Ухвала суду № 52020783, 29.09.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4369/15

Головуючий у першій інстанції Пушкарський Д.В.

Доповідач Комаровська Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.09.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого - Комаровської Н.В.,

Суддів -Гончаренко В.М., Калараша А.А.,

З участю секретаря - Абалдової О.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ПП «Іллічівська перлина» за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 04.03.2015р.,-

в с т а н о в и л а :

27.02.2015р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на 43/50 частини будівель та споруд,розташованих на земельній ділянці за адресою : АДРЕСА_1.

02.03.2015р. після уточнення позовних вимог позивач визначив відповідачем також ПП «Іллічівська перлина» і просив визнати право власності на будівлі та споруди, інші нежитлові приміщення,офіси,кафе,стояночні місця,що розташовані по АДРЕСА_1,а також на земельні ділянки.

За заявою позивача,який стверджував про фактичний поділ відповідачами майна та часткове його відчуження, ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 04.03.2015р. накладений арешт на стояночні місця,офіси, кафе, будівлю адміністративно-виробничого центру з паркінгом та приміщеннням,дві земельні ділянки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить про скасування ухвали,мотивуючи тим,що вона не відповідає вимогам цивільно-процесуального законодавства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги та заперечення на неї,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

Звертаючись з позовом про визнання права власності, ОСОБА_2 посилався на те,що відповідач є його братом,з яким він ,позивач,як директор ПП «Іллічівська перлина» 15.09.2005р. уклав договір про спільну діяльність,за умовами якого сторони забов*язались шляхом об*єднання майна та зусиль спільно діяти без утворення юридичної особи з метою будівництва об*єкта нерухомості - 6-ти поверхового адміністративно-ділового центру та підземного

паркінгу за адресою : м.Іллічівськ,вул. Транспортна,2-а,а також спільно експлуатувати побудовану будівлю.

Будівництво об*єкта планувалось здійснити на земельній ділянці пл. 2,2075 га,яка належала відповідачу ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку від 02.09.2003р.

В подальшому адреса земельної ділянки була змінена на наступну : АДРЕСА_1.

Будівництво було закінчено 03.01.2013р. введенням в експлуатацію об*єкта, розподілені частки за нотаріально посвідченою заявою від 08.07.2013р.: 7/50 частин будівель та споруд належать відповідачу,43/50 частини - ПП «Іллічівська перина».

Згодом в зв*язку із переоформленням ПП «Іллічівська перина» на іншого брата - ОСОБА_4,між сторонами виник спір,тому позивач просив визнати за ним право власності на будівлі,споруди та інші нежитлові приміщення,офіси,кафе,стояночні місця,що розташовані по АДРЕСА_1,а також на земельні ділянки.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України одним із заходів забезпечення

позову є накладення арешту на майно відповідача,яке знаходиться у нього або в

інших осіб.

За правилами ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Пунктом 4 вищевказаної постанови також передбачено,що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Виходячи із змісту частини 3 ст.151 ЦПК України,яка передбачає забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи,якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду,а також суті позовних вимог,які полягають у визнанні права власності на спірне майно , яке належить відповідачам,судова колегія вважає,що висновок суду про забезпечення позову позивача ОСОБА_2 шляхом накладення арешту на майно,яке належить відповідачам, є правильним та забезпечує виконання майбутнього рішення в разі задоволення позову .

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається,що за договорами купівлі-продажу офіси №№ 150,153,156,206,216,219,222,541,614 були продані іншим особам в 2014 році ( а.с.130-147).

Таким чином,вказане майно не належало відповідачам на час постановлення ухвали суду від 04.03.2015р.,тому накладення арешту на вищезазначені офіси не відповідає вимогам ч.1 ст.152 ЦПК України.

В зв*язку з цим ухвала суду,яка оскаржується,підлягає зміні із виключенням зазначених офісів із переліку майна,на яке накладений арешт.

Не може бути підставою для скасування ухвали суду в повному обсязі довод апелянта про те,що суд не дотримався принципу співмірності заходу забезпечення позову із заявленими вимогами,оскільки позивач просив визнати право власності на спірне майно,яке належить відповідачам,право власності на яке підтверджено наданими судовій колегії додатковими документами,за виключенням відчужених офісів №№150,153,156,206,216,219,222,541,614.

Судова колегія вважає,що висновки суду ґрунтуються на досліджених матеріалах справи,судом не допущено порушень процесуального законодавства,тому підстав для скасування ухвали немає.

Не може біти підставою для скасування ухвали суду і довод апелянта про те,що застосований судом заход забезпечення позову перешкоджає господарській діяльності юридичної особи,оскільки арешт спірного майна, не обмежує право користування та володіння цим майном в процесі господарської діяльності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду,тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2.п.3,312 ч.1.п.2 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовільнити частково.

Ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 04.03.2015р. змінити,виключивши із переліку майна,на яке накладений арешт, офіси №№150,153,156,206,216,219,222,541,614.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н.В.Комаровська

Судді: В.М.Гончаренко

А.А.Калараш