вказаній квартирі.

Зокрема, у відповідності до п.п. 4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають неповнолітні, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що неповнолітні ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 є співвласниками спірної квартири та/або мають право користуватись нею нарівні з власником.

Окрім того, як уже зазначалось, арешт на вказану квартиру було накладено ще в 2011 році, проте інформація щодо осіб які зареєстровані за даною адресою була витребувана державним виконавцем лише в 2015 році, що свідчить про невжиття державними виконавцями своєчасних заходів, необхідних для виконання рішення суду.

Слід зазначити також, що ухвала Оболонського районного суду м. Києва від 04 серпня 2015 року про забезпечення позову, якою накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить боржнику ОСОБА_4 не перешкоджає виконанню рішення Зарічного районного суду м. Суми від 06 квітня 2010 року.

Зокрема, апелянтом не надано доказів на підтвердження того, що вказана ухвала набрала законної сили та звернута в установленому законом порядку до виконання, а на відчуження спірного майна було накладено заборону.

У разі наявності передбачених законом підстав, виконавче провадження може бути зупинено державним виконавцем.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду 1-ї інстанції є законною та обґрунтованою, а відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 12 серпня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -