Рішення № 52016401, 09.09.2015, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/701/15-ц

Провадження № 2/499/319/15

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"09" вересня 2015 р. смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Тимчука Р.М. при секретарі Черновій Наріжній О.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Іванівка, Іванівського району Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Северинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно та за позовом ОСОБА_2 до Северинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа ОСОБА_1 про визнання особи, яка добросовісно заволоділа чужим майном та визнання права власності , -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Северинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно посилаючись на такі обставини, що 30 вересня 2009 року померла його мати ОСОБА_3. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за № 75 по вулиці Орджонікідзе в селі Руська Слобідка Іванівського району Одеської області, розташованого на земельній ділянці площею 0,42 га. 26.03.2007 року ОСОБА_3 склала заповіт відповідно до якого ОСОБА_1 та Дем 'янчук ОСОБА_4 мають право на спадкування житлового будинку в рівних частках.

У встановлений законодавством шестимісячний термін ОСОБА_1 звернувся до нотаріальної контори для оформлення своїх прав на спадщину за заповітом, але йому було відмовлено з тих підстав, що відсутні правовстановлюючі документи на спадковий будинок. Так, як він своєчасно звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, то вважається таким, що прийняв спадщину. Але у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу в порядку ст. 34 «Про нотаріат» він позбавлений можливості отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Так, як були відсутні правовстановлюючі документи, з питання оформлення права власності на спадкове майно ОСОБА_2, в 2011 році звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно, а ОСОБА_1 потім звернувся з аналогічним зустрічним позовом до нього. Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 29 березня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_1 було відмовлено з тих причин, що суд прийшов до висновку, що спадкове майно є самочинним будівництвом і тому до спадкоємців переходить право на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва, а не право власності на житловий будинок.

Не погоджуючись з рішенням Іванівського районного суду Одеської області ОСОБА_2 подав скаргу до апеляційного суду Одеської області.

За результатом розгляду скарги ОСОБА_2 апеляційний суд Одеської області 01.10.2013 року рішення Іванівського районного суду від 29.03.2013 року скасував в частині відмови задоволення позову ОСОБА_2 і ухвалив нове рішення, згідно якого визнав за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину.

Тому позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Северинівської сільської ради Іванівського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно.

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Северинівської сільської ради Іванівського району Одеської області про визнання особи, яка добросовісно заволоділа чужим майном та визнання права власності, обгрутовуючи свої позовні вимоги тим, що з 1980 року по теперішній час він проживає в с. Руська Слобідка Іванівського

району Одеської області по вул. Орджонікідзе, 75.

У 1980 році він вступив в цивільний шлюб з ОСОБА_3, проживав в її будинку за вказаною адресою, без прописки. У 1987 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_2 офіційно зареєстрували шлюб. На той час у ОСОБА_2 була квартира АДРЕСА_1. 15 03 2006 р. ОСОБА_2 офіційно зареєструвався в будинку № 75 по вул. Орджонікідзе в с. Р Слобідка Іванівського району Одеської області, де й проживає по теперішній час. За час проживання у вказаному будинку в с. Р.Слобідка з 1980 р. по теперішній час він постійно доглядає за вказаним будинком, господарськими будівлями та спорудами, подвір'ям, городом, робить всі необхідні ремонти.

26 03.2007 р. ОСОБА_3 склала заповіт, згідно якого належний їй будинок № 75 по вул. Орджонікідзе в с. Р.Слобідка вона заповідає ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках.

30.09.2009 року ОСОБА_3 померла. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли спадщину, питання спадкування вирішувалося в судовому порядку. Іванівський районний суд відмовив в позові ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у визнанні права власності на спадкове майно.

Не погоджуючись з рішенням Іванівського районного суду ОСОБА_2 подав скаргу до апеляційного суду Одеської області. Апеляційний суд Одеської області розглянувши апеляційну скаргу, скасував рішення Іванівського районного суду в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 і постановив нове рішення, яким визнав за ним право власності на 1\2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами № 75 по вул. Орджонікідзе в с. Руська Слобідка Іванівського району Одеської області, на земельній ділянці, загальною площею 0.42 га, у тому числі 0.25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, 0.17 га - для ведення особистого селянського господарства.

Рішення Іванівського районного суду Одеської області про відмову у визнанні права власності на 1\2 частину вказаного будинку з господарськими будівлями та земельною ділянкою за ОСОБА_1 - залишено без змін.

В своїй позовній заяві, ОСОБА_2 зазначив, що таким чином, він залишився одноосібним спадкоємцем всього житлового будинку № 75 по вул. Орджонікідзе в с. Р.Слобідка Іванівського району Одеської області, маючи документи про право власності тільки на 1\2 частину майна.

Посилаючись на те, що відповідно до положень ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років, набуває право власності на це майно (набувальна давність). Право власності за набувальною власністю на нерухоме майно - набувається за рішенням суду.

ОСОБА_2І звернувся до суду з позовом в якому просить суд визнати, що він є особою, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років - набуває право власності на це майно та визнати за ним право власності на будинок в цілому.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник на позовних вимогах наполягали.

Представник Северинівської сільської ради Іванівського району Одеської області позовні вимоги ОСОБА_1 визнав в повному обсязі, що підтверджується письмовою заявою долученою до матеріалів справи.

Третя особа ОСОБА_2 та його представник заперечували проти задоволення позову ОСОБА_1, посилаючись, що рішенням Іванівського районного суду Одеської області йому було відмовлено в позові до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна внаслідок чого ОСОБА_1 втратив право на спадкування за заповітом ? частини житлового будинку, який належав ОСОБА_1, а за прийняттям спадщини за законом позивач не звертався, тому він взагалі не має права на спадкування після смерті ОСОБА_3 Також ОСОБА_2 зазначив, що позивач ОСОБА_1 не має права на звернення до суду оскільки є рішення Іванівського районного суду Одеської області від 29.03.2015 року яким ОСОБА_1 в позові відмовлено, та він не правомірно звернувся до Северинівської сільської ради Іванівського району Одеської області з даним позовом.

Дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення сторін по справі, з урахуванням положень ст. 60 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ст. 11 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, встановлено, що всі докази надані, а тому суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, приходить до наступного.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 до Северинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно суд приходить до висновку про їх задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи , або особа щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що 30 вересня 2009 року померла мати ОСОБА_1 та дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про смерть.

За життя, 26.03.2007 року ОСОБА_3 залишила заповіт відповідно до якого ОСОБА_1 та Дем 'янчук ОСОБА_4 мають право на спадкування житлового будинку в рівних частках, що підтверджується копією заповіту, ці обставини сторони підтверджують копією заповіту.

Відповідно до ч.1 ст..1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Частина перша ст.1236 ЦК України передбачає, що заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому.

У встановлений законом строк ОСОБА_1 спадщину за заповітом прийняв, звернувшись своєчасно із відповідної заявою до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Дані обставини підтверджуються копіями матеріалів зі спадкової справи.

Але у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу в порядку ст. 34 «Про нотаріат» він позбавлений можливості отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Так, як були відсутні правовстановлюючі документи, з питання оформлення права власності на спадкове майно Дем 'янчук С.І., в 2011 році звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про поділ спадкового майна та визнання права власності на спадкове майно, а ОСОБА_1 потім звернувся з аналогічним зустрічним позовом до нього.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 29 березня 2013 року в задоволенні позову Дем 'янчука С.І., та зустрічного позову ОСОБА_1 було відмовлено з тих причин, що суд прийшов до висновку, що спадкове майно є самочинним будівництвом і тому до спадкоємців переходить право на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використанні в процесі цього будівництва, а не право власності на житловий будинок. Дем 'янчук С.І. подав скаргу до апеляційного суду Одеської області.

По скарзі ОСОБА_2 апеляційний суд Одеської області 01.10.2013 року рішення Іванівського районного суду від 29.03.2013 року скасував в частині відмови задоволення позову ОСОБА_2 і ухвалив нове рішення, згідно якого визнав за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/2 частину.

Необхідно зазначити, що ОСОБА_1 було відмовлено у визнанні права власності на ? частину житлового будинку по справі за його позовом до ОСОБА_2 про поділ спадкового майна та визнання права власності на майно та рішення в цій частині апеляційним судом залишено без змін.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у звязку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Як вбачається позивач ОСОБА_1 звернувся в даний час до суду з позовом до Северинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, тобто в даній справі відповідач інший, предметом даного позову є визнання права власності на спадкове майно з тих підстав, що воно не є самочинним будівництвом, тобто інший предмет спору та інші підстави, так як в первісному позову предметом спору був поділ майна, тобто був спір про розмір часток у спадковому майні між спадкоємцями та з інших підстав, отже підстви для закриття провадження у справі відсутні.

Крім того суд бере до уваги ту обставину, що хоч рішенням апеляційного суду Одеської області рішення Іванівського районного суду Одеської області про відмову в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 залишено в силі, але апеляційним судом встановлено, що при розгляді справи суд першої інстанції вирішуючи вказану справу при наявності, щодо правового статусу будинку, і відомостей до якого типу відносилось господарство (колгоспний двір), у порушення вимог ст. ст. 213 - 214 ЦПК України належним чином не визначилися з характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягає застосуванню та не врахував той факт, що при вирішенні питання щодо наявності правових підстав виникнення права власності на спірний будинок - до спірних правовідносин слід застосовувати норми закону, які діяли на час закінчення будівництва спірного будинку і виникнення права власності на нього.

Також в судовому засіданні представником позивача надано обґрунтування на заперечення третьої особи стосовно належного відповідача по даній справі, а саме що відповідачем є Северинівська сільська рада Іванівського району Одеської області, оскільки в рішенні апеляційного суду Одеської області визначено, що відповідно до вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року N 11215, визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено саме на сільські ради та обєкт спадкового майна відносився до категорії «господарство колгоспника».

Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку про наявність правових підстав для розгляду даного позову.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 спадщину прийняв, так як своєчасно подав заяву про прийняття спадщини за заповітом.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України вбачається, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Отже суд не бере до уваги доводи заперечень третьої особи, в звязку з тим що ОСОБА_1 відмовлено в задоволені позову про поділ спадкового майна, то він позбавився прав на спадкування за заповітом та втратив своє право на ? частину житлового будинку, оскільки вони є помилковими.

ОСОБА_1 прийняв свою частину спадщини за заповітом, яка складається з ? частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за № 75 по вулиці Орджонікідзе в селі Руська Слобідка Іванівського району Одеської області, розташованого на земельній ділянці площею 0,42 га та вона йому належить з часу відкриття спадщини.

Частиною першою ст.1297 передбачено що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, що позивачем ОСОБА_1 і було зроблено, але йому у видачі свідоцтва про право на спадщину було відмовлено з підстав відсутності правовстановлюючих документів на житловий будинок.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 р. у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до рішення апеляційного суду Одеської області від 01.10.2013 року , яке набрало законної сили, встановлено, що будинок, який знаходиться в с. Руська Слобідка Іванівського району Одеської області, по вул. Орджонікідзе, 75 станом на 15 квітня 1991 року відносився до категорії «господарство колгоспника», його власником була член колгоспу ім. Леніна - ОСОБА_3.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 6 постанови "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22 грудня 1995 року N 20, до правовідносин, що виникли до прийняття 15 квітня 1991 року Закону України "Про власність" застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулюють власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Відповідно до Вказівок по веденню погосподарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року N 11215, визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в погосподарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено саме на сільські ради.

Крім того слід зазначити , що згідно з положеннями статтей 120-127 ЦК УРСР 1963 року, ст. 17 Закону України «Про власність», постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року за № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», членами колгоспного двору вважалися особи, які приймали участь в громадському господарстві колгоспу, отримували в ньому основні прибутки і приймали участь своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору.

У звязку з введенням Закону України «Про власність» така організаційно-правова форма як колгоспи, і відповідно колгоспний двір були припинені.

Згідно з п. 4 постанови Верховної ОСОБА_5 України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року.

Відповідно до п. 6 Інструкції ЦСУ СРСР від 15.05.1985 року № 5-24/26, жилі будинки, господарські, побутові будівлі у сільській місцевості, включені у господарські книги, до категорії самовільних відноситися не можуть.

Отже суд бере до уваги ту обставину, яка встановлена судом апеляційної інстанції, що житловий будинок, що знаходиться в с. Руська Слобідка Іванівського району Одеської області, по вул. Орджонікідзе,75 було збудовано ОСОБА_3 для проживання її сім'ї, на відведеній, в установленому законом на той час порядку, земельній ділянці, будинок був фактично прийнятий в експлуатацію та зареєстрований в сільській раді за ОСОБА_3, а відтак з часу реєстрації вона є власником вказаного будинку.

Тому, виходячи з наведеного, так як спадкодавиця ОСОБА_3 була власницею житлового будинку що знаходиться в с. Руська Слобідка Іванівського району Одеської області, по вул. Орджонікідзе,75, та заповідала його ? частину ОСОБА_1, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для визнання права власності на ? частину вказаного житлового будинку у порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_1, в звязку з тим, що у досудовому порядку позивач оформити своє право власності не може з підстав незалежних від його волі.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2 до Северинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа ОСОБА_1 про визнання особи, яка добросовісно заволоділа чужим майном та визнання права власності, дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення сторін по справі, з урахуванням положень ст. 60 ЦПК України повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до висновку про відмову в їх задоволенні з наступних підстав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2І та його представник на позовних вимогах наполягали та просили їх задовольнити.

Представник Северинівської сільської ради Іванівського району також позовні вимоги визнав, та пояснив, що визнає як позов ОСОБА_1 так і позов ОСОБА_2 та просить прийняти рішення на розсуд суду відповідно до закону.

Третя особа ОСОБА_1 та його представник проти задоволення позову заперечували, посилаючись на безпідставність заявлених вимог.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 є власником ? частини житлового будинку що знаходиться в с. Руська Слобідка Іванівського району Одеської області по вул. Орджонікідзе,75 внаслідок спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 що підтверджується рішенням апеляційного суду Одеської області від 01.10.2013 року.

ОСОБА_2І просить суд визнати, що він є особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років - набуває право власності на це майно та визнати за ним право власності на будинок в цілому.

В своєму позові посилається на рішення суду апеляційної інстанції та зазначає, що рішення Іванівського районного суду Одеської області про відмову у визнанні права власності на 1\2 частину вказаного будинку з господарськими будівлями та земельною ділянкою за ОСОБА_1 - залишено без змін і що таким чином, він залишився одноосібним спадкоємцем всього житлового будинку № 75 по вул. Орджонікідзе в с. Р.Слобідка Іванівського району Одеської області, маючи документи про право власності тільки на 1\2 частину майна.

Але погодитись із посиланнями ОСОБА_2 суд не може оскільки рішенням апеляційного суду встановлено, що житловий будинок, що знаходиться в с. Руська Слобідка Іванівського району Одеської області, по вул. Орджонікідзе,75 було збудовано ОСОБА_3 для проживання її сім'ї, на відведеній, в установленому законом на той час порядку, земельній ділянці, будинок був фактично прийнятий в експлуатацію та зареєстрований в сільській раді за ОСОБА_3, а відтак з часу реєстрації вона є власником вказаного будинку. ОСОБА_2 був її чоловіком, проте матеріали справи не містять відомостей, які б давали підстави для висновку, що позивач був членом колгоспного двору. Отже, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на 1/2 частину будинку, як на майно колишнього члена колгоспного двору, є недоведеними та ОСОБА_2 судом апеляційної інстанції було відмовлено в задоволені цієї вимоги.

На теперішній час позивач ОСОБА_2 просить визнати за ним право власності на ? частину майна так як він є одноосібним спадкоємцем. При цьому такий висновок є безпідставним, необґрунтованим та спростований іншими доказами по справі, так іншим спадкоємцем, який у встановлений законом строк прийняв спадщину у вигляді ? частини житлового будинку, що знаходиться в с. Руська Слобідка Іванівського району Одеської області, по вул. Орджонікідзе,75 - ОСОБА_1.

Також суд не може погодитись із посиланням позивача ОСОБА_2 на ту обставину, що він володіє будинком добросовісно на протязі 10 років, оскільки жодного доказу суду не надано, а посилання також спростоване іншими доказами по справі, а саме.

Судом встановлено що власницею житлового будинку була ОСОБА_3 до дня своєї смерті тобто до 30 березня 2009 року. Власником ? частини житлового будинку ОСОБА_2 став відповідно до рішення апеляційного суду Одеської області у 2013 році. ? частину житлового будинку як свою частку спадщини прийняв ОСОБА_1, але не оформив її у встановленому законом порядку. Отже суду не надано жодного доказу про те що ОСОБА_2І володіє даним житловим будинком більше 10 років, тому із доводами ОСОБА_2 суд погодитись не може та відповідно його позовні вимоги суд вважає недоведеними в судовому засіданні належними та допустимими доказами.

Керуючись ст. 14, 57, 60, 88, 130, 174, 205, 208,209, 212, 213, ЦПК України, ст.ст. 16,328,1216,1218,1221,1222,1223,1233,1268,1296,1298 ЦК України, п.23 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про спадкування » № 7 від 30 травня 2008 р суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Северинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Северинівської сільської ради Іванівського району Одеської області, третя особа ОСОБА_1 про визнання особи, яка добросовісно заволоділа чужим майном та визнання права власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Іванівський районний суд Одеської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

СуддяОСОБА_5